Ухвала суду № 93092156, 24.11.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/702/20

Провадження № 1-кс/616/85/20

У Х В А Л А

іменем України

"24" листопада 2020 р. смт. Великий Бурлук

Слідчий суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області Подмаркова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Капленко А.В., прокурора Кулика К.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Манукян Л.А. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшани Дергачівського району Харківської області, є громадянином України, з неповною середньою освітою, не працює, не одружений, зареєстрований проживаючим в АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 09.09.2010 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 4 місяці 19 днів на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 02.07.2013;

- вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 06.10.2014 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі, звільненого 28.12.2016 на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області умовно - достроково на невідбутий строк 8 місяців 9 днів;

- вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28.02.2020 за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.04.2020 кримінальне провадження № 12020220440000440 від 19.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України направлено до суду з обвинувальним актом;

- 25.06.2020 кримінальне провадження № 12020220440000740 від 19.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України направлено до суду з обвинувальним актом,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

24.11.2020 слідчий СВ Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Манукян Л.А. у провадженні якої знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220250000176 від 17.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України, звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 .

На обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що ОСОБА_1 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України, за наступних обставин:

16.10.2020, близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21070, червоного кольору, реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , приїхав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Припаркувавши автомобіль на узбіччі, навпроти гаражного приміщення, а саме поблизу подвір`я домоволодіння, де проживає останній, ОСОБА_3 автомобіль не замкнув, ключі від транспортного засобу залишив в замку запалення та пішов до домоволодіння.

Встановлено, що 16.10.2020, о 12 год. 00 хв., в той час коли ОСОБА_1 перебував поблизу подвір`я вказаного домоволодіння, у останнього виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки ВАЗ 21070, червоного кольору, реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_3 , що знаходився поблизу гаражного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 скориставшись тим, що в замку запалення перебувають ключі від транспортного засобу, шляхом вільного доступу, не маючи законного дозволу на керування вказаним автомобілем, запустив двигун вказаного транспортного засобу за допомогою ключа, що перебував в замку запалення та здійснив в подальшому керування даним автомобілем, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 21070, червоного кольору, реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , вартістю 42 500 грн (сорок дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп., відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6- 1/251СЕ-20 від 03.11.2020.

На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення слідчий у клопотанні посилалася на відомості протоколів слідчих дій.

Враховуючи наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, та враховуючи наявність ризиків передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового слідства та суду, так як підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі; - незаконно впливати на свідків, потерпілого в цьому кримінальному провадженні шляхом залякування, погрозами, тощо, оскільки ОСОБА_1 особисто знайомий із вказаними особами; - перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме - не з`являтись для проведення слідчих дій, чим умисно затягувати строки досудового розслідування, слідчий вважала, що є підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Кулик К.І. наполягав на задоволенні клопотання з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечував проти своєї причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення, однак вважав недоцільним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останні проживає з бабусею та доглядає за нею, просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши сторони, дослідивши надані письмові докази, дійшов наступного:

Згідно зі статтею 176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Прокурор у клопотанні посилався на наявність ризиків, можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливу на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, не з`являтися для проведення слідчих дій, чим умисно затягувати строки досудового розслідування.

В той час, прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 та пунктом 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного суд враховує вимоги пункту 3 та пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя, можливість незаконного впливу на потерпілого, свідка у ццьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме - не з`являтись для проведення слідчих дій, чим умисно затягувати строки досудового розслідування, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Оцінивши обставини визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , вказаного кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оскільки прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, але не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, належить застосувати щодо підозрюваного більш мякий запобіжний захід - домашній арешт, що є співрозмірним з наявними ризиками та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Приймаючи рішення про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України, який відповідно статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, наявність родини, місця реєстрації та постійного, фактичного місця проживання, факт того, як те чи інше рішення може вплинути на подальшу долю особи, з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого належить застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Відповідно до частин 1, 2, 3 та частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

За таких обставин, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків необхідним і достатнім є запобіжний захід - домашній арешт із забороною залишати місце проживання цілодобово.

Керуючись статтями 176 - 178, 182 - 184, 186, 193, 194, 196, 197, 376 Кримінального процесуального кодексу України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, в межах строку досудового рослідування, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Датою закінчення домашнього арешту є 24 січня 2021 року включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до слідчого та (або) прокурора, а також протягом двох місяців з дня винесення зазначеної ухвали виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні;

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 24 січня 2021 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні за № 12020220250000176.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було.

Слідчий суддя: