Рішення № 93083553, 25.11.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2173/20

Провадження №2/226/758/2020

РІШЕННЯ

іменем України

23.11.2020 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мирноградський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення від сплати заборгованості з аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в обґрунтування вимог зазначивши, що перебував у шлюбі з відповідачем, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , наразі шлюб розірвано. Рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ј частини заробітку (доходу), про що йому не було відомо. В 2019 році він дізнався, що його майно арештоване, йому заборонено виїзд за межі України, накладено заборону на керування транспортними засобами. В подальшому він з`ясував, що 10.04.2017 було відкрите виконавче провадження зі стягнення з нього аліментів, що за ним наявна заборгованість в розмірі 180000 грн. У період з 2010 по 2016 роки він відбував покарання в колонії посиленого режиму МИК-57. Підтримував спілкування із відповідачем після розірвання шлюбу, однак вона не повідомляла його про стягнення аліментів и лише нещодавно електронному вигляді передала йому позовну заяву, за якою стягуються аліменти. Тобто, про накопичування заборгованості він також не знав. Погасити цю заборгованість наразі він неспроможний. Знайти роботу не може через небажання роботодавців співпрацювати з судимою особою, змушений знаходити собі тимчасові підробітки, які не дають стабільного заробітку. Через обмеження у праві керування транспортними засобами не може влаштуватися водієм. Також роботу важко знайти і за станом здоров`я, оскільки він хворіє на синдром Вольфа- ОСОБА_4 . Зауважує, що його матір постійно допомагала його синові фінансово. В період з 2011 по 2019 роки син знаходився в інтернаті, піднімалося питання про позбавлення відповідача батьківських прав, поміщення дитини до дитячого будинку. Він віддалено з колонії вирішував питання про направлення сина до школи-інтернату. Зараз вважає, що через наявність заборгованості та накладених обмежень на нього раптово покладено надмірний тягар, погасити наявну заборгованість він не зможе фізично протягом багатьох років, враховуючи те, що кожного місяця належить сплачувати й аліменти, а його доходу не вистачає навіть на забезпечення себе речами першої необхідності. Просить суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з моменту їхнього стягнення і до серпня 2020 року.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Сторони до судового засідання не з`явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи у визначений законом спосіб.

Позивачем надана суду заява про розгляд справи у його відсутність, в якій він наполягав на задоволенні позову.

Відповідачем також надана суду заява про розгляд справи без її участі, в якій висловлена незгода із позовними вимогами. Відповідач відзиву на позов не подала, однак в наданій заяві вказала, що позивач аліменти не сплачує, життям дитини не цікавиться, відносини із сином не підтримує. На цей час дитина проходить лікування у Слов`янській психіатричній лікарні.

Від третьої особи надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не заявлено, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

09.09.2020 до відділу ведення Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради спрямовано запит про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Після отримання витребуваних відомостей 23.09.2020 ухвалою судді позовна заява залишена без руху для усунення наявних недоліків – надання позовної заяви, що відповідає вимогам п.п.2,3 ч.3 ст.175 ЦПК України, належним чином засвідчених додатків до позовної заяви, а також документу, що підтверджує сплату судового збору, обрахованого виходячи з ціни позову.

13.10.2020 позивачем усунуто вказані вище недоліки позовної заяви і 15.10.2020 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у даній справі, призначене підготовче засідання на 09.11.2020, відповідачеві запропоновано подати судові письмовий відзив на позов, а третій особі – пояснення (заперечення). Також цією ухвалою суду витребувано у третьої особи інформацію про розрахунок заборгованості з аліментів з моменту початку їхнього стягнення і до серпня 2020 року.

06.11.2020 третьою особою надано судові розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 перед ОСОБА_5

09.11.2020 ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 23.11.2020.

