Рішення № 93092727, 16.11.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1125/2020 Справа № 641/1911/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судових засідань - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також діють як законні представники неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є також законними представниками неповнолітніх ОСОБА_3 , 2006 р.н., ОСОБА_4 , 2009 р.н., та ОСОБА_5 , 2014 р.н., звернулись до суду з позовом, в якому просять:

-захистити їх конституційне право шляхом прийняття законних рішень та сприйняття рішень суду як доказів незаконних рішень та тривалої бездіяльності посадових осіб поліції, а не як доказів на підтвердження факту звернення до суду;

-постановити рішення щодо поновлення порушеного права по кримінальному провадженню № 120162205220540000799, визнану у 2017 році постановою Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 641/4242/17-ц, шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, в розмірі 3000,00 грн.;

-постановити рішення щодо поновлення порушеного права по кримінальному провадженню № 12016220540000756, визнану у 2017 році постановою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2018 у справі № 641/6757/17, шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням в розмірі 10000,00 грн.;

-стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 101350,00 грн., завданої посадовими особами поліції внаслідок прийняття незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб поліції, не виконання рішень суду, прийняття незаконних і неправомірних рішень, протиправної тривалої бездіяльності під час розслідування кримінальних проваджень, ігнорування звернень родини ОСОБА_6 про допомогу, внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, знищення та приховування доказів злочину, відверту допомогу злочинцям та скоєння злочинів самою поліцією.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в провадженні Слобідського ВП ГУНП в Харківській області перебувають декілька кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі їх заяв про вчинення відносно них кримінальних правопорушень. При цьому, деякі з них внесені до ЄРДР лише після звернення позивачів до суду із скаргами щодо зобов`язання посадових осіб поліції внести відомості до ЄРДР. Рядом судових рішень на стадії досудового розслідування було визнано незаконними рішення та бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області, встановлювалось упереджене ставлення слідчого до своїх обов`язків та зобов`язано замінити слідчого, неодноразово постановами прокуратури визнавалось незаконність прийнятих Слобідським ВП ГУ НП в Харківській області рішень про закриття кримінальних проваджень та останні скасовувались. Фактично працівники поліції не здійснювали досудове розслідування у кримінальних провадженнях, в яких вони є потерпілими, приймали незаконні та невмотивовані рішення про закриття кримінального провадження, чим змушували позивачів відстоювати законні інтереси у суді.

В рамках цивільного провадження позивачами подавались позови до ГУ НП в Харківській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями поліції та за результатами розгляду цивільної справи № 641/4242/17-ц на користь ОСОБА_2 було присуджено до стягнення з Державного бюджету України в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., результатами розгляду цивільної справи № 641/6757/17 на користь ОСОБА_1 було присуджено до стягнення з Державного бюджету України в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.

Однак і після встановлення судовими рішеннями у цивільних справах факту порушення посадовими особами Слобідського ВП ГУНП в Харківській області конституційних прав позивачів та спричинення їм моральних страждань, права позивачів продовжують порушуватися, судові рішення слідчих суддів за результатами розгляду скарг позивачів не виконуються, кримінальні провадження закриваються без проведення будь-якої слідчої дії, не надається у визначені законом строки можливість потерпілим ознайомлюватися із матеріалами кримінальних проваджень. Своїми тривалими неправомірними діями і довгостроковою неправомірною бездіяльністю поліція завдала моральної шкоди, розмір якої позивачами розрахований за допомогою методичних рекомендацій, викладених ОСОБА_7 , та оцінюється ними в сумі 101350,00 грн.

Відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Харківській області надано відзив на позов, в якому представник відповідача ГУ НП в Харківській області вважав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивачі не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їм працівниками поліції моральної шкоди, відсутні і правові підстави для застосування норм ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України, прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування та оскарження їх до суду у порядку ст. ст. 303-307 КПК України не може свідчити про спричинення позивачам будь-якої моральної шкоди.

