Рішення № 93076942, 24.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3798/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування періодів роботи за сумісництвом, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської районної школи-гімназії Прилуцького району Чернігівської області, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018 - на посаді вчителя біології та географії Прилуцької гімназії №1, з 03.09.2018 по 31.05.2019 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1 та з 02.09.2019 по 29.05.2020 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати періоди роботи за сумісництвом, що дають право на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської районної школи-гімназії Прилуцького району Чернігівської області, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018 - на посаді вчителя біології та географії Прилуцької гімназії №1, з 03.09.2018 по 31.05.2019 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1 та з 02.09.2019 по 29.05.2020 - на посаді географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.07.2020, з дня подання заяви про призначення пенсії.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що пенсія за вислугу років, згідно положень статті 55 Закону №1788-ХІІ, може бути призначена особам, які мають спеціальний стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017. Згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 8 місяців 7 днів, в тому числі спеціальний стаж - 10 років 2 місяці 22 дні (з 15.08.1991 по 31.08.2001; з 02.02.2009 по 06.04.2009), а тому права на пенсію за вислугу років незалежно від віку позивач не має, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 року - не менше ніж 26 років 6 місяців. За вказаних обставин вважає свої дії щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років правомірними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до записів у трудовій книжці від 05.09.1991 серії НОМЕР_1 (а.с.16-17), має такий трудовий стаж:

з 15.08.1991 по 31.08.2001 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської середньої школи;

з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді заступника директора з науково-методичної роботи Ладанської районної школи-гімназії;

з 01.09.2003 по 01.02.2009 - на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи Прилуцької гімназії №1;

з 02.02.2009 по 06.04.2009 - на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя географії Прилуцької гімназії №1;

з 07.04.2009 - на посаді завідуючої науково-методичного центру Управління освіти Прилуцької міської ради по теперішній час.

Разом з тим відповідно до довідок від 10.07.2020 №167, від 23.11.2020, виданих Ладанською гімназією Прилуцької районної ради Чернігівської області, та довідок від 08.07.2020 №1.45/51, від 20.08.2020 №1.45/63, від 04.09.2020 №76, виданих Прилуцькою гімназією №1 ім. Георгія Вороного Прилуцької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 у період, з 01.09.2001 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018, з 03.09.2018 по 31.05.2019, з 02.09.2019 по 29.05.2020 працювала на посадах вчителя біології, географії та предмету «Захист Вітчизни» за сумісництвом (а.с.22-25,67).

22.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, до якої додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, трудову книжку, диплом про навчання, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (а.с.21).

Листом від 04.08.2020 №2500-0346-8/28395 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців, зазначивши, що відповідно до поданих нею документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, її загальний страховий стаж становить 33 роки 8 місяців 7 днів, в тому числі спеціальний стаж - 10 років 2 місяці 22 дні (з 15.08.1991 по 31.08.2001; з 02.02.2009 по 06.04.2009), а тому права на пенсію за вислугу років позивач не має, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 - не менше ніж 26 років 6 місяців. Також у листі відповідачем зазначено, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачені посади директора науково-методичної роботи, заступника директора з навчально-методичної роботи (а.с.19-20).

Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

В силу статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином з аналізу змісту пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV випливає, що пенсія за вислугу років згідно статей 52, 54 та 55 Закону №1788-XII може бути призначена лише особам, які мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону №1788-XII, станом на 11.10.2017.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788-XI звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

За приписами статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XI (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци 1 - 11 пункту «е» статті 55 Закону №1788-XI), а Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-XI.

Так відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

У свою чергу рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.

Отже на день звернення позивачки із заявою від 22.07.2020 про призначення пенсії за вислугу років до відповідача, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що її стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, складає 28 років 3 місяці 28 днів.

При цьому з матеріалів справи випливає, що відповідачем визнається наявність у позивачки спеціального стажу - 10 років 2 місяці 22 дні (з 15.08.1991 по 31.08.2001; з 02.02.2009 по 06.04.2009), з посиланням на той факт, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), не передбачені посади заступника директора науково-методичної роботи, директора навчально-методичної роботи та завідуючої науково-методичного центру.

Проте відповідачем не враховується до спеціального стажу період роботи позивача з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської районної школи-гімназії Прилуцького району Чернігівської області, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018 - на посаді вчителя біології та географії Прилуцької гімназії №1, з 03.09.2018 по 31.05.2019 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії №1 та з 02.09.2019 по 29.05.2020 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії №1, оскільки Переліком №909 визначено, що основною умовою призначення пенсії за вислугу років є те, що зайнятість на зазначених у Переліку посадах має бути за основним місцем роботи, а не за сумісництвом.

При розгляді даної справи суд враховує, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (справа №876/5312/17, провадження №11-860апп18) вказала, що «сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки. У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)».

З довідки від 23.11.2020, виданої Ладанською гімназією Прилуцької районної ради Чернігівської області, та довідок від 20.08.2020 №1.45/63, від 04.09.2020 №76, виданих Прилуцькою гімназією №1 ім. Георгія Вороного Прилуцької міської ради Чернігівської області вбачається кількість відпрацьованих ОСОБА_1 годин за 2001 (вересень-грудень) року - 149, 2002 рік - 308, 2003 (січень-серпень) року - 157, 2003 (вересень-грудень) року -142, 2004 рік - 306, 2005 рік - 298, 2006 рік - 306, 2007 рік - 302, 2008 рік - 304, 2009 рік - 320, 2010 рік - 322, 2011 рік - 322, 2012 рік - 295, 2013 рік - 322, 2014 рік - 322, 2015 рік - 284, 2016 рік - 295, 2017 рік - 303, 2018 рік - 253, 2019 рік - 265, 2020 (січень-травень) року - 127, що складає більш ніж 180 годин на рік.

Отже позивач, на момент подання заяви про призначення пенсії за вислугу років, мала станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи понад 25 років, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII та абзацу 3 частини 4 статті 21 Закону №1841-III, і свідчить про протиправність відмови відповідача, викладеної у листі від 04.08.2020 №2500-0346-8/28395, у призначенні позивачу пенсії за вислугу років.

Визначаючись щодо дати, з якої слід призначити позивачу пенсію, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії 22.07.2020 та з цієї дати просить суд зобов`язати відповідача призначити їй відповідну пенсію, то призначення пенсії позивачу має відбутися саме з 22.07.2020 - дати звернення із заявою про призначення пенсії.

За таких обставин суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування періодів роботи за сумісництвом, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської районної школи-гімназії Прилуцького району Чернігівської області, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018 - на посаді вчителя біології та географії Прилуцької гімназії №1, з 03.09.2018 по 31.05.2019 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1 та з 02.09.2019 по 29.05.2020 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати періоди роботи за сумісництвом, що дають право на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.09.2001 по 31.08.2003 - на посаді вчителя біології та географії Ладанської районної школи-гімназії Прилуцького району Чернігівської області, з 01.09.2003 по 01.02.2009, з 07.04.2009 по 13.06.2018 - на посаді вчителя біології та географії Прилуцької гімназії №1, з 03.09.2018 по 31.05.2019 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1 та з 02.09.2019 по 29.05.2020 - на посаді вчителя географії та предмету «Захист Вітчизни» Прилуцької гімназії № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.07.2020, з дня подання заяви про призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Суддя В.В. Падій