23.11.2020 під час розгляду справи судом відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України ухвалено оглянути судову справу №2-678/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини, оскільки розгляд справи про звільнення від заборгованості за аліментами зачіпає права та інтереси неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , власністю якого є аліменти, і збирання судом доказів у справі з власної ініціативи обумовлено наявністю потреби у захисті дитини. З цією метою судом ухвалено після огляду справи про стягнення аліментів долучити до матеріалів поточної справи посвідчені копії документів, що мають значення для правильного вирішення справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що внаслідок укладення нового шлюбу 25.12.2010 відповідач ОСОБА_6 змінила прізвище та наразі йменується ОСОБА_7 (а.с.73-74).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23.04.2010 задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 і з нього стягнуто на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 12.03.2010 і до виповнення дитині 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також з ОСОБА_1 цим рішенням стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 51 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Стягнення з ОСОБА_1 судових витрат відбулося повністю за місцем відбування ним покарання у Мучурінській виправній колонії ДПС України у Донецькій області, виконавчі листи про стягнення судових витрат з відмітками колонії про їхнє утримання в повному обсязі повернені до суду для приєднання до матеріалів справи разом із постановами державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ від 25.06.2012 про закінчення виконавчого провадження про стягнення судових витрат (а.с.77-80).

Листом Мирноградського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 09.02.2017 ОСОБА_7 повідомлено, що 16.04.2013 постановою державного виконавця закінчене виконавче провадження про стягнення аліментів і виконавчий лист направлено за належністю до ВДВС Горлівського МУЮ за місцем відбування покарання ОСОБА_1 у Мічурінській ВК №57 м. Горлівки (а.с.81-82).

Як вбачається з довідки про звільнення №54989, ОСОБА_1 відбував покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16.07.2010 з 12.03.2010 по 17.06.2016 (а.с.18).

Ухвалою Димитровського міського суду від 24.03.2017 задоволено заяву ОСОБА_7 про видачу дубліката виконавчого листа у справі про стягнення аліментів (а.с.83-84).

Постановами державного виконавця від 07.04.2017 було відкрите виконавче провадження ВП№53726301 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 12.03.2010 і до виповнення дитині 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та замінено стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с.85,86).

Постановами державного виконавця від 12.06.2017 накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_9 , від 28.03.2019 боржникові встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, від 29.05.2019 – арештовані грошові кошти на рахунках боржника (а.с.87,88,89).

23.11.2019 під час спроби ОСОБА_1 перетнути державний кордон України посадовою особою ДПС України прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону з підстав наявного тимчасового обмеження у праві виїзду (а.с.15).

Згідно з наданими медичними документами ОСОБА_1 страждає на нейроциркулярну дистонію (НЦД) за кардіальним типом, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (а.с.16-17).

За відомостями розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Мирноградським МВДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків), період обрахування заборгованості обліковується з 10.04.2017 і станом на 01.09.2020 становить 81406,08 грн (а.с.58-60).

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються Сімейним кодексом України (далі – СК України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Діюче законодавство не встановлює конкретного вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

При цьому слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. Вирішуючи такий спір, суд має виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він не знав про стягнення аліментів, відбував тривалий час покарання у місцях позбавлення волі, зараз знайти роботу йому важко через наявність судимості і за станом здоров`я. Крім того вважає, що наявність заборгованості з аліментів спричинило обмеження його прав, що також перешкоджає заробітку, оскільки він не може виїхати за кордон або отримати посвідчення водія і заробляти за допомогою цієї навички. Посилається на скрутне матеріальне становище і брак коштів навіть для особистих потреб.

Оцінюючи доводи позивача та їхню вагомість для звільнення від заборгованості з аліментів, суд зазначає таке.

Наявність у позивача хвороби – нейроциркулярної дистонії (НЦД) за кардіальним типом, синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта підтверджується копією довідки Міської клінічної лікарні швидкої допомоги м. Києва від 31.08.2020 та виконаним того ж дня дослідженням з електрокардіографії. Інших медичних документів, які б характеризували вказані захворювання з огляду на ступінь їхньої тяжкості, що може бути згідно з ч.2 ст.197 СК України підставою для звільнення від заборгованості з аліментів, суду позивачем не надано. Клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи з цього питання позивачем не заявлялося, і внаслідок відсутності спеціальних знань у сфері медицини суд позбавлений можливості оцінити стан здоров`я позивача самостійно та визначити тяжкість його захворювань.

