Рішення № 93088661, 24.11.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.11.2020

Справа № 334/446/20

Провадження № 2/334/2034/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Добрєва М.В.,

за участю секретаря – Череп М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 має ватомобіль КІА, д/з НОМЕР_1 , 2011 року випуску, яким користується її син, ОСОБА_2 24.08.2018 о 10:10 год. Відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Hyundas Getz», н/з НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Бородинській у м.Запоріжжі, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА, н/з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

30 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя була прийнята постанова по справі № 334/6349/18 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно Договору ОСЦПВВНТЗ АМ/6282550 від 05.07.2018 року відповідальність водія автомобіля «Hyundas Getz», н/з НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Представником страхової команії було проведено огляд транспортного засобу, розраховано вартість відновлювального ремонту, яка склала 5073,60 грн. З урахуванням франшизи у розмірі 1000 грн., позивачу було сплачено 4073,60 грн, з урахуванням похибки, доплачено 1500 грн., загальна сума страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», з урахуванням франшизи, склала 5573,60 грн.

Для виконання робіт по відновлювальному ремонту позивач ОСОБА_1 звернулася на підприємство «Техноцентр «Навігатор». Вартість виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля КІБ н/з НОМЕР_1 склала 10876,94 грн., комісія за перерахування коштів склала 50 грн., загальна сума, сплачена позивачем становить 10926,94 грн. З урахуванням суми, що сплачена страховою компанією 5576,60 грн., 1000 грн. франшизи, дотепер не відшкодовано позивачу 6353,34 грн.

Окрім майнової шкоди, позивачу ОСОБА_1 причинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях за фізичний стан сина, пошкоджений автомобіль, вона була змушена доводити невинуватість сина, яку вона оцінила в 10000 грн.

Позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка полягає в тому, що йому доводилося доводити свою невинуватість в своєму оточенні, поведінка відповідача, який відмовляється добровільно вишкодувати завдану шкоду призводить до моральних страждань.

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути на свою користь матеріальну шкоду в сумі 6353,34 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

28.02.2020 відповідачем було подано до суду відзив, в якому зазначено, що з позовними вимогами позивачів не згоден в повному обсязі. Погодився, що з його вини сталася ДТП. Цивільно-правова відповідальність була застрахована за договором Договору ОСЦПВВНТЗ АМ/6282550 від 05.07.2018 в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». В страхову компанію ОСОБА_2 надав на огляд автомобіль КІА н/з НОМЕР_1 та за результатами огляду, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» провела розрахунок відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю, яка склала 557,60 грн. і яка була в повному обсязі виплачена позивачам по справі.

Але, через деякий час позивач по справі вирішив не здійснювати ремонт бамперу, як було зазначено у розрахунку, а змінити на новий, у зв`язку з чим, сума відновлювального ремонту виросла на 5353,34 грн. Між тим, розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. Вважає, що вимоги стосовно стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. Моральні страждання також також не підлягають задоволенню оскільки автомобіль КІА н/з НОМЕР_1 в результаті ДТП отримав незначні пошкодження тв. Був на ходу. Шкоди життю та здров`ю ОСОБА_2 в результаті ДТП не спричинено. Жодних моральних страждань щодо доведення невинуватості сина ОСОБА_1 не могла отримувати, так як вина ОСОБА_3 була встановлена судом та відповідачем не оскаржувалася. Страхова компанія вчасно та в повному обсязі виплатила страхове відшкодування. Впродовж більше, ніж рік у позивачів претензій стосовно розміру відшкодування матеріальної і моральної шкоди не було.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник позивачів позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач просив в судовому засіданні у вимогах позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити позивачам у задоволені позову.

З урахуванням наданих сторонами заяв по суті справ вбачається, що судом створено всі можливості умови для належної реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання ними своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.

Як встановлено в судовому засіданні, 24.08.2018 о 10:10 год. Відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Hyundas Getz», н/з НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Бородинській у м.Запоріжжі, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА, н/з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

30 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя була прийнята постанова по справі № 334/6349/18 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гривень.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду".

У результаті цієї дорожньо-транспортна пригода автомобіль потерпілої особи КІА н/з НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Згідно Договору ОСЦПВВНТЗ АМ/6282550 від 05.07.2018 року відповідальність водія автомобіля «Hyundas Getz», н/з НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Стаття 1194 ЦК України визначає що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року, визначила що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, страховик провів розрахунок відновлювального ремонту і виплатив постраждалій стороні 5573,60 грн.

Між тим, жодним документом, наданим позивачем, не підтверджено, які саме ушкодження отримав автомобіль під час ДТП, тому неможливо встановити, які саме роботи з відновлювального ремонту повинні були проводитись, що призводить до неможливості встановлення реального розміру збитків.

Суд може самостійно встановити реальний розмір шкоди майну з урахуванням фізичною зносу в зв`язку з тим, що для цього потрібні спеціальні знання, проте позивач з клопотанням про призначення експертизи не звертався.

У разі проведення експертизи, експерт встановив би пошкоджені вузли та деталі транспортного засобу та визначив, які саме з них повинні замінюватися, а які ремонтуватися, що також свідчить про необґрунтованість заявлених вимог позивачем, який під час відновлювального ремонту самостійно визначив, які запчастини слід замінити, а які відремонтувати.

Згідно наданого суду рахунку-фактури № СФ-0001249 від 03.09.2018 року і акту № РН-000162 здачі-прийняття робіт від 06.09.2018р. ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Техноцентр «Навігатор» 10876,94 грн. (а.с.21, 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана, джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховий випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» визначено, що до видів обов`язкового страхування відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цим Законом визначено порядок та строки звернення до страховика з заявою про страхове відшкодування (ст.35 Закону), окрім того, Законом визначені дії страховика та потерпілого щодо визначення розміру шкоди для здійснення страхового відшкодування (ст.34 Закону), і такі дії є обмежені певним проміжком часу.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, страховик виконав усі дії для здійснення страхового відшкодування, на підставі усіх документів, покладених в основу страхового відшкодування та виплатив таке позивачу у в розмірі 5573,60 грн. Призначену виплату позивач одержав, з оцінкою погодився, оскільки жодних інших альтернативних висновків про іншу оцінку не представляв та не заявляв про недостатність визначеного розміру заподіяного збитку саме у даній ДТП та відповідно до вищевказаного висновку.

Акт № РН-000162 здачі-прийняття робіт від 06.09.2018р. /а.с.21, 22/ не підтверджує виконання відновлюваних робіт та понесених витрат саме за фактом даної ДТП.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до положень ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач повинен був звернутися до суду про відшкодування збитків за наслідками страхового випадку лише до особи, яка має відповідати за позовом, а саме до страховика, який частково провів страхове відшкодування позивачу. Страховик за зобов`язаннями здійснює відшкодування страхувальнику або іншій потерпілій особі, визначеній у договорі страхування, з врахуванням ліміту відповідальності.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є відповідальною особою за завдані збитки.

Згідно зі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи те, що у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування і відсутні підстави визначені ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відмови у здійсненні страхового відшкодування, а також те що розмір відновлювального ремонту не перевищує ліміт відповідальності страховика, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення із відповідача матеріального збитку заподіяного в результаті ДТП.

Стосовно позовних вимог позивачів щодо стягнення на їх користь з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі по 10000 грн. кожному, суд приходить до наступного.

Відповідно дост.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Так, на підтвердження погіршення стану здоровя позивачем надано довідку невролога та виписки з медичної картки (а.с. 70-74).

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства України, а також враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами причинення моральної шкоди та її наслідків.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 993, 1187, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Добрєв М. В.