Ухвала суду № 93088577, 25.11.2020, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 324/1129/20

Провадження №1-кп/319/122/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого-судді Гляня О.С.,

за участю секретаря Смокової О.В.,

прокурора Худзія Є.А.,

захисника Вараниці О.О.,

законного представника ОСОБА_1 ,

особи, відносно якої ставиться питання щодо застосування заходів медичного характеру ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Богдана В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Більмак клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, такого що на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2020 року близько 12 години 20 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на третьому поверсі хірургічного відділення КНП «Пологівської БЛІЛ» за адресою: вул. Сацького, 6, м. Пологи, Запорізька область, в ході сварки зі своїм батьком ОСОБА_3 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на умисне легке ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров?я, цілеспрямовано, схопив правою рукою за ліву руку потерпілого ОСОБА_3 , спричинивши: на передній поверхні верхньої третини лівого плеча по межі з середньою овальний, червоно-синій синець розміром 5х4 см. та на задньовнутрішній поверхні нижньої третини лівого плеча овальний червоно-синій синець розміром 2х1,5 см. Після чого ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний умисел, взяв до правої руки ножиці, що лежали на столі вказаного приміщення, та наніс ними не менше одного удару в ліву кисть ОСОБА_3 , спричинивши останньому садно розмірами 0,5х0,4 см, на тильній поверхні 1 пальця лівої кисті, садно розмірами 0,4х0,1 см біля основи нігтьової пластини 4 пальця лівої кисті, рану довжиною 2,5 см на тильному боці кисті в області основи 2 пальця.

В результаті протиправних дій з боку ОСОБА_2 у потерпілого ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 56 від 28.03.2020 року виявлені: рана 2 пальця лівої кисті, садна та синці на лівій верхній кінцівці. Рана 2 пальця лівої кисті кваліфікується як легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров?я. Інші тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Не виключається можливість спричинення рани від дії предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями в час та при обставинах вказаних освідуємим. Потерпілому ОСОБА_3 в ділянку лівої верхньої кінцівки спричинено не менше 4 травматичних дій.

Прокурор, законний представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Особа, відносно якої ставиться питання щодо застосування заходів медичного характеру ОСОБА_2 у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, так як не вбачає підстав для застосуваня примусових заходів медичного характеру до нього, та пояснив, що 28.02.2020 року він прийшов до службового кабінету свого батька, що розташований на третьому поверсі хірургічного відділення Пологівської лікарні. При цьому вів себе спокійно, а батько – ОСОБА_3 був у поганому настрої. В ході бесіди, він попросив у батька кошти на ліки, які той пообіцяв дати. Після вони удвох вийшли у коридор, де між ними виникла сутичка, в ході якої він побачив у батька в руках електрошокер. Він попросив батька сховати електрошокер, інакше вимушений буде захищатися. Однак, батько почав кидатися на нього з електрошокером, в результаті чого, ОСОБА_2 злякався, і з метою самооборони взяв зі столу ножиці, за допомогою яких хотів вибити електрошокер з рук батька. Однак, ОСОБА_3 схопив його за руки, у тому числі і за руку в якій той тримав ножиці, почав душити, при цьому застосовуючи електрошокер до ОСОБА_2 . Через 15-20 секунд, батько відійшов від нього і в цей час він побачив на руці батька кров. ОСОБА_3 почав кричати, щоб викликали поліцію. Кров на руках батька ОСОБА_2 пояснив тим, що вириваючись від батька, він випадково його подряпав. Ударів ножицями він не завдавав, ножиці взяв лише з метою самооборони він дій батька. З висновками судової експертизи про необхідність поміщення до медичного закладу ОСОБА_2 не згоден.

Захисник В.В. залишив вирішення клопотання на розсуд суду.

Потерпілий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, суду пояснив, що 28 лютого 2020 року близько 12 години його син - ОСОБА_2 прийшов до нього на роботу, а саме до хірургічного відділення Пологівської лікарні. В ході бесіди останній просив посприяти йому в проходженні лікування. Приблизно через 5-6 хвилин бесіди, у ОСОБА_2 розширилися зрачки, і він сказав «Пішов я на зону». При цьому ОСОБА_2 схопив правою рукою за ліву руку ОСОБА_3 , однак він вирвався та вийшов у коридор, щоб не залишатися наодинці з ОСОБА_2 в кабінеті. Останній також вибіг у коридор, де кричав «Де мої гроші, чого ти не даєш мені грошей», після чого кинувся на потерпілого, схопив зі столу правою рукою канцелярські ножиці і намагався ними завдати удар потерпілому. Він захищався від ударів ОСОБА_2 , однак, останній наніс йому удар ножицями в руку, спричинивши рану між першим та другим пальцем лівої руки. Потерпілий крикнув з вимогою, до присутніх у коридорі медичних співробітників, викликати поліцію. Побачивши кров, та почувши крики, ОСОБА_2 злякався, викинув ножиці та сів у крісло. Свідками вказаних подій були медичні працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Потерпілий вважає, що ОСОБА_2 намагався його зарізати, а тому, враховуючи, що син є психічно хворим, підозрюваний становить небезпеку для суспільства. Додав, що це не перший напад ОСОБА_2 на людину, син періодично проходить лікування, проте це не дає результатів. Підозрюваний невзмозі адекватно думати, приймати рішення та відповідати за них.

Представник потерілого клопотання прокурора у судовому засіданні підтримав.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

Обґрунтованість клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу психіатричної допомоги із суворим наглядом стосовно ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 28.02.2020; висновком експерта № 56 від 28.03.2020; протоколом слідчого експерименту від 12.05.2020; висновком судово-психіатричного експерта № 215 від 10.06.2020; висновком судово-психіатричного експерта № 299 від 29.07.2020; а також свідченнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , наданими у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 суд вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 299 від 29.07.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляв та виявляє на теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді параноїчної шизофренії, безперервний перебіг, галюцінаторно-параноїдний синдром. Таким чином він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Частиною 2 ст. 513 КПК України передбачено, що визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керуватися ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно із ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КК України, госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, повязане з посяганням на життя інших осіб, а також до психічно хворого , який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікуваня в умовах суворого нагляду.

Враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого суспільно-небезпечного діяння, з урахуванням ступеню небезпечності ОСОБА_2 для себе або інших осіб, суд вважає необхідним клопотання задовольнити та застосувати відносно нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 512-513 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відносно ОСОБА_2 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом.

До вступу ухвали суду в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Речові докази: ножиці для паперу, які згідно квитанції № 1605 передані на зберігання до Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Суддя: О. С. Глянь