Рішення № 93083959, 05.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9449/18

Провадження № 2/234/1341/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря Хоменко А.С.,

справа № 234/9449/18; провадження №2/234/1341/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Краматорську Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою про стягнення заборгованості, обґрунтував позовні вимоги тим, що 29.10.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 %. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку із зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2018 року має заборгованість 115132,24 грн., яка складається з наступного: 3923,42 грн. - заборгованість за кредитом; 100673,96 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 4576,18 грн.- заборгованість за пенею та комісією; а також штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 5458,68 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 115132,24 грн., та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17.08.2018 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

12березня 2019року , винесено заочне рішення по даній справі.

Ухвалою Краматорського міського суду від 14 січня 2020 року, заочне рішення скасовано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи за її відсутності, та наполягає на задоволенні вимог. Обгрунтовує свої вимоги наступним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30,00% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються).

Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банкіських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом ЗО днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановаю № 5 Пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від ЗО березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”. “При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. У разі нормалізації ситуації, банком буде розглядатися питання про зниження ставок.

По-друге, щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.І ст. 259 ЦК України).

Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одинаця – ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно сроку виконання зобов“язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 6Іде 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 12.2015 року, (довідка про видачу кредитних карт додана раніше)

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 08.06.2018 року — до спливу строку позовної давності.

У звязку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, шо Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 115132,24 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомою суду причини, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином судовими повістками. Клопотання про відкладення слухання справи від неї також не надходило. Відзив на позовну заяву не надавала.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір б/н від 29.10.2011р. року шляхом підписання анкети-заяви та отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на картку в розмірі 4000 грн. Сама анкета - заява не містить розмір первісного кредитного ліміту. Однак відповідач користувався цим кредитом та частково його погашав, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості.

Згідно розрахунку за договором б/н від 29.10.2011 р. у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_1 станом на 31.05.2018 року має заборгованість -115132,24 грн., яка складається з наступного: 3923,42 грн. - заборгованість за кредитом; 100673,96 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 4576,18 грн.- заборгованість за пенею та комісією; а також штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 5458,68 грн.

Судом встановлено, що 29.10.2011р. ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виявила бажання про оформлення на своє ім`я банківської картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій зазначила свої персональні дані. У заяві погоджено базова процента ставка 2,5 процентів на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1,0%, а також порядок погашення заборгованості (а.с.8-9).

Зазначене свідчить про обізнаність відповідачки з порядком та умовами погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплати нарахованих за період користування кредитом процентів.

Згідно із кредитним договором б/н від 29.10.2011р. відповідачка отримала картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 08.2015 року (а.с.112).

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала.

Відповідчака , у судове засідання не з`явилася, але в заяві про перегляд заочного рішення зазначила, що оскільки останій рух по карті був ще у квітні 2014 року , то строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як установлено судом, що строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31.08.2015. Згідно із розрахунком заборгованості, останій платіж, якийй було здійснено відповідачкою, датовано -02.10.2015 року ( а.с.6 на звороті). Позивач із вимогами про стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, звернувся до суду у червні 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме суми непогашеного тіла кредиту у розмірі - 3923,42 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2015р. по 31.05.2018р., суд прийшов до таких висновків.

Згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачці з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до довідки , наданої позивачем, відповідачка ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_1 , дата відкриття- 29.10.2011р.зі строком дії до останнього дня 08.2015 року (а.с. 112).

Нарахування процентів після закінчення строк дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 01 вересня 2015 року по 31 травня 2018 року слід відмовити у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Щодо права банку на зміну процентної ставки, суд зазначає наступне.

У анкеті-заяві між банком та ОСОБА_1 зазначено, що ця анкета разом із Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банка складає між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право здійснювати зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни наданого кредиту, зобов`язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати про це клієнта у встановленому пунктом 1.1.3.2.10 порядку, зокрема у виписці по картрахунку або шляхом направлення СМС-повідомлень. Якщо упродовж 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт погодився та приймає нові умови та тарифи.

Також судом встановлено, що 01.09.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» підвищило процентну ставку за користування кредитом по кредитній карті «Універсальна» до 34,8 %, а з 01.04.2015 року - до 43,2 % щомісячно.