У своєму відзиві на позов заяву відповідач - Державна казначейська служба України також заперечував проти позову, зазначаючи, що держава бере участь у справі як відповідач через органи державної влади, діями якого завдано шкоду, участь представника казначейства не впливає на правильність визначення належного відповідача, оскільки не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивачів. Також, наявність ухвал слідчих суддів в рамках кримінальних проваджень не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та не є безумовним доказом моральних страждань позивачів та наявності моральної шкоди. Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключно підставою для стягнення моральної шкоди, так як шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, однак позивачами цих переконливих доказів не надано. При цьому, виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивачів за рахунок держави. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції, проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 , якій також є представником позивача ОСОБА_1 , підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ НП в Харківській області Синюшко С.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача Державної казначейської служби України - Пузіков В.А. також заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві по позов, в подальшому у судові засідання не з`являвся.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Слобідським ВП ГУ НП в Харківській області здійснюються досудові розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в яких позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є потерпілими, в тому числі: № 12015220540001334 від 03.06.2015 за ст. 356 КК України, № 12016220540002791 від 22.11.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12016220540002041 від 06.09.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12016220540001716 від 01.08.2016 за ст. 356 КК України, № 12016220540001326 від 22.06.2016 за ч. 2 ст. 185 КК України, № 12016220540001171 від 04.06.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12016220540000818 від 16.04.2016 за ч. 1 ст. 162 КК України, № 12016220540000756 від 08.04.2016 за ч. 1 ст. 358 КК України, № 12015220540002280 від 30.09.2015 за ч. 2 ст. 185 КК України, № 12015220540001517 від 22.06.2015 за ч. 1 ст. 384 КК України, № 12015220540001516 від 25.06.2016 за ч. 1 ст. 162 КК України, № 12016220540000799 від 14.04.2016 за ч. 1 ст. 384 КК України, № 12016220540002416 від 14.10.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12017220540001954 від 16.08.2017 за ч. 1 ст. 358 КК України, № 12017220540001873 від 04.08.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12016220540000819 від 16.04.2016 за ч. 1 ст. 125 КК України, № 12017220540001274 від 23.05.2017 за ч. 1 ст. 384 КК України, № 12017220540002581 від 03.11.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 12018220540000757 від 30.03.2018 за ст. 356 КК України, № 12018220540000758 від 30.03.2018 за ч. 1 ст. 185 КК України, № 42018221070000205 від 12.10.2018.

Позивачами надані копії судових рішень слідчих суддів, якими було встановлено бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області, а також Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури № 5, а саме було зобов`язано посадових осіб відповідного органу внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвал слідчих суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.06.2015 у справі № 641/6408/15-к, від 28.03.2016 у справі № 641/2625/16-к, від 01.04.2016 у справі № 641/2624/16-к, від 01.04.2016 у справі № 641/2762/16-к, від 26.05.2016 у справі № 641/4573/16-к, від 06.06.2016 у справі № 641/4872/16-к, від 19.08.2016 у справі № 641/6939/16-к, від 26.08.2016 у справі № 641/7121/16-к, від 30.09.2016 у справі № 641/7002/16-к, від 18.10.2016 у справі № 641/7292/16-к, від 28.03.2017 у справі № 641/1780/17, від 14.08.2017 у справі № 641/4861/17, від 27.10.2017 у справі № 641/6790/17, від 15.03.2018 у справі № 641/1382/18, від 22.03.2018 у справі № 641/1380/18, від 26.06.2018 у справі № 641/3985/18, від 28.11.2018 у справі 641/8573/18, від 11.01.2019 у справі № 641/35/19, від 11.01.2019 у справі № 641/36/19, від 11.02.2019 у справі № 641/866/19, від 28.02.2019, від 28.02.2019 у справі № 641/1346/19, від 10.05.2019 у справі № 641/3481/19, від 23.03.2020 у справі № 641/2208/20.

Також позивачами надані копії судових рішень слідчих суддів, якими було скасовані рішення посадових осіб Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області.

Так, ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2016 у справі № 641/7840/16-к було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 20.06.2016 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016220540000756.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.10.2016 у справі № 641/8014/16-к було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 13.09.2016 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 у справі № 641/8015/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 13.09.2016 про закриття кримінального провадження № 12016220540000818.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.10.2016 у справі № 641/6942/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 26.08.2016 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016220540001171.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.12.2016 у справі № 641/9443/16-к скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 17.11.2016 про закриття кримінального провадження № 12016220540000799.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.02.2017 у справі № 641/1080/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 06.02.2017 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016220540000756.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.03.2017 у справі № 641/8014/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 27.01.2017 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.06.2017 у справі № 641/8014/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 15.05.2017 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 у справі № 641/8014/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 04.08.2017 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.09.2017 у справі № 641/6373/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 16.08.2017 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12017220540001954.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.10.2017 у справі № 641/6373/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 02.10.2017 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12017220540001954.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 у справі № 641/4862/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12016220540000799.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.01.2018 у справі № 641/8015/16-к скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 01.11.2017 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.05.2018 у справі № 641/6373/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001954.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.05.2018 у справі № 641/1773/18 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220540002416.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.05.2018 у справі № 641/1239/18 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2017 про закриття кримінального провадження № 12017220540001873.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2018 у справі № 641/2548/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 23.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220540000819.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харова від 24.05.2018 у справі № 641/8014/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 27.02.2018 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харова від 19.06.2018 у справі № 641/7496/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001274.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2018 у справі № 641/1774/18 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540002581.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.10.2018 у справі № 641/7554/18 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001954.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.10.2018 у справі № 641/1239/18 скаргу ОСОБА_2 задовольнили, скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 27.08.2018 про закриття кримінального провадження № 12017220540001873, а слідчого відведено від проведення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 у справі № 641/4862/17 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області від 15.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220540000799.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 у справі № 641/151/19 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 04.12.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12018220540000757.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 у справі № 641/519/19 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження № 12017220540001274.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.06.2019 у справі № 641/149/19 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 18.12.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018221070000205.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2019 у справі № 641/6259/19 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 17.04.2019 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.11.2019 у справі № 641/1773/18 скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову слідчого Слобідського ВП ГКНП в Харківській області від 28.10.2019 про закриття кримінального провадження № 12016220540002416.

