Вирок № 93085518, 25.11.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1736/20

Провадження № 1-кп/346/448/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Васильковського В.В.

з участю: секретаря Васильчук Я.В.

прокурора Вишиванюк І.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисник Жар Ю.Г.

представник потерпілого Боднарук В.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, з вищою освітою, не судимого, депутатом не обирався,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинуваченому ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Обвинувачення сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:

23 грудня 2019, близько 09.30 год., ОСОБА_1 зайшов у приміщення Коломийського відділення банку № 92 АТ «Таскомбанк», що за адресою: м. Коломия, вул. Винниченка 1 Б, та, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з хуліганських спонукань та з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, протиставляючи себе загальновизнаним у суспільстві правилам поведінки та моралі, діючи з особливою зухвалістю, використовуючи особисті неприязні відносини, як малозначимий привід для вчинення хуліганських дій, усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, під час роботи банківської установи, в присутності працівників та відвідувачів банку, почав нецензурно висловлюватися та погрожувати застосуванням фізичного насильства в адрес директора відділення банку - потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 . Продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи явну неповагу до встановлених у суспільстві правил поведінки, усвідомлюючи протиправність своїх дій та маючи намір заподіяти ОСОБА_2 тілесні ушкодження, ОСОБА_1 , діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_2 кулаками своїх рук декілька ударів в ділянку голови з лівої сторони та в ділянку вушної раковини. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 було тимчасово припинено нормальну діяльність Коломийського відділення банку №92 АТ «Таскомбанк».

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що в нього з ОСОБА_2 склалися неприязні відносини ще за місяць до конфлікту. Причиною стало те, що він деякий час працював за кордоном, а його дружина- у відділенні «Таскомбанк», директором якого є потерпілий ОСОБА_2 . Повернувшись в Україну, перебуваючи вдома, взяв телефон своєї дружини і прочитав її переписку з директором банківського відділення, зі змісту якої йому стало зрозуміло, що вони на роботі вживають коньяк. З цієї причини між ними виникла сварка, оскільки це його обурило і розізлило. Згодом, через кілька днів, почув від дружини запах алкоголю, коли вона повернулася з роботи. Вирішив зателефонувати до потерпілого і з`ясувати, чому вони на роботі вживають алкоголь. На що той заперечив, а щодо переписки сказав, що він як керівник має право писати все що хоче. Згодом, в грудні 2019 року, відбулося святкування новорічного корпоративу банківського відділення. Він був проти, щоб його дружина йшла на святкування, оскільки в той час булла хвора їхня дитина. Однак дружина сказала йому, що директор категорично зобов`язав всіх бути присутніми на святі. На наступний день після корпоративу він побачив в соціальній мережі фотографії із святкування, де потерпілий ОСОБА_2 обіймає його дружину. Тоді він пішов до відділення, зайшов всередину і запитав у потерпілого, чому він викладає такі фото у соціальні мережі. Після цього наніс йому декілька ударів в голову і попередив, щоб більше жодних переписок з його дружиною не було, і не викладали фото. У вчиненому розкаюється, цивільний позов визнав частково.

Вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює керівником відділення «Таскомбанку». 23 грудня 2019 року, о 09.35 год. Він знаходився у банку. В цей час до відділення увірвався обвинувачений і з нецензурною лайкою накинувся на нього і наніс серія ударів в район голови. Клієнт, який перебував у той час у відділенні відтягнув обвинуваченого від нього. Після цього ОСОБА_1 почав кричати з нецензурною лайкою до своєї дружини, щоб вона забиралася додому. Після цього втік з відділення, а вони викликали поліцію. Під час конфлікту у відділенні перебували крім нього ще три співробітниці і один клієнт. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 відділення припинило роботу приблизно на цілий день.

Показаннями свідків:

ОСОБА_3 , яка пояснила, що зранку 23.12.2019 року біля 09.00 год. йшла на роботу і зустрілася з ОСОБА_4 . Остання розповідала, що в неї відбувся конфлікт з чоловіком. Перебуваючи на робочому місці бачила, як у відділення забіг обвинувачений і почав бити керуючого відділенням. Вона закричала, а клієнт, який перебував у відділенні відтягнув ОСОБА_1 . Тоді обвинувачений відійшов, почав виражатися нецензурною лайкою, кричав про фотографії з корпоративу, а своїй дружині ОСОБА_4 наказав збиратися і йти до дитини.