Частина четверта статті 1056-1 ЦК України встановлює, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Оскільки встановлений Умовами і правилами надання банківських послуг порядок повідомлення клієнта про зміну процентної ставки не може бути застосований до спірних правовідносин з тих підстав, що ці Умови не є складовою укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, а іншого порядку вони не погодили, повідомлення позичальника про зміну процентної ставки за користування кредитом повинно відбуватися у порядку, визначеному статтею 1056-1 ЦК України.

Позивачем не надано суду доказів письмового повідомлення відповідача про зміну процентної ставки за кредитним договором від 29.10.2011 року, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про безпідставність підвищення базової процентної ставки за користування кредитом по виданій позивачу кредитній карті «Універсальна».

Доводи представника позивача про те, що підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між ним і банком договору про надання банківських послуг, суд відхиляє, оскільки банк не довів, що саме поданий ним примірник Умов і правила надання банківських послуг розуміла позивачка при підписанні анкети-заяви і погодилася з його положеннями.

Тому суд вважає, що відповідачка не повідомлена належним чином про зміну процентної ставки, так як стаття 1056-1 ЦК України вимагає саме письмового повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки.

За таких обставин також не мають правового значення посилання представника позивача на те, що позивач не заявив про незгоду зі зміною процентної ставки і продовжив користуватися кредитною картою, оскільки, за відсутності належного повідомлення про зміну процентної ставки, такі дії відповідача не можуть бути розцінені як його мовчазна згода на відповідні зміни.

В анкеті-заяві позичальника від 29.10.2011 року встановлена базова процентна ставка 2,5 % на місяць , що загалом на рік становить 30 %.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29.10.2011 року проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою в розмірі 30% за період з 29.10.2011 по 31.08.2014р, а в період з 01.09.2014 по 31.03.2015р.. за процентною ставкою в розмірі 34,8%, в період з 01.04.2015р. по 31.08.2015р. за процентною ставкою в розмірі 43,2% .

При цьому заборгованість за процентами за період з 29 жовтня 2011 року до 31 серпня 2014 року (до підвищення банком процентної ставки до 34,8 % річних) становила 675,62 грн.

Суд вважає неправомірними дії позивача щодо підвищення з 01 вересня 2014 року процентної ставки до 34,8% , а потім до 43,20% річних, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.

Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту станом на 01.09.2014року (день підвищення відсоткової ставки ) складала 3746,63 грн., кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, дорівнює 365 дня, тому заборгованість за відсотками за цей період складає 1139,60 грн. (3746,63 грн. х 30 %:360 днів х 365 днів).

Оскільки відповідач несвоєчасно виконував зобов`язання за кредитним договором суд приходить до переконання про необхідність стягнення заборгованості процентів за користування кредитом, яка відповідно до розрахунку, станом на 31.08.2014 року, накопичувальним підсумком складає 675,62 грн., яка розрахована виходячи із суми заборгованості за кредитом за відсотковими ставками 30% що відповідає умовам, передбачених кредитним договором та є такими, що не порушують права відповідача, як споживача кредитних послуг.

Отже, відповідач, в межах заявлених позовних вимог, повинен сплатити банку заборгованість по процентам за користування кредитом, яка за період з 29.10.2011 року по 31.08.2015 року складає 1815,22 грн. (675,62 грн. + 1139,60 грн.).

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить стягнути заборгованість за пенею та комісією у сумі 4576,18 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 5458,68 грн., але зазначені штрафні санкції нараховані після 14 квітня 2014 року особі, яка зареєстрована у населеному пункті, у якому проводилась антитерористична операція, а тому у такому випадку нарахування штрафів та пені на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами забороняється законом.

Так, згідно із ст. 2 Закони України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, м. Краматорськ Донецької області віднесено до вказаного переліку.

Відповідач відповідно до матеріалів справи зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отже, на підставі вказаного Закону він має бути звільнений від сплати штрафних санкцій за вказаним договором кредиту, а саме: заборгованість за пенею та комісією у сумі 4576,18 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 5458,68 грн.

На підставі наведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом станом на 31.05.2018 року у розмірі 3923,42грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, та заборгованості по відсоткам за користування кредитом -1815,22 грн, а разом 5738,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.06.2018 року.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 87,82 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299 код ЕДРПОУ 14360570 р/р № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.02.2015 року у розмірі 5738,64 грн. ( п`ять тисяч сімсот тридцять вісім грн. 64 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ КБ “Приватбанк” (МФО 305299 код ЕДРПОУ 14360570 р/р № НОМЕР_3 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 87,82грн. ( вісімдесят вісім грн.82 коп.)

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко.