Рішення № 93077424, 18.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року м. Київ № 640/17886/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП"

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.01.2020 №235

та постанови від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П,

за участю:

представника позивача - Литвинця С.А.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (далі - позивач) з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 №235 та винесену на його підставі постанову про застосування штрафної санкції від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність оскаржуваних рішень з огляду на відсутність з його боку порушень на ринку фінансових послуг.

Зокрема, позивач зазначає, що позивачем укладено договори кредиту з вказаними в Акті фізичними особами належним чином та, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» - у письмовій формі, а оскільки позики клієнтам за наведеними вище договорами про надання кредиту надані позивачем на підставі договорів, укладених в письмовій формі, розпорядження відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, на переконання позивача, оскільки постанова є похідною від розпорядження, така постанова має бути скасована з підстав неправомірності розпорядження, на підставі невиконання якого її винесено, а також з підстав фактичної неможливості виконання зазначеного розпорядження позивачем в односторонньому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/17886/20 та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження. По справі призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача 04.09.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечено та вказано, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановлено факт порушення позивачем порядку укладення електронного договору із громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , встановленого статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначено, що з наданих позивачем документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленими статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» Договори від 17.04.2018, 14.07.2017, 08.09.2017, 11.12.2017, 22.05.2018 №1697371, №1614351, №1630190, №1653770, №1712761 є такими, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також вказано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення. При цьому норма не передбачає обов`язку Нацкомфінпослуг зазначати яким, чином усувати порушення, що спростує твердження позивача про протиправність оскарженого розпорядження у зв`язку з не визначенням способу усунення порушення.

Таким чином, на думку відповідача, розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 №235 є таким, що прийнято в межах повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та є правомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/17886/20 по суті.

Представником позивача 16.09.2020 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не визнає факту порушення законодавства зі сторони позивача за оскаржуваними розпорядженням та постановою, винесеною на його підставі. Вважає аргументи щодо задоволення позову відповідачем не спростованими, правомірність оскаржуваного розпорядження та прийнятої на його підставі постанови не доведеними.

В судовому засіданні 18.11.2020 представник позивача підтримав позовну вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і присвоєно ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41184403.

Позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за наступними видами діяльності: «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний)» (код КВЕД 64.99); «Інші види кредитування» (код КВЕД 64.92); «Фінансовий лізинг» (код КВЕД 64.91); «Інші види грошового посередництва» (код КВЕД 64.19); «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» (код КВЕД 66.19).

З цією метою товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» організований сервіс з надання онлайн позик (https://credit365.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» як Кредитодавцем та ОСОБА_1 як Позичальником 17.04.2018 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір №1697371 про надання кредиту громадянину ОСОБА_1 .

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» як Кредитодавцем та ОСОБА_2 як Позичальником 14.07.2017, 08.09.2017 та 11.12.2017 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладен електронні договіри №1614351, №1653770, №1630190 про надання кредиту громадянину ОСОБА_2 .

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» як Кредитодавцем та ОСОБА_3 як Позичальником 22.05.2018 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний договір №1712761 про надання кредиту громадянці ОСОБА_3 .

До Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі-Нацкомфінпослуг) надійшли звернення громадянина ОСОБА_1 (вх. № С - 6794 від 05.12.2018 та №С-18259 від 19.11.2019), звернення громадянина ОСОБА_2 (вх. від 20.05.2019 №Г-8239), звернення громадянки ОСОБА_3 (вх. №Т-7264 від 03.05.2019) щодо врегулювання взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП".

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт від 02.01.2020 №2/16-5/15 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг, яким встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" фактично надало позику громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору.

