Рішення № 9307262, 12.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2010                                                                                           Справа № 16/12

за позовом          відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії - Берегівське відділення №7288, м. Берегово

до відповідача           державного підприємства „Закарпатська інженерна компанія”, с. Гукливий, Воловецький район

про                               стягнення суми 369119,18 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача –Котлярчук Т.Г. –керуючий філією (дов. від 19.03.09 №404), Желізник-Пустої Н.В. –юрисконсульт філії (дов. від 19.03.09 №425)

від відповідача –Ігнатенко С.С. (дов. від 17.03.10)

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філія - Берегівське відділення №7288, м. Берегово (далі –позивач) звернулася з позовом до державного підприємства „Закарпатська інженерна компанія”, с. Гукливий, Воловецький район (далі –відповідач) з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення 369119,18 грн., у т.ч. 300000,00 грн. основного боргу, 39532,23 грн. відсотків, 29586,95 грн. пені згідно договору відновлювальної кредитної лінії №8 від 04.06.08.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений у договорі термін не повернув кредит, у повному обсязі та у встановлені у договорі строки не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, на яку позивач нарахував пеню відповідно до умов договору. Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача і усно і письмово з проханням погасити заборгованість, однак відповідач станом на теперішній час заборгованість не погасив.

                    Відповідач з позовними вимогами не погоджується та в обгрунтування свої заперечень вказує, що позивач в порушення п. 1.2. та п. 1.6.1.2. договору неправомірно нараховує йому відсотки від тіла кредиту за період з червня 2009 року по квітень 2010 року, котрий виходить за межі допустимого умовами договору періоду нарахування відсотків, а тому сума нарахованих відсотків при процентній ставці в розмірі 16,5% повинна становити 49364,38 грн. Відповідач стверджує, що ним позивачу сплачено фактично 51602,02 грн. з призначенням платежу „відсотки за користування кредитом”, а тому виникла переплата на суму 2237,64 грн., яку варто зарахувати в погашення основного боргу, а тому сума основного боргу повинна становити 297762,36 грн. Також, відповідач стверджує, що позивач нарахував йому пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зменшення суми неустойки до 1000 грн. В обгрунтування клопотання позивач посилається на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та вказує, що у зв’язку з фінансово-економічною кризою у країні перебуває у критичному фінансовому стані, що є винятковим випадком, при якому суд має право зменшити розмір неустойки. Також, у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про надання відстрочки виконання рішення на три місяці.

          У судовому засіданні 08.04.10 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 19.04.10.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (банк по договору) та відповідачем (позичальник по договору) 04.06.08 укладено договір відновлюваної кредитної лінії №8 (далі –договір), згідно якого позивач зобов’язався надавати на умовах договору, а відповідач зобов’язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит у розмірі 300000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом (п.1.1. договору). У п. 1.6.1.1. договору визначено, що відсотки за користування кредитом розраховуюся банком на основі процентної ставки в розмірі 16,5%.

Позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 03.06.09 (п. 1.2. договору). Видача відповідачу кредиту у сумі 300000,00 грн. підтверджується розпорядженням про видачу кредитних коштів від 04.06.08 №8 та платіжним дорученням №796155 від 04.06.08.

Для забезпечення виконання зобов’язань за договором між сторонами укладено договір застави від 04.06.08, згідно якого відповідач передав у заставу рухоме майно – комплект лісопильного обладнання в складі станка Wood-Mizer LT40 моделі МЕ 15SАН, виробництва (Польща), заводський №456В4 ООЕР JD2362, рік випуску 2007 та станок Wood-Mizer, виробництва (Польща), заводський №088209, рік випуску 2007, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кендерешів, вул. Садова, №105А (п. п. 1.1., 1.2, 1.5. договору застави).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач кредит у сумі 300000,00 грн. у встановлений у договорі термін (не пізніше 03.06.09) не повернув, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість.

За період з 30.06.08 по 07.04.10 сума нарахованих відповідачу відсотків за користування кредитом становила 91134,25 грн. Відповідач сплатив відсотки частково у сумі 51602,02 грн. Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 07.04.10 прострочена заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 39532,23 грн. 08.04.10 позивач подав додаткові письмові пояснення та уточнений розрахунок нарахованих відсотків за ставкою 16,5% річних. Загальна заборгованість за кредитним договором становить 369119,18 грн. у т.ч. 300000 грн. залишок кредиту, 39532,23 грн. відсотки за користування кредитом, 27300,00 грн. пеня за прострочення погашення кредиту, 2286,95 грн. пеня за несвоєчасність погашення відсотків.

Відповідно до п.1.6.1.4. договору відсотки нараховуються методом факт/365 на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до настання терміну, зазначеного в п.1.2 цього договору.

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо повернення кредиту, тобто не сплатив його до 03.06.09 і продовжував ним фактично користуватися, то слід також взяти до уваги положення п. 1.6.1.3. договору, де визначено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2. договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

У зв’язку із наведеним, суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем періодів нарахування відсотків за користування кредитом та наявність переплати у сумі 2237,64 грн., яку відповідач вважає слід зарахувати в погашення основного боргу.

Отже, встановлено, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо погашення кредиту у сумі у встановлений у договорі термін та сплаті відсотків за користування кредитом у повному обсязі та у встановлені у договорі строки не виконав.

У п. 6.1.1. договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Позивач, керуючись вказаним пунктом договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, за неповернення відповідачем суми кредиту нарахував пеню, яка згідно розрахунку становить 27300,00 грн., а також нарахував пеню за несвоєчасне погашення відповідачем відсотків, яка згідно розрахунку становить 2286,95 грн.

Позивач звертався до відповідач з листами від 03.06.09 №230 та від 12.01.10 №4 з проханням погасити заборгованість та пеню. Проте, відповідач залишив листи позивача без відповіді та задоволення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що позивач нарахував йому пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Як вбачається з розгорнутого розрахунку пені №92 від 16.03.10, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню за неповернення відповідачем суми кредиту та відсотків за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (03.06.09).

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми неустойки до 1000 грн. В обгрунтування клопотання позивач посилається на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та вказує, що у зв’язку з фінансово-економічною кризою у країні, перебуває у критичному фінансовому стані, що є винятковим випадком, при якому суд має право зменшити розмір неустойки.

          Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про часткове його задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Враховуючи, що позивач, крім пені нараховує проценти за користування основною сумою боргу, що компенсують йому втрати від вилучення коштів, збитки не визначені, суд зменшує належну до сплати пеню до 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 300000,00 грн. основного боргу та 39532,23 грн. відсотків, підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога про стягнення з відповідача суми 29586,95 грн. пені –частково на суму 10000,00 грн.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суд відхиляє, оскільки воно подано передчасно та за відсутності доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до ст.121 ГПК України

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 3691,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з державного підприємства „Закарпатська інженерна компанія” (Закарпатська область, Воловецький район с. Гукливий, 200, код 30105167) на користь відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії - Берегівське відділення №7288 (Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 4/1, код 02759953):

                    - суму 349532,23 грн., у т.ч. 300000,00 грн. основного боргу, 39532,23 грн. відсотків, 10000,00 грн. пені;

- суму 3691,19 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                         О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.04.10.