Вказуючи про необізнаність щодо стягнення з нього аліментів до 2019 року, позивач зазначає, що приховування від нього цих обставин колишньою дружиною та виконавчою службою штучно зробили з нього боржника, і саме необізнаність сприяла виникненню заборгованості. Однак такі твердження ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи №2-678/10, з яких вбачається, що ще у 2012 році за місцем відбування покарання у Мічурінській ВК №57 було фактично виконане рішення суду про стягнення аліментів в частині стягнення з нього судових витрат, грошові кошти бухгалтерією колонії утримані з нього в повному обсязі, що не відбувається без сповіщення про це власника коштів. Також з матеріалів справи вбачається, що і виконавчий лист про стягнення аліментів було надіслано для виконання саме за місцем відбування покарання позивачем.

Заборгованість зі сплати аліментів за відомостями відділу ДВС утворилася у ОСОБА_1 за період з 10.04.2017, тобто вже після відбуття ним покарання, яке закінчилося 17.06.2016. Станом на 01.09.2020 жодного платежу на утримання дитини, навіть у мінімальному розмірі, позивачем здійснено не було. Перебуваючи майже рік на волі, позивач не вживав жодних заходів на погашення заборгованості, не утримував свою дитину шляхом здійснення поточних платежів з аліментів, тобто фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків із забезпечення належного рівня життя власного сина.

Позивачем не надано суду жодних відомостей про розмір отриманих ним з часу звільнення з місця позбавлення волі доходів, не наведено доказів скрутного фінансового стану, здійснення будь-яких витрат, зокрема, на власне, лікування, а також доказів відсутності у нього роботи або видів соціальної допомоги як джерел доходів.

За відомостями наявного розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за аліментами становить 81406,08 грн, а не 180000 грн, як він зазначає у позові. Фактично наявна сума заборгованості є суттєво меншою за зазначену позивачем і потребує, відповідно, менших зусиль для погашення.

Відсутність доказів неможливості сплати аліментів в конкретний період часу позбавляє суд змоги дійти висновку про те, що дійсно є наявними підстави для звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розумінні положень частини другої статті 197 СК України.

Суд зазначає, що вирішення позивачем поточних проблемних питань свого життя, зокрема, досягнення скасування наявних обмежень у праві виїзду за кордон, праві керування транспортними засобами тощо не повинно відбуватись за рахунок дитини, порядок утримання якої визначено рішенням суду.

З урахуванням наведеного зазначені позивачем обставини, на думку суду, не мають істотного значення у розумінні ч.2 ст.197 СК України та не є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Окремо суд зауважує, що частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, оскільки у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Отже, в разі наявності погіршення стану здоров`я, незадовільного фінансового стану та з інших вагомих підстав ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України через відмову у позові судові витрати у справі у вигляді судового збору покладаються на позивача. У цій справі позивачем сукупно сплачено судовий збір в сумі 2640,80 грн. Разом із тим, враховуючи встановлення судом дійсної ціни позову в розмірі фактично наявної заборгованості 81406,08 грн і ставки судового збору за дану вимогу майнового характеру в розмірі 840,80 грн суд вважає за необхідне повернути позивачеві надміру сплачені ним кошти в сумі 1800,00 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Мирноградський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 18, код за ЄДРПОУ 34827868), про звільнення від сплати заборгованості з аліментів – відмовити.

Судові витрати у справі в сумі судового збору розміром 840,00 грн, сплачені позивачем при пред`явленні позову, покласти на ОСОБА_1 .

Управлінню державної казначейської служби у м. Мирнограді Донецької області повернути ОСОБА_1 надміру сплачені кошти судового збору, сплаченого на рахунок №UA878999980313191206000005034 до Мирноградського УК/м.Мирноград/22030101, код 37803436, за квитанцією 0.0.1859940604.1 від 06.10.2020 у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 25.11.2020.

Суддя: В.С. Салькова