Ухвала суду № 93074243, 24.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24 листопада 2020 року м. Рівне №460/8117/20

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Недашківська К.М., розглядаючи матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Комп`ютер» про стягнення коштів платника податків та накладення арешту, зобов`язання вчинення певних дій, та вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення позовної заяви,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Комп`ютер» (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, суму податкового боргу в розмірі 21046 грн. 57 коп.; накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках (фінансових) установах позивача на суму податкової заборгованості в розмірі 21046 грн. 57 коп.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для сплати судового збору в розмірі 2102 грн.

Зазначену ухвалу позивач отримав 12.11.2020, про що свідчить список відправлень, наявний в матеріалах справи.

Станом на 24.11.2020 позивач не усунув недоліки позовної заяви та не подав до суду документи, про які йшлося в ухвалі від 09.11.2020 про залишення позовної заяви без руху, зокрема докази сплати судового збору в розмірі, встановленому законодавством.

23 листопада 2020 року позивач подав до суду клопотання про продовження строку, обгрунтовуючи його відсутністю коштів на сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Із поданої заяви слідує, що пріоритетним напрямом асигнувань визначено витрати на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, що позбавляє позивача своєчасно сплатити судовий збір.

Проте, позивачем на підтвердження своїх слів не надано жодних доказів скерування бюджетних асигнувань на боротьбу з COVID-19, а суддя не вбачає можливим скерування таких коштів з фонду, призначеного для сплати судового збору, в користь боротьби з захворюваннями.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених Постановами Кабінету Міністрів України) на усій території України з 12 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року установлено карантин.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-ІХ, яким пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

« 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Щодо посилання позивача на запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суддя звертає увагу на те, що заборони, які встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином завадили позивачу, як суб`єкту владних повноважень своєчасно реалізувати своє право на сплату судового збору у цій справі, Головним управлінням ДПС у Рівненській області не наведено.

Крім того, суддя зазначає, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на усунення недоліків позовної заяви, а також належного оформлення позовної заяви.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні адміністративного позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку на усунення недоліків позовної заяви (частина друга статті 169 КАС України), насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства, відсутність бюджетних асигнувань не є безумовною підставою для несплати судового збору при поданні адміністративного позову.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не може вважатися достатньою та обґрунтованою підставою для звільнення від сплати судового збору (продовження строку на усунення недоліків позовної заяви), та ставити таким чином позивача у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що підстави продовження строку усунення недоліків позовної заяви, викладені позивачем, не можуть свідчити про наявність підстав для такого продовження.

Таким чином, клопотання позивача про продовження строку, встановленого судом, для усунення недоліків позовної заяви, не підлягає до задоволення.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За приписами частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28– 36, Series A № 18)».

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. Йому кореспондує обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що «вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі». Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».

Таким чином, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви – залишити без задоволення.

Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Комп`ютер» про стягнення коштів платника податків та накладення арешту, зобов`язання вчинення певних дій – повернути позивачу разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Рівненській області, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію даної ухвали надіслати Головному управлінню ДПС у Рівненській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений 24.11.2020.

Суддя К.М. Недашківська