ОСОБА_6 , яка пояснила, що 23.12.2020 року близько 09.35 год. до відділення банку увірвався обвинувачений ОСОБА_1 і з нецензурною лайкою напав на керуючого відділенням, почав завдавати йому удари. Кричав, щоб ОСОБА_4 збирала речі, а він її чекає на вулиці. Також кричав, що не дозволить виставляти фото з корпоративну, погрожував керуючому зробити його інвалідом.

ОСОБА_4 , яка пояснила, що в жовтні 2019 року її чоловік, ОСОБА_1 побачив переписку у Viber, де потерплий питав в неї, чи вони з співробітницями на роботі гріються коньяком. Після цього в них почалися конфлікти. ОСОБА_1 телефонував до потерпілого у грудні, на наступний день після святкування їх відділенням новорічного корпоративу. 23.12.2019 року ОСОБА_1 зайшов до відділення банку, почав з`ясовувати у потерпілого про переписку і завдавати йому удари. Кричав про фото з корпоративу. Конфлікт припинив клієнт, який відтягнув ОСОБА_1 . Вказала, що потерпілий їй повідомляв, що ОСОБА_1 йому раніше вже телефонував.

Показання потерпілого та свідків суд визнає достовірними доказами, оскільки вони узгоджуються між собою та об"єктивно підтверджуються дослідженими документами в справі.

Крім цього вина ОСОБА_1 підтверджується також матеріалами кримінального провадження:

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.12.2019 року (а.с.81)

-Протоколом огляду місця події від 23.12.2019 року (а.с.82-83).

- Висновком експерта від 08 січня 2020 року № 294, згідно якого експерт дійшов висновку, що у ОСОБА_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою лівої вушної раковини з наявністю травматичного набряку та синців, синців лівої виличної та лівої завушної ділянок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів (від удару чи тиснення. Перебування ОСОБА_2 на лікуванні більше 6 діб не відповідає характеру отриманих тілесних ушкоджень.

- Відеозаписом події на оптичному носії, з якого вбачається, як ОСОБА_1 завдає удари ОСОБА_2 (а.с.95)

-Відеозаписом події на флешнакопичувачі, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 зайшов до відділення банку та відразу підійшов до ОСОБА_2 і почав наносити йому удари (а.с.96).

На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Однак суд вважає, що така кваліфікація дій обвинуваченого є невірною і не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду справи з наступних підстав.

Велика палата Верховного суду у Постанові від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, надаючи відповідь на питання щодо критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів, зокрема тих, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно, дійшла таких висновків.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також з досліджених відеозаписів, ОСОБА_1 , зайшовши до банку, відразу кинувся завдавати ударів ОСОБА_2 .

Крім того, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що ОСОБА_1 , завдаючи потерпілому тілесних ушкоджень кричав про своє незадоволення виставленими потерпілим у соцмережах фотографій святкування новорічного корпоративу, зокрема фотографій, де була зображена його дружина ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 напередодні був невдоволений діями потерпілого ОСОБА_2 щодо змісту їх переписки у Viber та оприлюдненням фотографій з святкування корпоративу.

Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_1 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до потерпілого ОСОБА_2 , яка виникла через невдоволення ОСОБА_1 діями потерпілого, прагненням помститися йому, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.

Дії ОСОБА_1 зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, - за ч. 1 ст. 125 КК України.

Суд відхиляє аргумент захисту стосовно того, що ОСОБА_1 слід виправдати у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 296 КК України та неможливістю та відсутності у суду повноважень здійснити перекваліфікацію злочину з наступних підстав.

Велика палата Верховного суду у Постанові від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к зазначила, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

Таким чином, під час судового розгляду кримінального провадження, розпочатого і спрямованого до суду за процедурою публічного обвинувачення, якщо прокурор у порядку статті 338 КПК не вносив до обвинувачення змін, які б трансформували його у приватне, до видалення суду до нарадчої кімнати не виникає жодних процесуальних перешкод для продовження кримінального провадження незалежно від наявності чи відсутності матеріально-правових підстав для перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення. Адже до прийняття судом відповідного рішення по суті справи процес не втрачає ознак публічності і його перебіг не ставиться у залежність від позиції потерпілого.

