Рішення № 93074526, 25.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 р. справа № 520/10278/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов. 2, м.Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні та подальшої виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років 25 років 2 місяці 26 днів відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області скасувати рішення від 19 грудня 2019 року №435, щодо відмови в призначенні та виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років 25 років 2 місяці 26 днів відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний (податковий) номер НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років 25 років 2 місяці 26 днів відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення (розпорядження) щодо призначення та виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний (податковий) номер НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років 25 років 2 місяці 26 днів відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ;

- відповідно до ч.2 ст.371 КАС України допустити до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії;

- в порядку до ч.1 ст.382 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у встановлений судом строк, подати до суду звіт щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в грудні 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №435 від 19.12.2019 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно Закону України "Про прокуратуру" позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу для вислуги років. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його конституційні права, оскільки, ним неправомірно не зарахованого до стажу за вислугу років період участі позивача в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, який повинен бути зарахований в потрійному розмірі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 р. по 30.09.2020 р. - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Період служби ОСОБА_1 в Збройних Силах України з 27.06.2002 по 28.07.2002 рік, з 01.11.2004 року по 17.11.2004 рік, з 30.10.2006 по 17.11.2006 рік, з 05.02.2010 по 26.02.2010 рік, з 25.08.2016 по 26.08.2016 рік згідно послужного списку від 02.10.2019 року не можливо зарахувати до вислуги років, оскільки необхідна уточнююча довідка про займані посади у вищезазначені періоди. період служби ОСОБА_1 в Збройних Силах України з 25.08.2015 року по 26.08.2015 рік, та з 26.08.2016 року по 17.02.2016т рік не можливо зарахувати до загального трудового стажу, оскільки періоди у витязі з послужного списку від 02.10.2019 року вказані з помилкою в роках, а саме замість 2015 року вказаний 2016 рік. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки, у позивача відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років, рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства України.

У відповідь на відзив позивач вказав, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 13.12.2019 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Шевченківського відділу обслуговування громадян у м.Харкові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції закону від 14.10.2014 року №1697-VІІ) при наявності стажу за вислугу років - 25 років 2 місяці 26 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів - 14 років 8 місяців 29 днів. До заяви про призначення пенсії позивач додав: копію паспорту, копію картки платника податків, копію трудової книжки, копію диплому про закінчення ВНЗ, копію додатку до диплому про закінчення ВНЗ, копію посвідчення прокурора України, довідки військової прокуратури об`єднаних сил, витяг з послужного списку, довідку про безпосередню участь особи в операції об`єднаних сил забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію, наказ, документи, які підтверджують трудовий стаж.

Рішенням Відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №435 від 19.12.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру", посилаючись на те, що відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 року, який набув чинності 15.07.2014 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років: з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців. На підставі наданих ОСОБА_1 документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особі, стаж роботи заявника за вислугу років на день звернення склав 18 років 2 місяці 2 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 14 років8 місяців 29 днів.

Період служби ОСОБА_1 в Збройних Силах України з 27.06.2002 по 28.07.2002 рік, з 01.11.2004 року по 17.11.2004 рік, з 30.10.2006 по 17.11.2006 рік, з 05.02.2010 по 26.02.2010 рік, з 25.08.2016 по 26.08.2016 рік згідно послужного списку від 02.10.2019 року не можливо зарахувати до вислуги років, оскільки необхідна уточнююча довідка про займані посади у вищезазначені періоди. період служби ОСОБА_1 в Збройних Силах України з 25.08.2015 року по 26.08.2015 рік, та з 26.08.2016 року по 17.02.2016 рік не можливо зарахувати до загального трудового стажу, оскільки періоди у витязі з послужного списку від 02.10.2019 року вказані з помилкою в роках, а саме замість 2015 року вказаний 2016 рік. Оскільки, у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років - 24 роки 6 місяців, то правових підстав в призначенні пенсії позивачу не має.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

В свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Згідно з частиною 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону №1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття "вислуги років, що дає право на пенсію" і "стажу роботи на прокурорських посадах". При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Разом з тим, зі змісту спірних правовідносин вбачається, що відповідач при обчисленні пільгового стажу позивача за вислугу років не прийняв до уваги участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Так, статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон №1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

За правилами Положення №530 час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №348/347/17 та у постанові від 02.04.2020 року по справі №185/4140/17.

У межах спірних правовідносин, суд зазначає, що згідно довідки Військової прокуратури об`єднаних сил №15-279вих-19 від 01.10.2019 року, позивач у період з 17.06.2016 по 30.04.2018 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні відповідно на посадах: слідчого 2-го відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції, слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону сил антиторористичної операції, старшого слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону сил антиторористичної операції, старшого слідчого слідчого відділу управління військової прокуратури сил антитерористичної операції, слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції.

