Рішення № 93078261, 25.11.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5603/20

Провадження № 2-а/201/138/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю паркування Дніпровської міської ради Карпік Іван Петрович, ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 15 червня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю паркування Дніпровської міської ради Карпік Іван Петрович, Носова Вікторія Іванівна про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що 05 червня 2020 року вона отримала поштою постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261543340 до повідомлення ІД № 00124941 від 19 травня 2020 рок про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн., відповідно до якої 23 квітня 2020 року о 10 год. 11 хв. власник автомобіля ( ОСОБА_1 ) марки Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_1 порушила вимоги п.п. «и» п. 15.9 ст. 15 ПДР, а саме заборона зупинки транспортному засобу ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій.

На думку позивача у інспектора з паркування відсутні повноваження щодо накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у разі порушення п.п. «и» п. 15.9 ст. 15 ПДР, у зв`язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною.

Крім того, позивач посилається на те, що згідно координат вказаних на сайті https:// ipkp.dniprorada.gov.ua/ автомобіль знаходився там, де немає жодного виїзду чи в`їзду. Тому, навіть враховуючи фото, не можливо остаточно стверджувати, що на справді там передбачений виїзд або в`їзд для транспортних засобів, тобто відсутні докази того, що це насправді є прилеглою територією у розумінні ПДР, тому, чи стояв автомобіль ближче 10м від виїзду з прилеглої території.

За наявними фото неможливо стверджувати, що автомобіль стояв ближче 10 м до краю проїзної частини, яка не призначена для наскрізного проїзду, до того ж, згідно фото, будь- який проїзд для ТЗ, заборонений встановленою решіткою. Тому немає підстав вважати, що автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, державний номер НОМЕР_1 був припаркований біля прилеглої території. Відповідно, вказані обставини свідчать про те, що транспортний засіб жодним чином не може створювати перешкоду дорожньому руху або безпеку для руху. Тому, позивач вважає, що накладення адміністративного стягнення в даному випадку, коли ТЗ знаходиться саме там, де не може створювати перешкоду дорожньому рух та за відсутністю прилеглої території, взагалі не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 122 КУпАП, тому застосування санкції даної статі є безпідставним та протиправним, так як в її діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

Крім того, позивач посилається на те, що в даному випадку взагалі неправомірно посилатися на порушення пункту 15.9 ст. 15 ПДР щодо заборони зупинки, так як заборона стоянки визначена пунктом 15.10 ст. 15 ПДР, отже посадові особи зобов`язані дотримуватись чинного законодавства при розгляді адміністративної справи та накладення стягнення за чітко визначати пункт порушення ПДР, що свідчить про протиправність постанови.

Також позивач звертає увагу на посилання на різні технічні прилади, за допомогою яких зроблено фото, що є підтвердженням того, що фото зроблені на один технічний прилад, а в постанову вписано інший з метою лише дотримання формальних вимог, що свідчить про протиправність дій інспектора. На фото не зрозуміло, чи дійсно авто стоїть менш ніж десять метрів від виїзду, чи застосовано зручний для цього ракурс, так як замірювання неможливо розібрати через нечіткість фото, які зроблені на невідомий апарат. Тобто відсутній доказ, що підтверджує знаходження ТЗ на відстані менше 10 метрів.

Належним доказом недодержання вимог до п.п. «и» п. 15.9 ст. 15 ПДР «ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду», виходячи з його природи, є заміри відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення. Тобто, відсутні точні заміри інспектором відстані, які б підтверджували факт зупинки/ стоянки автомобіля менш ніж 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини.

У зв`язку з недоведеністю скоєння порушення ОСОБА_1 п.п. «и» п. 15.9 ст. 15 ПДР, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно це є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 261543340 до повідомлення ІД № 00124941 від 19 травня 2020 року та закриття провадження у справі.