Як вбачається із зазначеного акту від 02.01.2020 №2/16-5/15: «з метою належного розгляду фактів, зазначених у вказаних зверненнях, Нацкомфінпослуг надіслано товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" вимоги від 07.12.20,18 №12468/16-8 та від 16.12.2019 №26938/16-8 (стосовно звернення громадянина ОСОБА_1 ), від 31.05.2019 №12358/16-8 (стосовно звернення громадянина ОСОБА_2 ) та від 14.06.2019 № 13573/16-8 (стосовно звернення громадянки ОСОБА_3 ) щодо надання ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" інформації та копій документів. За результатами розгляду інформації та копій документів, наданих товариством з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" на вимоги Нацкомфінпослуг листами від 14.12.2018 №181214-4 (вх. від 14.12.2018 №8084/ФК) (далі - Лист 1), вх. від 10.06.2019 №5745/ФК) (далі - Лист 2) та від 24.06.2019 № 190624-1 (вх. №6223/ФК від 25.06.2019) (далі - Лист 3) встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 (Договір №1697371 від 17.04.2018), гр. ОСОБА_2 (Договір № 1614351® від 14.07.2017, договір № 630190 від 08.09.2017, договір № 1653770 від 11.12.2017), гр. ОСОБА_3 (Договір № 1712761 від 22.05.2018) шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пояснень товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП", наданих Листом 1-3, Пропозицію (оферту) укладення договору кредиту (додаток 1 до Листів 1-3) розміщено в мережі інтернет на веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" credit365.ua (далі - Оферта, ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП"). За результатами розгляду Оферти ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП", що є додатком до Листів 1-3 ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП", встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а саме: розмір процентів за користування грошовими коштами (кредитом); розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", надана клієнту, що є порушенням частини першої статті 11 Закону №675-VIII. Згідно з частиною 12 статті 11 Закону №675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Оскільки з наданих ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" документів встановлено не дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону №675-VIII, договори 1697371 від 17.04.2018, №1614351 від 14.07.2017, №1630190 від 08.09.2017, №1653770 від 11.12.2017 є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі. Отже, ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" фактично надало позику вищезазначеним громадянам шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору».

Позивачем подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг пояснення від 27.01.2020 №200127-2, в яких просило закрити справу про правопорушення за актом про правопорушення, вчинені товариством з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" на ринку фінансових послуг №2/16-5/15 від 02.01.2020 у зв`язку з відсутністю факту правопорушення.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження від 30.01.2020 №235 «Про застосування заходу впливу до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГУП».

За змістом вказаного розпорядження Нацкомфінпослуг постановила: зобов`язати товариствоз обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 29.02.2020 включно.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГУП» подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг лист від 28.02.2020 №200228-1 (на №235 від 30.01.2020) про виконання розпорядження, в якому повідомило, що станом на 28.02.2020 Товариство укладає з клієнтами договори фінансового кредиту в електронній формі на умовах нової редакції Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (редакція від 16.01.2020), за алгоритмом, який повністю відповідає рекомендаціям Нацкомфінпослуг.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 13.03.2020 складено Акт №285/16-5/14 про правопорушення, вчинені товариством з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на ринку фінансових послуг, яким встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "АІА ФІНАНС ГРУП" порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме пункту 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2112/22424, яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов`язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг.

В подальшому, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі вказаного вище акту від 13.03.2020 прийнято постанову «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» №139/285/16-5/14-П, якою до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 500,00 грн.

Не погоджуючись із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 №235 та постановою від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 №235 та постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П.

Щодо належного відповідача Національного банку України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховною Радою України 12 вересня 2019 року прийнято Закон України №79-ІX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг".

Зі змісту вказаного закону вбачається, що метою його ухвалення є скорочення кількості регуляторних та контролюючих органів на ринках небанківських фінансових послуг шляхом розподілу функцій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, між іншими органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Прийнятим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" здійснено законодавче закріплення перерозподілу та консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг та внесено зміни до таких законодавчих актів.

Зміни до законодавчих актів передбачають передачу повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у частині регулювання та нагляду у системі накопичувального пенсійного забезпечення, регулювання та нагляду за функціонуванням фінансово-кредитних механізмів і управлінні майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Решту повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було передано до Національного банку України.

Зокрема, Національний банк України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" стає регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку регулюватиме недержавні пенсійні фонди та фонди фінансування будівництва.

Відповідно до пункту 1 Розділу "II Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" перехідний період, упродовж якого відбуватиметься передача функцій від Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг до Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку триватиме до 01 липня 2020 року.