З 01.05.2018 по 01.10.2019 року ОСОБА_1 відповідно на посадах: слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури об`єднаних сил та слідчого в особливо важливих справах слідчого управління нагляду за додержанням законів, виконання судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил, приймає участь в операції об`єднаних вил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення.

Наказом Військової прокуратури об`єднаних сил №590 к від 02.10.2019 року "Про оголошення вислуги років працівникам військової прокуратури об`єднаних сил станом на 01.09.2019 року" ОСОБА_1 оголошено станом на 01 вересня 2019 року вислугу років, що дає право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років - 27 років 1 місяць 8 днів, та пільгову вислугу років - 7 років 0 місяців 24 дні.

Таким чином, період служби позивача з 17.06.2016 по 30.04.2018 року та з 01.05.2018 по 01.10.2019 повинен бути зарахований для призначення пенсії за вислугу років у пільговому обрахунку (один місяць за три), а не в одинарному розмірі, як це здійснив відповідач.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача у кратному обчисленні період перебування в антитерористичній операції з 17.06.2016 по 30.04.2018 року та з 01.05.2018 по 01.10.2019 є протиправними, а тому відповідача слід зобов`язати зарахувати період участі позивача у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, за вказаний вище період, один місяць служби за три та здійснити відповідний перерахунок пенсії з дати звернення, тобто з 13.12.2019 року.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість нарахування до загального трудового стажу період служби позивача в Збройних Силах України з 25.08.2015 року по 26.08.2015 рік та з 26.08.2015 року по 17.02.2016 рік, у зв`язку з допущенням в послужному списку від 02.10.2019 року помилки в роках, суд зазначає наступне.

Організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах визначає Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказ Міністерства оборони України 26.05.2014 №333 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України12 червня 2014 р. за №611/25388 (далі - Інструкція №333).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції №333 основним документом особової справи є Послужний список.

Перший примірник послужного списку заповнюється від руки або за допомогою технічних (комп`ютерних) засобів друку на підставі поданих військовослужбовцем оригіналів документів та власноруч написаної автобіографії. Другий примірник послужного списку офіцера заповнюється за допомогою технічних (комп`ютерних) засобів друку. Для підтвердження правильності записаних до послужного списку відомостей військовослужбовець ставить свій підпис у кінці першого та другого примірників списку.

Копіювання послужного списку або окремих його сторінок за допомогою технічних засобів копіювання з наявних особових справ для формування інших примірників особових справ не дозволяється (крім випадку, зазначеного в пункті 3.11 цієї глави).

Надалі (вибуття до нового місця служби, звільнення з військової служби) відповідні службові особи, які працюють з особовими справами, уточнюють з військовослужбовцями достовірність та повноту записів у послужному списку особових справ. Уточнені відомості засвідчуються підписом військовослужбовця в кінці послужного списку.

У кожному випадку, але не менше одного разу на п`ять років, після уточнення внесених відомостей військовослужбовець ставить свій підпис у рядку 19 послужного списку.

Суд зазначає, що норми вказаної Інструкції №333 не регулюють точний алгоритм дій щодо внесення виправлень у послужний список у разі допущення помилок при його заповненні при зверненні військовослужбовця в органи пенсійного фонду для нарахування та обчислення пенсійних виплат.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, суд приходить до висновку про застосування в даних спірних правовідносинах аналогію закону.

Згідно статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 4 постанови КМУ від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (послужного списку). На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці (послужному списку). Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці (послужному списку) не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки (послужного списку) та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки (послужного списку).

В даному випадку, суд зазначає, що описка в році зайняття посади слідчого у Військової прокуратури сил антитерористичної операції м.Краматорськ, Донецької області та Військової прокуратури Харківського гарнізону сил антитерористичної операції м.Харків в послужному списку позивача не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що спірний період служби позивача в Збройних Силах України з 25.08.2015 року по 26.08.2015 рік та з 26.08.2015 року по 17.02.2016 рік мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем неналежним чином розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, суд прийшов до висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19 грудня 2019 року №435 щодо відмови в призначенні та виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (25 років 2 місяці 26 днів) відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи те, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, беручи до уваги, що відповідачем не було фактично перевірено наявності у ОСОБА_1 права на призначення пільгової пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з метою повного забезпечення права позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019 року про призначення пільгової пенсії та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 ст.77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

З огляду на те, що предмет позову в даній адміністративній справі - визнання протиправними дій та рішення органів Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пільгової пенсії та зобов`язання вчинити дії шляхом призначення, нарахування та виплати пенсії задоволено частково, а інших, встановлених ст.371 КАС України, підстав для негайного виконання рішення суду не має, суд приходить до висновку про відсутність необхідності задоволення вимоги щодо негайного виконання рішення суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій, а тому питання про стягнення судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні та подальшої виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років 25 років 2 місяці 26 днів відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19 грудня 2019 року №435 щодо відмови в призначенні та виплати з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова