Рішення № 93080844, 23.11.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/940/20

провадження №2/216/2384/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:секретаря судового засідання Котенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

С У Т Ь С П О Р У:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до КП «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, який 08.07.2020 року було уточнено.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що позивач працювала у відповідача та з 01.10.2012 року була переведена на посаду хіміка Комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, згідно наказу № 374-К від 01.102012 року. 01.01.2018 року була переведена на посаду хіміка в Комплексної геологічгної експедиції «Кривбасгеологія», наказ № 120-к від 29.12.2017 року, де і працює по теперішній час. Однак заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2014 року по листопад 2016 року в розмірі 58 869, 00 грн. сплачена не була. Крім того, з урахуванням індексу споживчих цін і компенсації за несвоєчасну сплату заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація складає 33 311,79 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 58 869,00 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 33 311,79 грн., всього - 92 180,79 грн., та моральну шкоду в розмірі 100 00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явилася, представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Старий О.М. у судове засідання не з`явився, надав суду відзив, позов визнає частково в частині стягнення заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітку плату. Просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення маральної шкоди, яку вважає недоведеною належними та достатніми доказами, та без обґрунтування визначення її розміру.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з КП «Південукргеологія», з 01.10.2012 року ОСОБА_1 переведена на посаду хіміка Комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, а 01.01.2018 року була переведена на посаду хіміка в Комплексної геологічгної експедиції «Кривбасгеологія», де і працює по теперішній час, що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 9).

Згідно довідки КП «Південукргеологія» від 15.08.2019 № 01/12-423, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 2014 року по 2016 рік становить 58 869,00 грн. (а.с. 11).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України).

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.

Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсація втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням термінів їх виплати складає 33 311,79 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.10), а тому підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з 2014 року по 2016 рік, що становить три роки призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про невідповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн. та стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати з урахуванням індексу споживчих цін та компенсації за несвоєчасну сплату заробітної плати в розмірі 92 180 79 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., та судовий збір в сумі 840,80 грн., а всього 94 021,59 (дев`яносто чотири тисячі двадцять одна гривня п`ятдесят дев`ять копійок).

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Казенне підприємство «Південукргеологія», код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16.

Суддя М.В.Бутенко