Водночас відповідно до вимог частини шостої статті 22 КПК у перебігу судового провадження суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний створити потерпілому, як і іншим учасникам процесу, необхідні умови для реалізації його процесуальних прав, зокрема вжити заходів для забезпечення прибуття потерпілого в судове засідання, роз`яснити права, передбачені статтею 56 цього Кодексу, допитати його, надати можливість подавати докази, заявляти клопотання, висловлювати свою думку щодо клопотань сторін, виступати у судових дебатах, виражати власну позицію щодо питань, пов`язаних з притягненням обвинуваченого до кримінальної відповідальності, а за необхідності - запропонувати уточнити таку позицію.

Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.

Тому злочинні дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.1 ст. 296 КПК України на ч.1 ст.125 КК України.

Таким чином, діяння обвинуваченого відповідають ознакам складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, оскільки він завдав потерпілому ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження..

Обставин, що пом`якшують обвинувачення судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При визначенні міри покарання суд враховує наявність у обвинуваченого на утриманні двох малолітніх дітей, те що він раніше не судимий, його молодий вік.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч.1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

27 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з цивільним позовом, відповідно до якого вказує, що в результаті хуліганських дій зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до нього він отримав тілесні ушкодження, протягом семи днів з 24 грудня по 30 грудня 2019 року включно перебував на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділі КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради і знаходився вдома. На лікування потратив значну суму грошей, але оскільки не зберігав чеки на придбані ліки то підтвердити може документально придбання ліків на суму 542 грн.. Крім того перебуваючи на лікарняному, йому було виплачено лікарняні за вказаний період. Дані лікарняні булу виплачені в значно меншій сумі за вказаний період ніж заробітна плата. Через перебування на лікарняному він недоотримав 4 377 грн. 31 коп.. Крім того, оскільки після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , ухилявся віл слідства, уникав в наданні в повній мірі матеріальної допомоги на лікування, різними способами намагався уникнути відповідальності за вчинене, потерпілий в силу обставин, що стались і склались змушений була звернутись за юридичною допомогою до адвоката, з яким уклав договір про надання правничої допомоги і згідно якого сплатила адвокату 6 (шість) тисяч гривень. Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті потерпілого, членів всієї сім`ї потерпілого. Хуліганські дії були вчинені в банківський установі по відношенню до директора відділення банку, в присутності працівників і відвідувачів банку, що в першу чергу створює негативний імідж як для самого відділення банку, так і для директора відділення банку, оскільки думка про відділення банку формується в великій мірі від сприйняття клієнтами і вищестоящим керівництвом самої особи керівника відділення. Крім того в керівника відділення банку є прямі і безпосередні керівники, в яких про нього теж складається своя професійна думка і вчинення факту хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_2 в приміщенні банківської установи може перекреслити всю його подальшу професійну діяльність у даному чи іншому банках. Тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду (збитки) в розмірі 4 919 грн.3 1 коп., моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000грн. та 6 000 грн. витрати сплачені адвокату.

Ознайомившись з позовом та відзивом на позов, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 542 грн., то суд вважає, що її слід задовольнити, оскільки розмір понесених потерпілим витрат підтверджений відповідними квитанцією та чеками (а.с.23).

Також суд вважає доведеними понесені цивільним позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн., оскільки вказане підтверджується квитанцією (а.с.22) та актом виконаних робіт (а.с.24).

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, суд доходить наступних висновків.

Так, суд вважає доведеною обставину, що внаслідок вчинення відносно ОСОБА_2 злочину, позивачу було завдано моральної шкоди.

Що стосується розміру моральної шкоди, то з урахуванням обставин завдання тілесних ушкоджень, ступеню та характеру тілесних ушкоджень, часу на відновлення нормальних життєвих зв`язків, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Що стосується вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 4377,31 грн. недоотриманих ним через перебування на лікарняному з 24.12.2019 року по 30.12.2019 року, то в цій частині слід відмовити з наступних підстав.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок дій обвинуваченого і перебування потерпілим на лікарняному, він недоотримав саме 4377,31 грн. доходів. Крім того суд враховує висновок експерта від 08 січня 2020 року № 294, згідно якого експерт дійшов висновку, що перебування ОСОБА_2 на лікуванні більше 6 діб не відповідає характеру отриманих тілесних ушкоджень.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 п`ять тисяч) гривень моральної шкоди, 542 (п`ятсот сорок дві) гривні матеріальної шкоди та 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Речовий доказ- компакт-диск із відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку прокурору та обвинуваченому вручити негайно після його проголошення.

На вирок може бути подано апеляцію до Івано-Франківського Апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

У випадку неподання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Суддя Васильковський В. В.