Також, рядом судових рішень слідчих суддів Комінтернівського районного суду м. Харкова було зобов`язано слідчих, що проводять досудові розслідування у кримінальних провадженнях, в яких позивачі є потерпілими, виконувати вимоги ст. 220 КПК України щодо дотримання строків розгляду клопотань.

Водночас, наявні випадки скасування постанов слідчих Слобідського ВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінальних провадження на підставі постанов прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 та прокурора Харківської області.

Так, постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 від 11.12.2017 скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 20.11.2017 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 від 20.07.2018 скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 24.06.2018 про закриття кримінального провадження № 12015220540001334.

Постановою прокурора Харківської області від 22.08.2017 скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження № 12016220540000799.

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5 від 04.09.2018 скасовано постанову слідчого СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 27.08.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220540002416.

Також, за даними Автоматизованої системи документообігу Комінтернівського районного суду м. Харкова, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неодноразово звертались в порядку цивільного судочинства із позовними вимогами до ГУ НП в Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження.

Так, у справі № 641/3984/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000818, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/4671/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12015220540001334, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/4759/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540001171, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/3818/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000756, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/3816/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540002416, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/3815/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12015220540002280, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У справі № 641/3969/18 предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540001326, рішенням суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Натомість, у справі № 641/4242/17, в якій предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000799, рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково та присуджено до стягнення на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

У справі № 641/6757/17, в якій предметом позову було відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000756, рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково та присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Неодноразове прийняття посадовими особами відповідача незаконних постанов про закриття кримінального провадження та їх бездіяльність, що виразилася у невиконанні вказівок слідчих суддів, направлених на забезпечення швидкого та повного розслідування знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачам моральними стражданнями.

Наявними судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується неправомірність дій посадових осіб Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, в тому числі тривала протиправна бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про злочини, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальних провадженнях за їх заявами, неодноразове прийняття слідчими рішень про закриття кримінальних проваджень у спосіб, який вочевидь для заявників демонструє ігнорування їх доводів. У зв`язку з такою тривалістю кримінальних проваджень позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змушені відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до їх звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.

Безпідставними є доводи та посилання відповідача на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про злочини, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19).

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до приписів статей 23, 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, бездіяльністю службових осіб органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку, неправомірні рішення та бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП ГУНП в Харківській області завдали позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 моральних страждань, які виразилися в зміні їх нормального життєвого ритму та вимагали від них зусиль щодо відновлення своїх прав. Проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) позивачами до суду не надано, а тому, враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнали позивачі внаслідок незаконних рішень та бездіяльності відповідача, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважає, що сума 10000,00 грн. є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.

При цьому, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Що стосується вимог про прийняття законних рішень та сприйняття рішень суду як доказів, а також стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, в розмірі 3000,00 грн. у справі № 641/4242/17-ц, а також 10000,00 грн. у справі № 641/6757/17, то в цій частині позов заявлений безпідставно, а тому задоволенню не підлягає.

Так, статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Також, у цивільних справах № 641/4242/17-ц та № 641/6757/17 ухвалено судові рішення, що набрали законної сили, в яких визначено розмір моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000799 та кримінального провадження № 12016220540000756, що підлягає виплаті за судовими рішеннями на користь позивачів.

Враховуючи викладене, заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наявних у справі доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 141 ЦПК України визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які пов`язані із розглядом даної справи. Посилання позивача ОСОБА_2 на необхідність відшкодування йому грошових коштів в сумі 687,00 грн., втрачених на виготовлення ксерокопій документів, поданих до суду, суд оцінює критично, оскільки надана ОСОБА_2 розрахункова квитанція свідчить лише про його звернення до фотосалону «Фотоманія» 12.03.2020 та отримання ним послуг з печаті та ксерокопії.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також діють як законні представники неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 10000,00 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

В інший частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, м. Харків, вул. Жон Мироносиць,5.

Відповідач - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна,6.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2020 року.

Суддя: Д. Є. Боговський