Ухвала суду № 93076410, 25.09.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/14754/19

Провадження №1-кп/523/687/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2020 р. Колегія суддів Суворовського районного суду м.Одеси у складі:

головуючого судді Лупенка А.В.,

суддів Середи І.В., Деркачова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заболотної Л.І.,

прокурора Сагідова А.Е.,

захисників Рудниченко М.С., Терещенка І.І., Дерід Т.М., Фурман О.В., Тарасова Д.А.,

в присутності обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді колегії суддів Суворовського районного суду м.Одеси перебуває обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України.

В ході підготовчого судового розгляду прокурор просив задовольнити подані ним клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 , обґрунтовуючи клопотання тим, що обвинувачені скоїли кримінальні правопорушення за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 – в тому числі особливо тяжкий, ОСОБА_4 – тяжкий злочин, ОСОБА_5 – злочин середньої тяжкості. Судовий розгляд по кримінальному провадженню ще не розпочатий, у зв`язку з чим є підстави вважати, що ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, не втратили своєї актуальності, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань у ході судового провадження, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином, більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинувачених.

Захисник Терещенко І.І. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки відсутні наведені прокурором ризик; обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію захисника.

Захисник Рудниченко М.С. заперечувала проти клопотання прокурора, просила відмовити в його задоволенні; обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію захисника.

Захисник Дерід Т.М. заперечувала проти клопотань прокурора щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , просила відмовити в їх задоволенні; обвинувачений ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали позицію захисника.

Захисник Фурман О.В. заперечувала проти клопотання прокурора щодо обрання відносно її підзахисного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила обрати йому запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі; обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Захисник Тарасов Д.А. також заперечував проти клопотання прокурора щодо обрання стосовно його підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки подальше застосування запобіжного заходу є недоцільним; обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором на теперішній час докази обвинувачення, колегія суддів вважає необхідним оголосити у підготовчому судовому засіданні перерву, у зв`язку із неявкою потерпілого, та обрати відносно обвинувачених запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та у вигляді домашнього арешту за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст.ст.2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Крім того, строки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст.28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.

В силу ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.

Частиною 1 ст.12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.

Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Як слідує з п.37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.

Наряду з наведеним, за п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що п. 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Отже, виходячи з наведених принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження/застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 приймається до уваги тривалість строку перебування останнього під вартою, наявність у нього місця реєстрації та постійного проживання на території м. Одеси, сімейний стан (проживає з родиною - дружиною та малолітніми дітьми 2011, 2012 років народження) та недоведеність стороною обвинувачення існування відповідних ризиків і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно зі ст.ст.179, 181 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, а домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів із дотриманням принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, права особи на свободу і особисту недоторканність, оцінивши в сукупності наведені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймає до уваги встановлені під час судового розгляду особисті та інші характеризуючі дані обвинувачених.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що:

- обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, не офіційно працевлаштований експедитором на ринку «7км», перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження;

- обвинувачений ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, не офіційно працевлаштований різноробочим, перебуває у цивільному шлюбі, проживає із дружиною та матір`ю, має міцні соціальні зв`язки, за місцем попереднього проживання характеризується позитивно;

- обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, не офіційно працевлаштований водієм таксі, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2011 та 2018 років народження;

- обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років, не офіційно працевлаштований водієм таксі, перебуває у цивільному шлюбі;

- обвинувачена ОСОБА_5 раніше не судима, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років, не офіційно працевлаштована продавцем, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей 2011 та 2014 років народження;

- обвинувачена ОСОБА_6 раніше не судима, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, не офіційно працевлаштована прибиральницею, незаміжня.

Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені і встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів до вказаних обвинувачених не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне обрати на час судового розгляду цього кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор»; обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Керуючись ст.ст.314, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Сагідова А.Е. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно ОСОБА_1 - задовольнити; у вигляді домашнього арешту в період з 22:00год. до 06:00год наступної доби, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 – задовольнити; у вигляді домашнього арешту в період з 24:00год. до 06:00год наступної доби відносно ОСОБА_6 – задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - до 23.11.2020 року, включно.

Обрати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 , в період з 22:00год. до 06:00год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Одеса без дозволу прокурора або суду;

3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 2 місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_2 , в період з 22:00год. до 06:00год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Одеса без дозволу прокурора або суду;

3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком на 2 місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_3 , в період з 22:00год. до 06:00год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Одеса без дозволу прокурора або суду;

3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 2 місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_4 , в період з 22:00год. до 06:00год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із м.Одеса без дозволу прокурора або суду;

3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строком на дві місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_5 , в період з 24:00год. до 06:00год. наступної доби.

Покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із м.Одеса без дозволу прокурора або суду;

3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Суворовського районного суду м.Одеси (зал № 4), про дату та час наступного судового засідання повідомити учасників.

В судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Копії ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати іншим учасникам судового процесу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.В.Лупенко

Суддя: І.В.Середа

Суддя: О.В.Деркачов