Тобто, з 01 липня 2020 року функції які належали Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг виконує Національний банк України.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" Президент України в Указі від 30 червня 2020 року №259/2020, постановив, зокрема: припинити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, шляхом ліквідації та визнати таким, що втратив чинність указ Президента України від 23 листопада 2011 року №1070 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг".

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, враховуючи що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" були внесені законодавчі зміни, внаслідок яких Національний банк України починаючи з 01 липня 2020 року набуває частину повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, суд приходить до висновку, що Національний банк України є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-III (далі - Закон №2664-III), фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами абз. другого частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, порядок укладання електронного договору встановлений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII (далі - Закон №675-VIII), відповідно до частини третьої якої, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, частина шоста статті 11 Закону №675-VIII визначає три способи надання особою, якій була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що електронний цифровий підпис позивача міститься на публічній оферті, що є одночасно і договором приєднання згідно статтей 634, 639 Цивільного кодексу України, електронний підпис одноразовим ідентифікатором міститься на заявці клієнта (що є акцептом публічних умов укладення договору та одночасно пропозицією укладення договору на обраних з перелічених у публічній оферті умов), а також повідомлення позивача про укладення договору, підписане електронним підписом позивача.

Таким чином, на переконання позивача, надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом товариства є одним із способів акцептування умов Договору, передбачених статтею 12 Закону №675-VIII.

Разом з тим, за приписами норм Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція акцептується виключно клієнтом, а оферта повинна містити індивідуальні (істоті) умови договору.

Так, покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (частина друга статті 8 Закону №675-VIII).

Як зазначено вище, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону №675-VIII).

Отже, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Таким чином, позиція позивача щодо «надсилання повідомлення про погодження заявки з електронним підписом Товариства є одним із способів акцептування умов Договору, передбачених статтею 12 Закону №675-VIII» є визнаною позивачем обставиною про недотримання умов наведених вище положень Закону України «Про електронну комерцію», що в свою чергу свідчить про правомірність застосування за даним фактом відповідачем заходу впливу у вигляді Розпорядження від 30.01.2020 №235 про усунення порушень.

Також, твердження позивача про те, що оферта є публічною, свідчить що позивач сам підтвердив факт відсутності істотних умов договору при наданні фінансової послуги (ПІБ, суми договору, періоду індивідуального для кожного клієнта), що є порушенням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про електронну комерцію».

Визнання позивачем факту порушення при наданні фінансової послуги - надання коштів у позику в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, свідчить про обґрунтованість оскаржуваного розпорядження.

Крім того, згідно із частиною першою статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За змістом абзацу 2 частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України та статтею 6 Закону №2664-III встановлено вимоги до договору про надання фінансових послуг, зокрема істотні умови.

Таким чином, пропозиція (оферта) укласти електронний договір по надання позики на умовах фінансового кредиту повинна містити істотні умови договору, визначені зазначеними вище нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №640/14784/19.

В результаті дослідження оферти Товариства встановлено, що вона не містить істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту для позичальників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 а саме: прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (строк на який надано кредит, сума кредиту, проценти за користування кредитом), строку дії договору, що є порушенням частини першої статті 11 Закону №675-VIII.

Крім того, невід`ємними частинами договорів №1697371, №1614351, №1653770, №1630190 та №1712761 є пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту, підписана ЕЦП товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», та заявки клієнтів від 17.04.2018 №1697371, від 22.05.2018 №1712761, від 14.07.2017 №1614351, від 08.09.2017 №1630190 та від 11.12.2017 №1653770 про надання клієнту кредиту на умовах оферти, підписана клієнтом, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, Товариство на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта) шляхом публікації Оферти на веб-сайті credit365.ua Товариство офіційно пропонує укласти договір про надання кредиту повністю цивільно дієздатним фізичним особам - громадянам України, що проживають на території України (кожна з яких окремо далі - Позичальник) на умовах та в порядку, визначеному даною Офертою, чинними Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також з урахуванням вимог чинного законодавства: Цивільного кодексу України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист персональних даних", Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та інших нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між сторонами Договору.

