Рішення № 93074749, 25.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2020 року № 520/15625/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

за участі секретаря судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Дмитрієва Ф.І.

представника відповідача Татаурова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові (61024, м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/6), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

установив

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом , у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу ДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору у сумі 10000 грн. у виконавчому провадженні ВП№ 63279612. Відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим 28.09.2020 на виконання рішення Київського районного суду м.Харкова від 29.11.2019 у справі 640/12663/17

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, пославшись на те, що постанова державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у сумі 10000.00 грн. по виконавчому провадженні ВП№63279612, відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17 виданим 28.09.2020р. на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі № 640/12663/17 є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки рішення боржником виконано добровільно, виконавцем дії щодо примусового виконання не вчинялися.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав пославшись на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми частини другої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції до 28.08.2018 року); примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом; норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, які у спірних правовідносинах відсутні.

Третя особа в судове засідання не прибула, правом надання пояснень щодо адміністративного позову не скористалася.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 29.11.2019 у справі 640/12663/17 за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики про поновлення порушеного права шляхом вселення поновлено порушене право позивачів шляхом вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_2 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 04.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2019 року залишено без змін.

28.09.2020 року Київським районним судом м. Харкова по справі № 640/12663/17 видано виконавчий лист.

12.10.2020 до канцелярії Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за вх. № 34421 надійшла заява ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 640/12663/17 , виданого Київським районним судом м. Харкова 28.09.2020 про вселення ОСОБА_2 до квартири за адресою АДРЕСА_3

15.10.2020 з урахуванням положень ст.26,27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови № 63279612 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

22.10.2020 до канцелярії Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за вх. № 35173 надійшла заява ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження АСВП № 63279612 у зв`язку з виконанням рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом.

На підставі вказаної заяви з урахуванням положень п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» 30.10.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження , у якій зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення, виведення в окреме провадження постанов № 63279612 про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року).

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Відповідно до частини третьої статті 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.

Судом встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору ВП № 63279612 винесені 15.10.2020. Водночас, постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з виконанням рішення суду винесена державним виконавцем 30.10.2020.

Отже суд дійшов висновків, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених ст. 27 Закону №1404-VIII, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналогічні висновки викладені в постановах ВС від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19

Суд не приймає посилань позивача на ту обставину, що стягувач до жовтня 2020 не вчиняла дій щодо вселення у приміщення та добровільного виконання рішення суду, з таких підстав.

Відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно, тоді як доказів добровільного виконання рішення суду після набуття їм законної сили на підставі положень ст.18 ЦПК України (як то направлення ключей, складання акту про повідомлення про можливість вселення тощо) матеріали справи не містять.

Крім того положення ст.27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII пов`язують прийняття рішення про стягнення виконавчого збору з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, тоді як добровільне виконання рішення суду до ініціювання стягувачем процедури примусового виконання, а не його виконання у строки встановлені у поставові про відкриття виконавчого провадження, є підставою для застосування положень ч.7 ст.27 Закону.

Щодо посилань позивача на постанови ВС від 11.03.2020 у справі 2540/3203/18 та від 30.06.2020 у справі 823/1824/17, від 01.04.2020 у справі 802/848/18, то суд зазначає, що вони не є подібними до спірних правовідносинах, оскільки оскаржувана у зазначеній справі постанова виконавця винесена до набуття чинності Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважує на рішення Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.243-246, 250,255,287,295,297 КАС України,

вирішив

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.