Рішення № 93083685, 25.11.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13444/20

Провадження № 2/263/2740/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Ничипорук А.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з вищезазначеним позовом.

На обґрунтування вимог посилається на те, що він є спадкоємцем після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким він проживав разом з березня 2015 року і до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Інших родичів, окрім позивача, померлий не мав. Протягом останніх років ОСОБА_2 важко хворів та потребував постійної допомоги.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилося спадкове майно. Проте, в нотаріальну контору позивач не звертався, оскільки вважав, що спадщину після смерті батька прийняв фактично, у зв`язку з тим, що на момент його смерті проживав з ним за однією адресою. У вересні 2020 року при зверненні ОСОБА_1 до нотаріальної контори приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Саховою М.А. йому було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він пропустив шестимісячний строк на подачу заяви про прийняття спадщини.

У зв`язку з чим, він звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.11.2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту спільного проживання.

Факт спільного проживання встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту спільного проживання та надав про це відповідні докази.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис №417.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.05.2019 р., актовий запис №1100, довідкою про причину смерті №1038 від 13.05.2019 р, а також свідоцтвом про поховання № НОМЕР_3 від 14.05.2019 р.

Згідно відомостей паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою №089-29.01-00130 від 29.07.2019 року, виданою Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради.

Відповідно паспортних даних позивача, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З заповіту від 12.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Саховою М.А. та зареєстрований за номером 2420, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок своєї смерті, заповідав своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/5 частини належної йому квартири АДРЕСА_3 ; Ѕ частину грошових коштів, які знаходяться на рахунках ПАО АКБ «КАПИТАЛ» та належний йому транспортний засіб (автомобіль).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №61748996 від 21.09.2020 р. відомості щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутні.

21.09.2020 р. постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Саховою М.А. позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно письмових пояснень, наданих сусідкою померлого ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , позивач постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічні за змістом пояснення надала ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимогами ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Положеннями ст.1261 ЦК України закріплено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача разом з батьком має для нього суттєве значення і необхідне для подальшого оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця та у інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, встановити неможливо. З досліджених документів вбачається, що позивач є сином померлого ОСОБА_2 та проживав разом із своїм батьком, який на час смерті перебував у віці 80 років та за своїм віком та станом здоров`я потребував догляду. Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано, крім того, відповідач повністю визнав позовні вимоги, тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання разом з його батьком підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1220, 1221, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 3, 81, 200, 206, 265, 293,315, 319 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зі спадкодавцем - його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з березня 2015 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ – 33852448, юридична адреса: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70.

Суддя Л.Г. Шатілова