Також, у поясненнях від 27.01.2020 №200127-2 позивач зазначає, що оферта, опублікована Товариством на сайті відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України має правовий статус публічного договору. В Товаристві вказані пропозиції клієнтів реалізовані в формі заявок, що містять всі істотні умови Договору включаючи умови, що містяться за перенаправлення (відсилання) на Оферту, які вчинені з дотриманням частини п`ятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", і, відповідно до цієї ж норми є невід`ємною частиною Заявки, а отже і пропозиції клієнта укласти договір кредиту. Вказані заявки підписуються клієнтами електронним підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідь особі про погодження її заявки, а отже і досягнення сторонами в належній формі згоди з всіх істотних умов договору надається Товариством шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз`яснено в Оферті (Розділ II пункт 8), шляхом перерахування грошових коштів з відповідним призначенням платежу на банківський рахунок Клієнта.

Колегія суддів зазначає, що вище зазначений товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» порядок укладання електронного договору не відповідає вимогам статей 11 та 12 Закону №675-VIII, з огляду на наступне.

У відповідності до частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

За приписами статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи зазначені норми актів законодавства, що визначають обов`язковість підписання кредитного договору (договору надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту) сторонами, вчинення акцепту Товариства пропозиції клієнта шляхом перерахування коштів відповідно до абзацу 4 частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, не свідчить про підписання Товариством договорів № 1760862 та № 1817045 одним із способів визначених статтею 12 Закону №675-VIII.

Зазначене свідчить, що договори від 17.04.2018 №1697371, від 22.05.2018 №1712761, від 14.07.2017 №1614351, від 08.09.2017 №1630190 та від 11.12.2017 №1653770 не підписані товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», що є порушенням статті 6 Закону №2664-III та статті 12 Закону №675-VIII.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною дванадцятою статті 11 Закону №675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оскільки з наданих позивачем документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 Закону №675-VIII, договори від 17.04.2018 №1697371, від 22.05.2018 №1712761, від 14.07.2017 №1614351, від 08.09.2017 №1630190 та від 11.12.2017 №1653770 є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Наведене вище в сукупності свідчить про порушення позивачем порядку укладання договорів, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договорів, що є порушенням вимог зазначеної вище статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону №2664-III, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону №2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно із пунктом 1.5 Розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20.11.2012 №2319, зареєстрованого в Мін`юсті 18.12.2012 за №2112/22424 (далі - Положення №2319), дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Розділу II вказаного Положення №2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно із пунктом 2.2 Положення №2319, рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим та таким, що прийнято в межах повноважень Нацкомфінпослуг, а тому правомірним оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг. Відповідно, судом за час розгляду справи не встановлено підстав для скасування такого рішення Нацкомфінпослуг.

Крім того, згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 Закону №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такий захід впливу як накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

В силу частини першої статті 42 Закону №2664-III штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із пунктом 1.3 Положення №2319 його метою є врегулювання правовідносин, пов`язаних із, зокрема, складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги та застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу.

Пунктом 1.4 Положення №2319 встановлено, що заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно із пунктом 1.5 Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п. 1.11 Положення №2319).

Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення №2319).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт №285/16-5/14 про правопорушення, вчинені товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», а саме за невиконання розпорядження від 30.01.2020 №235.

Приписами абзацу 11 пункту 2.2 Положення №2319 передбачено, що невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П прийнята у зв`язку з невиконанням останнім розпорядження від 30.01.2020 №235, правомірність якого судом вище перевірена.

Невиконання у встановлений строк вказаного розпорядження відповідача тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №2664-III, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо обрання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заходу впливу та визначення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказане рішення приймається Нацкомфінпослуг як контролюючим органом на власний розсуд.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які надавали б обґрунтовані підстави для сумніву в об`єктивності визначення розміру штрафу.

Таким чином, оскільки позивачем не вжито заходів щодо виконання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.01.2020 №235, яким зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій, відтак постанова від 10.04.2020 №139/285/16-5/14-П є правомірною.

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, стосовно заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.11.2020.