Ухвала суду № 93093309, 25.11.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/5630/20

Провадження № 1-кп/644/693/20

25.11.2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Красовської К.В.,

прокурора – Попелкова В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Цемкалова В.І.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020220530001419 у відношенні ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.07.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.09.2020 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.09.2020 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 26.11.2020 року.

Прокурором в судовому засіданні заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, оскільки строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає та наявні ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Цемкалов В.І. просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_2 покладався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Зазначені прокурором ризики були встановлені ухвалою слідчого судді, ухвалою суду та на даний час не перестали існувати.

Так суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, свідки по кримінальному провадженню не допитані, отже обвинувачений може незаконно на них впливати з метою зміни їх показань на користь обвинуваченого. Усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Разом з цим суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, у нього відсутні міцні соціальні зав`язки, обвинувачений не працює та не має фактичного місця мешкання, з метою забезпечення гарантування його присутності під час подальшого провадження, суд приходить до висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи питання щодо можливості продовження обвинуваченому строку запобіжного суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати, є обґрунтованими, а тому заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Разом з цим суд враховує, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи обвинуваченого та захисника про те, що необхідність у застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала та його слід замінити на домашній арешт, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, більш м`який запобіжний захід не може запобігати наявним ризикам, а продовження строку запобіжного заходу є виправданим та доцільним.

Керуючись ст. ст. 176 главою 18 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України – продовжити до 22 січня 2021 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку. В іншій частині ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк