Рішення № 93077264, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/3174/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в результаті яких ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.93р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015р. № 889-УШ «Про державну службу» призначити з 03.12.2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.93р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі довідок від 02.12.2019р. №№ 36, 37 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії державного службовця, виданих Енергетичною митницею Державної фіскальної служби України, з урахуванням стажу державної служби 23 роки 5 місяців 15 днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2020р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач незаконно відмовив у призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те, що у позивача відсутній необхідний стаж державного службовця.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, вказуючи, що відповідно наданих документів право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 від 10.12.2015 року, у позивача відсутнє. Крім того, позивач просить здійснити саме призначення пенсії за віком, проте позивач вже отримує пенсію за вислугу років і тому позивачу не може бути призначена пенсія повторно. Отже, своє право на призначення пенсії позивач вже використав, у зв`язку з чим у позивача має здійснюватися перехід з одного виду пенсії на інший, а не призначення знову.

На виконання ухвали суду відповідачем надана належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

04.05.2020р. та 18.09.2020р. позивачем були подані клопотання про прискорення розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2016р. ОСОБА_1 було взято на облік в Дарницькому управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і призначено пенсію по інвалідності II групи (довічно) на підставі Закону України від 09.07.2003р. за №1058-ІV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 досягнуто пенсійного віку - 62 роки, встановленого ст.37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ «Про державну службу».

03.12.2019р. ОСОБА_1 було подано заяву до УПФ України в м. Києві Дарницького району, в якій, керуючись ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності з 01.05.2016, у зв`язку із досягненням пенсійного віку 62 роки, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", просив призначити йому пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (зі змінами) в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

До заяви були подані довідки, видані Енергетичною митницею ДФС, а саме:

- довідка від 02.12.2019р. № 36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- довідка від 02.12.2019р. № 37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- довідка від 02.12.2019р. № 38 про стаж державної служби.

Листом-відповіддю від 28.12.2019р. № 313092/03 ГУ УПФ у м. Києві відмовило ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-V111 від 10.12.2015 року по заяві від 03.12.2019 року, оскільки відсутні правові підстави.

У вказаному листі ГУ УПФ у м. Києві вказав, що оскільки, згідно матеріалів пенсійної справи, станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця та не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, - підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини третьої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.

Як було встановлено судом, відповідач у рішенні про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності вказує, що оскільки станом на 01.05.2016 року позивач не обіймав посаду державного службовця та не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету міністрів України, - підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні.

01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Водночас, за приписами частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV.

Для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону №1058-IV та становить 60 років.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відтак, як вже зазначалось, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі №607/2474/17.

Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Як встановлено судом, 29.10.2019 року позивачем досягнуто пенсійного віку 62 роки, встановленого ст.37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підтвердження стажу державної служби позивачем було надано суду копію трудової книжка НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 безперервно працював в митних органах України з 11.06.1993р. (запис №11) по 28.10.2010р. (запис № 36) на посадах від інспектора до начальника митниці; у період з 15.07.2014р. по 06.10.2014р. (записи №№ 38-40) на посадах помічника-консультанта народного депутата України з поширенням дії Закону України «Про державну службу», про що міститься відповідний запис в трудовій книжці; з 08.10.2014р. (запис № 41) по 17.12.2015р. (запис № 42) на посаді начальника Енергетичної митниці ДФС.

Також до стажу державної служби позивача зараховується період служби в органах внутрішніх справ у період з 26.09.1985р. по 06.06.1990р. загалом 4 роки, 08 місяців, 10 днів (записи №№ 6, 7).

В трудовій книжці ОСОБА_1 також містяться записи про прийняття Присяги державного службовця (запис № 15), про присвоєння персональних звань (записи №№ 16, 20, 21, 22), про присвоєння спеціального звання (запис № 23), про присвоєння 7 рангу державного службовця (запис № 39).

На підтвердження стажу державної служби позивачем надано до матеріалів справи також довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02.12.2019р. № 36 та довідку про стаж державної служби від 02.12.2019р. № 38, видані Енергетичною митницею ДФС, відповідно до яких стаж державної служби ОСОБА_1 складає 23 роки 5 місяців 15 днів, та підтверджено виплату надбавки за вислугу років у розмірі 50%.

При цьому, на дату звільнення, у зв`язку з виходом на пенсію, а саме 17.12.2015р., стаж державної служби ОСОБА_1 складав 23 роки 5 місяців 15 днів, що підтверджено довідкою про стаж державної служби від 02.12.2019р. № 38 та довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02.12.2019р. № 36, виданими Енергетичною митницею Державної фіскальної служби України, страховий стаж складає 35 років 8 місяців 7 днів.

Таким чином, як судом встановлено, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є, на думку відповідача, недостатність стажу державної служби, а саме, не зарахування служби позивача в митних органах до державної служби.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.93р. № 3723-ХІІ «Про державну службу», яка не втратила чинність у зв`язку з прийняттям Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Частиною 1 ст. 588 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 року та від 12.12.1991 року.

З аналізу наведених вище норм слід дійти висновку про віднесення стажу роботи в митних органах до стажу державної служби, який має враховуватися для призначення пенсії згідно положень Закону України «Про державну службу».

Отже помилковим є позиція ГУ УПФ у м. Києві стосовно того, що на службових осіб митних органів, яким присвоєні спеціальні звання, не розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», у тому числі щодо пенсійного забезпечення.

Правова позиція щодо віднесення стажу роботи в митних органах до стажу державної служби, який має враховуватися для призначення пенсії згідно положень Закону України «Про державну службу», неодноразово була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року (справа № 591/6970/16-а).

Тобто матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має страховий стаж понад 30 років , в тому числі понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 ЗУ «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Таким чином, позивач має право на пенсію з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним.

Разом із тим, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії за віком за нормами Закону №889-VIII з 03.12.2019 року на підставі довідок від 02.12.2019р. №№ 36, 37 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії державного службовця, виданих Енергетичною митницею Державної фіскальної служби України, суд зазначає наступне.

Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, по інвалідності, на інший вид - пенсію за віком. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру.

Крім того, неможливо погодитись з доводами пенсійного органу про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за віком за Законом №889-VIII, з підстав, що Законом №3723-XII йому вже призначалась пенсія по інвалідності, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у пункті 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, у даному випадку спірні правовідносини стосуються переведення позивача на інший вид пенсії, ніж той, що вона отримувала раніше, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача перевести позивача з одного виду пенсії на інший.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням статті 245 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у м. Києві від 28.12.2019 року №313092/03 та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за нормами Закону України «Про державну службу» з 03.12.2019 року на підставах і у порядку згідно чинного законодавства.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №313092/03 від 28.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за нормами Закону України «Про державну службу» з 03 грудня 2020 року на підставах і у порядку згідно чинного законодавства.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій