Ухвала суду № 93092191, 25.11.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3322/20

провадження №2/619/975/20

Ухвала

іменем України

25 листопада 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - Мєщан І.О.

розглянув у судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Харківської області, Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_2 , яка виконує обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня» «про скасування незаконного рішення про розірвання контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу»,

встановив:

В провадженні Дергачівського райсуду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Харківської області, Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_2 , яка виконує обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня» «про скасування незаконного рішення про розірвання контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу».

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня Фірсова Н. В. в порядку ст.ст. 37,40 ЦПК України заявила відвід судді Кононихіній Н. Ю. у зв`язку з можливою необ`єктивністю судді при розгляді справи, а саме суддя залучив у якості доказу до справи лікарняний листок позивача ОСОБА_1 поза межами судового засідання, постійно порушує вимоги ЦПК України при розгляді справи, залучив по справі пояснення позивача з письмовими доказами під час розгляду справи по суті, відмовив у задоволенні клопотання представників відповідачів про відсутність повноважень у представника позивача ОСОБА_3 , та інші процесуальні порушення.

Заява представника відповідача Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня Фірсової Н. В. про відвід судді підлягає задоволенню з таких підстав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Підходи до встановлення наявності упередженості та небезсторонності суддів викладені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.

У п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. ЄСПЛ зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті б, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Обставини, які зазначені у заяві про відвід, є необґрунтованими. Заява не містить вмотивованих обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що сумніви у об`єктивності і неупередженості у заявника виникли на думку заявника з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, §46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Незгода з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України). Суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість аргументу представника відповідача про те, що сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Суд вважає, що поведінка судді Кононихіної Н. Ю. не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи. Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді незгода з процесуальними рішеннями судді.

За змістом положень п.п.2.5 Банголорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя відводиться від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи для сторін, а також для того, щоби за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Кононихіної Н. Ю. під час вирішення справи, суд задовольняє заяву про відвід судді.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року (справа № 908/137/18, провадження № 12-106гс19).

Отже, враховуючи вищевикладене та з метою запобігання у подальшому сумнівів у необ`єктивності та неупередженості судді, заявлений відвід судді підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 ст. 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Частиною 2 ст. 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33 ч. 1, 36, 40, 258-261, 353 ч. 2 ЦПК України, суд

постановив:

Задовольнити заяву про відвід судді Кононихіної Наталії Юріївни у справі №619/3322/20 за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Харківської області, Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_2 , яка виконує обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Харківської області «Золочівська центральна районна лікарня» «про скасування незаконного рішення про розірвання контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу».

Справу передати для повторного автоматизованого розподілу в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після з моменту її підписання суддею.

Суддя Н. Ю. Кононихіна