Також позивач стверджує, що повідомлення про складання постанови чи про порушення вона не отримувала, на фото відсутні докази того, що повідомлення було залишено на склі автомобіля. Водія під час фотофіксації також не було. У вказану дату у постанові, за кермом ТЗ була ОСОБА_2 , але постанова складена на неї, що порушує ст. 23 КУпАП. 23 квітня 2020 року за кермом автомобіля була ОСОБА_2 , про що ОСОБА_2 подано 09 червня 2020 року відповідну заяву.

З урахуванням викладеного позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 серії РАП №261543340 до повідомлення ІД № 00124941 від 19 травня 2020 року та закрити провадження у справі (а.с.1-12).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2020 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.28)

Ухвалою судді від 16 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків. Увстановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем.

Ухвалою судді Демидової С.О. від 05 серпня 2020 року було відкрито провадження у справі за указаною позовною заявою (а.с.43-44).

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 28 серпня 2020 року надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_2 , у яких остання погодилася з обґрунтуванням та мотивами, що викладені у позовній заяві та вважає оскаржувану постанову протиправною. Пояснила, що дійсно 23 квітня 2020 року за кермом автомобіля була вона, а не ОСОБА_1 , про повідомлено інспекцію. Однак у відповіді інспекції було зазначено про необхідність надати документи, що підтверджують особу, а також квитанцію про сплату штрафу (а.с. 48-52).

Від представника відповідача та третьої особи у наданий судом строк відзив на позовну заяву на пояснення не надійшли.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що постановою спеціаліста 1 категорії-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпік І.П. від 19 травня 2020 року позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КупАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.14)

Інспектором встановлено, що 23 квітня 2020 року о 10 год. 11 хв транспортним засобом CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено зупинку, стоянку, що створюють перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 5, чим порушено вимоги пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху.

08 червня 2020 року ОСОБА_2 направила до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради заяву, у якій надала згоду на складання постанови про накладення адміністративного стягнення за фактами, що викладені у постанові серії РАП № 261543340, відносно неї, оскільки 23 квітня 2020 року транспортним засобом керувала саме вона (а.с.16).

Листом від 23 червня 2020 року ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність надання документів, що підтверджують особу, а також квитанції про сплату відповідного штрафу (а.с.56).

Не погодившись з винесеною постановою серії РАП № 261543340 від 19 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами 1 і 3 статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, виконавчі комітети міських рад мають повноваження щодо розгляду порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

При цьому, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1,ч. 3 ст. 122, ч. 1, ч. 2 ст. 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28 листопада 2018 року №1164 «Про уповноваження інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» - уповноважено інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 статті 122, частинами 1, 2 статті 152- 1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.

Таким чином спростовуються доводи позивача, що відповідач не має повноважень щодо накладення адміністративного стягнення з питань зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої територій і безпосередньо в місці виїзду (пп. «и» п. 15.9 ПДР).

Абзацом «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 встановлено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, задля висновку про наявність в діях особи складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрози дорожньому руху посадова особа, що розглянула справу про адміністративне правопорушення, мала пересвідчитись про те, що порушення правил зупинки потягло за собою створення перешкоди дорожньому руху або загрози дорожньому руху.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження скоєння позивачем порушень пункту 15.9 «и» Правил дорожнього руху в частині зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої територій і безпосередньо в місці виїзду, а також що таке порушення, якщо воно мало місце, потягло за собою створення перешкоди дорожньому руху або загрози дорожньому руху.

Також у постанову відсутня інформація про відстань місця зупинки, стоянки транспортного засобу від прилеглих територій або того факту, що зупинка відбулась безпосередньо в місці виїзду.

Так відповідно до правової позиції Верхового Суду, викладеної у постановах від 08 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а, від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Таким чином, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не надано належних та достатніх доказів правомірності свого рішення.

З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення позивачем порушення п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для скасування спірної постанови серії РАП № 261543340 від 19 травня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю паркування Дніпровської міської ради Карпік Іван Петрович, ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії РАП № 261543340 від 19 травня 2020 року про накладення адміністративного стягнення до повідомлення серії ІД № 00124941 відносно ОСОБА_1 , провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Демидова