Вирок № 93076891, 24.11.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10171/19

Провадження № 1-кп/161/255/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 24 листопада 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді Калькової О.А.,

за участю секретарів Єдинак А.М., Ющак Ю.В.,

прокурорів Омелянчука А.В., Горбунова І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Стасюка О.В.,

представника потерпілого - Бляшука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010001466 від 25 квітня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого:

08.06.2017 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 150 годин громадських робіт (знятий з обліку 10.01.2018 в зв`язку з відбуттям покарання);

15.05.2018 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, звільненого 05.04.2019 по відбуттю строку покарання.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , повторно, 20 квітня 2019 року близько 22.28 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Сім-23» №1133, що за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 105, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, відкрито викрав із торгової полиці відділу солодощів коробку цукерок «Raffaello» T15 150 г /Ферреро/", чим завдав ТОВ «Клевер Сторс», майнової шкоди в сумі 78,90 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.186 КК України.

Доказами, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що він 20.04.2019 ввечері перебував в приміщенні магазину «Сім-23» №1133, за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 105, де викрав із торгової полиці коробку цукерок, після чого відразу ж вийшов з магазину. Однак повністю заперечує, кваліфікацію злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, так як стверджує, що коробку цукерок, яка знаходилась на полиці магазину він викрадав не відкрито, при цьому не чув, що хтось йому кричав у слід та не бачив що хтось його доганяв, як він виходив з магазину.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, його винність у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

З показань даних в судовому засіданні представника потерпілого Бляшука В.В. вбачається, що 20 квітня 2019 року, йому зателефонувала продавець магазину «Сім-23» №1133, що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 105 та повідомила, що обвинувачений ОСОБА_1 зайшов у приміщення даного магазину та з полиці відкрито заволодів коробкою цукерок «Raffaello». Після чого, він приїхав на місце події та викликав працівників поліції. Щодо міри призначення покарання обвинуваченому, поклався на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду дала показання, про те, що працює продавцем магазину «Сім-23» №1133, що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 105. 20 квітня 2019 року близько 22.28 год., у приміщення даного магазину зайшов ОСОБА_1 , при цьому подивився на касу та відразу ж пройшов до полиці відділу солодощів та цукерок, де відкрито з даної полиці викрав коробку цукерок, сховав їх собі за одяг та почав виходити з магазину, побачивши це, так як обвинувачений був постійно у полі її зору, вона відразу ж почала кричати йому ще в магазині, щоб той зупинився, однак ОСОБА_3 добре чув її крики, але не зупинявся, вона вибігла за ним на вулицю, де з колегою вони затримали ОСОБА_1 , та вилучили цукерки.

Показання даного свідка суд бере до уваги та вважає її показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом її безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Винність обвинуваченого також стверджується.

Протоколом огляду місця події від 25 квітня 2019 року з фототаблицями, згідно якого об`єктом огляду являється приміщення магазину «Сім-23», що за адресою: м.Луцьк, вул. Рівненська, 105. В ході огляду виявлено та вилучено відеозапис з камер спостереження за 20.04.2019 року. скопійований на оптичний диск, який поміщено у паперовий конверт, скріплений печаткою Луцького ВП № 2 та підписами понятих.

Протоколом огляду предмету від 03 травня 2019 року з фототаблицями, згідно якого, предметом огляду є паперовий конверт в якому знаходиться диск. При відкритті якого на комп`ютері наявні два відеозаписи камер магазину «Сім-23», що по вулиці Рівненській , 105, в місті Луцьку.

З переглянутого в судовому засіданні диску, на якому наявні відеозаписи камер магазину «Сім-23», що по вулиці Рівненській , 105, в місті Луцьку, вбачається, що 20 квітня 2019 року обвинувачений ОСОБА_3 зайшов в приміщення магазину «Сім-23», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 105, пройшовши повз касу, направився до полиці відділу цукерок, де відкрито з даної полиці викрав коробку цукерок «Raffaello», сховав їх собі за одяг та почав виходити з магазину, на відео чітко видно, як в той момент касир магазину кричала обвинуваченому у слід та вибігала за ним на вулицю, при цьому на вулиці чітко видно, як касир разом ще з одним чоловіком затримали ОСОБА_1 .

З висновку судово - психіатричного експерта № 138 від 05.05.2020 року, вбачається, що ОСОБА_3 в період скоєння інкримінованих дій виявляв, як виявляє і в даний час ознаки змішаного розладу особистості, обтяженого вживанням психоактивних речовин, однак за своїм психічним станом міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує.

Дані докази, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Також, оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Суд критично оцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо якої він повністю заперечує, кваліфікацію злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та з приводу його твердження в тому, що солодощі, які знаходились на полиці магазину «Сім 23» він викрадав не відкрито, при цьому не чув, що хтось йому кричав у слід та не бачив що хтось його доганяв, як він виходив з магазину та звертає увагу на таке.

Аналізуючи склад злочину передбаченого ст. 186 КК України - грабіж, суд приходить до наступного. Грабіж з об`єктивної сторони характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, тобто у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. При грабежі, винний діє відкрито та зухвало, із застосуванням насильства чи без такого.

Суб`єктивна сторона грабежу, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

Згідно п 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватись ним.

Відтак в судовому засіданні встановлено і це підтверджується показаннями представника потерпілого Бляшука В.В. та свідка ОСОБА_2 , кожного зокрема, які чітко підтвердили, що саме ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні магазину «Сім-23», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 105, відкрито викрав із торгової полиці відділу солодощів коробку цукерок «Raffaello», при цьому свідок ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_3 був постійно в полі її зору і вона добре бачила, як він зайшовши в магазин, подивився на касу та відразу ж пройшов до полиці відділу солодощів та цукерок, де відкрито з даної полиці викрав коробку цукерок, сховав їх собі за одяг та почав виходити з магазину, побачивши це, вона відразу ж почала кричати йому ще в магазині, щоб той зупинився, однак ОСОБА_3 добре чув її крики, але не зупинявся, при цьому вона разом з ще одним колегою все таки на вулиці затримали обвинуваченого, вилучивши при цьому цукерки та в подальшому викликали працівників поліції. Вказане вище також підтверджується і переглянутим в судовому засіданні відеозаписам з камер магазину «Сім-23», що по вулиці Рівненській , 105, в місті Луцьку, з яких чітко видно, як обвинувачений ОСОБА_3 з приміщення магазину «Сім-23», що по вулиці Рівненській, 105, відкрито заволодів коробкою цукерок «Raffaello».

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини за ч. 2 ст. 186 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що представник потерпілого Бляшук В.В. та свідок ОСОБА_2 давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_1 немає.

Таким чином, оцінивши всебічно, повно та неупереджено досліджені докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками вчинення умисних, дій, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має постійне місце реєстрації та проживання, вину не визнав, однак обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив дане кримінальне правопорушення через кілька днів після звільнення з місць відбуття покарання, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, схильність до скоєння злочинів, вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.

На думку суду, обрана міра покарання, з врахуванням обставин даної справи, суми завданих збитків та мети покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Будь-яких підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст.69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутні по справі, як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не знаходить.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: відеозапис охоронних камер ТзОВ «Клевер Сторс» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: