Рішення № 93077138, 20.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м. Київ № 640/22024/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурового управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Бурового управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 21.08.2020 ВП № 34727700;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 21.08.2020 ВП № 34727700.

- стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 4527,21 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засідання.

В судове засідання представники сторін не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце проведення судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору рішення суду було виконано самостійно позивачем, внаслідок чого підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних доказів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), 21.08.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним Володимиром Вікторовичем винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору ВП №34727700, якою вирішено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 4527,21 грн.

Постанову про стягнення виконавчого збору винесено на підставі ст.ст.27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, 07.09.2020 p. з даних виписки з банківського рахунку AT «Укргазвидобування», відкритого в АБ «Укргазбанк», позивачу стало відомо, що 03.09.2020 відповідачем було здійснено примусове списання коштів згідно з наказом №5011-16/7508-2012 від 24.09.2012, виданим Господарським судом міста Києва, у розмірі 4985,13 грн.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як зазначає позивач та не було заперечено і спростовано відповідачем, на примусовому виконанні у державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорного Володимира Вікторовича перебував наказ №5011-16/7508-2012 від 24.09.2012, виданий Господарським судом міста Києва про стягнення ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «АСК «Дністер» 45 272,10 грн.

Постановою державного виконавця від 16.10.2012 було відкрито виконавче провадження №34727700 з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 № 5011-16/7508-2012 замінено боржника Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) його правонаступником Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775).

Постановою державного виконавця від 21.08.2020 замінено боржника з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» його правонаступником Акціонерним товариством «Укргазвидобування».

Разом з тим, платіжним дорученням від 18.08.2020 №320808, що не заперечено відповідачем, AT «Укргазвидобування» повністю сплатило борг в сумі 45272,10 грн за вищевказаними рішенням суду на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).

Копія зазначеного платіжного доручення долучена позивачем до матеріалів справи.

В графі «Призначення платежу» платіжного доручення вказано: Стягнення з БУ «Укрбургаз» на користь ПАТ «СК «Дністер» зг. Ухвали №5011-16/7508-2012 від 06.08.2020.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Як підтверджується матеріалами справи, з дати відкриття ВП (на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999) відповідачем не приймалось постанов про стягнення з боржника, тобто позивача, виконавчого збору.

В подальшому, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, пунктом 7 Прикінцевих положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 (в редакції станом на 05.10.2016), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.27 даного Закону (в редакції від 28.08.2018), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в період з дати відкриття виконавчого провадження до 28.08.2018 державним виконавцем була стягнута заборгованість із позивача в примусовому порядку, відповідно підстав для стягнення виконавчого збору не було, відповідна постанова не виносилась.

В той же час, ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 28.08.2018, так і станом на 21.08.2020), державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Оскільки наказ №5011-16/7508-2012 видано 24.09.2012, а відповідачем не було надано жодних документів ВП №34727700, суд, керуючись інформацією АСВП приходить до переконання, що виконавче провадження було відкрито на підставі старої редакції Закону України «Про виконавче провадження», а отже, в розумінні наведеної вище ч.4 ст.27 Закону, державний виконавець був позбавлений правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.

Стосовно можливості винесення відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст.40 Закону, суд зазначає наступне.

Так, статтею 40 даного Закону визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.40 Закону).

В той же час, п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору - 21.08.2020 відповідачем приймалась постанова про повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження, внаслідок чого винесення постанови на підставі ст.40 також не можна вважати правомірним.

Оскільки відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено правових підстав для винесення 21.08.2020 постанови про стягнення виконавчого збору, дана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню, як така, що порушує майнові права позивача за відсутності законодавчо визначених підстав.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій задоволенню не підлягають, як такі, що фактично дублюють позовні вимоги в частині скасування спірної постанови, а отже, визнання судом окремо протиправними оскаржуваних дій відповідача, саме по собі не призведе до більш повного відновлення порушених прав позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 4527,21 грн з відповідача, задоволенню не підлягають, як передчасні, адже позивачем не доведено того, що за наслідками набрання даним рішенням законної сили відповідачем не будуть повернуті безпідставно стягнуті кошти в добровільному порядку в межах власної компетенції без окремого судового реагування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправною, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 21.08.2020 ВП № 34727700.

3. В решті позову відмовити.

4.Стягнути на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» за рахунок бюджетних асигнувань ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн (вісімсот сорок грн 40 коп.).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28).

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 04032, місто Київ, ВУЛ.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 110).Й ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович