Рішення № 93092551, 25.11.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/622/506/20

Справа № 622/1085/20 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

а участю секретаря Дмитренко А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Чумак Р.В. звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на користь ОСОБА_1 належні позивачу кошти після звільнення у розмірі 64813 грн. 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно наказу АТЗТ "Харківський коксовий завод" №145 2 від 16.07.2010 ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 16.07.2010 року. 15.03.2011 АТЗТ "Харківський коксовий завод" було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод". 27.02.2019 позивач була звільнений за власним бажанням через невиконання роботодавцем умов колективного договору в частині виплати заробітної плати на підставі наказу № 42-К від 27.02.2019 року. ОСОБА_1 отримала від роботодавця розрахунковий листок за лютий 2019, де заборгованість з боку роботодавця становить 47 357,98 грн. Після звільнення позивачка деякий час отримувала кошти, які підприємством їй було заборговано, однак після червня 2019 року виплати припинилися. Залишок заборгованості по розрахунковому листку за Лютий 2019 року становить 29 155, 46 грн. 02.05.2019 позивач знову була прийнята на роботу до ПрАТ «Харківський коксовий завод» на підставі наказу №83-к від 26.04.2019 року. 01.10.2019 позивач знову звільнилася за власним бажанням на підставі наказу №190-к від 01.10.2019 року через невиплату заробітної плати. Після чергового звільнення позивач отримала розрахунковий листок за серпень 2019 року, де вказана сума заборгованості за час останнього працевлаштування у розмірі 28134,72 грн., проте фактично нею було відпрацьовано ще місяць, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, розрахунок за який не був проведений і кошти не були виплачені. Розраховуючи самостійно суму, яку має намір отримати від відповідача за вересень 2019, позивач виходив з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин, що становить 7103,71 грн. (всього відпрацьовано 216 годин). Таким чином, всього підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 64393,89 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Оскільки відповідачем грубо порушені її конституційні та трудові права, а в добровільному порядку грошові кошти не сплачуються, позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. Заперечень проти заочного розгляду справи не подали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою від 20.10.2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 на підставі наказу № 145-к від 16.07.2010 року позивач прийнята на роботу до АТЗТ "Харківський коксовий завод" (а.с.19).

27.02.2019 року позивачку на підставі наказу 42-к від 27.02.2019 року звільнено відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням, невиконання роботодавцем умов колективного договору) (а.с.20).

З розрахункового листка за лютий 2019 та довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що за період з грудня 2018 по лютий 2019 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачувалась.

Згідно вказаного розрахункового листа, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2018 року - лютий 2019 року, складає 47357,98 грн.

ПрАТ «Харківський коксовий завод» ОСОБА_1 після її звільнення проводились часткові виплати заборгованості по заробітній платі, а саме: 29.03.2019 - 5793,77 грн., за грудень 2018 року; 26.04.2019 - 3835,53 грн., за січень 2019 року; 28.05.2019 - 1569,08 грн., за січень 2019 року; 29.05.2019 - 784,54 грн., за січень 2019 року; 05.06.2019 - 784,54 грн., за січень 2019 року; 19.06.2019 - 5435,06 грн. за лютий 2019 року, що вбачається із поточної виписки за контрактом № 8192174376 за період 01.01.2019 - 13.12.2019 (а. с. 27-29).

Згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 на підставі наказу № 83-к від 26.04.2019 року позивач знову прийнята на роботу до ПрАТ "Харківський коксовий завод" (а.с.21).

01.10.2019 року позивачку на підставі наказу №190-к від 01.10.2019 року звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.22).

З розрахункового листка за серпень 2019 та довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що за період з травня 2019 по серпень 2019 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачувалась.

Згідно вказаного розрахункового листа заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2019 року - серпень 2019 року, складає 28 134,72 грн. (а.с. 25).

Як зазначено судом вище, позивач звільнена з ПрАТ "Харківський коксовий завод" 01.10.2019 року, таким чином у вересні 2019 року вона продовжувала виконувати свої обов`язки.

Відомостей про розмір заробітної плати у вересні 2019 року суду надано не було.

Заборгованість за вересень 2019 року позивачем була розрахована самостійно, виходячи з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин у розмірі 7103,71 грн. (а.с.26).

Суд критично ставиться до наданого розрахунку позивача про заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 за вересень, оскільки до матеріалів справи не додано наказу про затвердження посадового окладу працівника, а наданий позивачем табель обліку робочого часу за вересень 2019 року не відображає порядок обчислення заробітної плати, не містить підпису відповідальної особи та він не завірений печаткою підприємства, тому суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення заборгованість із визначення заробітної плати за вересень 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94. ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частин 1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за грудень 2018 року - лютий 2019 року, травень 2019 року - серпень 2019 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив заробітну плату при звільненні, не виплатив її і на час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за грудень 2018 року - лютий 2019 року, травень 2019 року - серпень 2019 року у розмірі 57290,19 грн.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

З листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 вбачається, що оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг за Договором від 26.11.2020 та детальний опис робіт виконаних адвокатом за договором.

Так, відповідно до п. п. 1.1 договору б/н про надання правової допомоги від 26.11.2020 р. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу: підготовка позовної заяви до суду про стягнення з ПРАТ "Харківський коксовий завод" заборгованості по заробітній платі, представництво інтересів замовника в суді першої інстанції про стягнення боргу по заробітній платі, представництво інтересів замовника у суді апеляційної інстанції (у випадку подачі апеляційної скарги), отримання рішення суду, що набрало законної сили та виконавчого листа. П.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору передбачає, що сторони домовилися про наступний порядок оплати вартості наданих юридичних послуг, а саме 10000,00 грн. клієнт сплачує компанії протягом 3 (трьох) календарних днів від дати набуття законної сили винесеного рішення по суті.

Враховуючи, що позивач не надала суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, та крім іншого включено також витрати, які просить стягнути позивач, які можуть бути понесені позивачем лише після винесення судового рішення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Таким чином, рішення суду в стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.

Питання про судові витрати (судовий збір) суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 57 290 (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто) гривень 19 копійок за вирахуванням обов`язкових платежів, внесків та зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь держави судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 71 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Золочівський районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», код ЄДРПОУ 24481702, адреса: 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, 24.

Суддя О. В.Чернова