Ухвала суду № 93072576, 23.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2020 року Справа №160/6593/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали заяви представника позивача Дзундзи Ю.Р. про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/6593/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0310 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Дзундзи Ю.Р. про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/6593/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0310 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява передана до розгляду судді Віхровій В.С. 22.10.2020 р.

Перевіривши заяву на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України, передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”. (ч. 4 ст. 59 КАС України).

За приписами ч. 6 ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 статті 1 Закон № 5076-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Частиною 4 ст. 26 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 із змінами (далі - Положення № 36), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 13 Положення № 36, ордер, що видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера, підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера (пункт 14 Положення № 36).

Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, положеннями статей 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Суд також зазначає, що повноваження адвоката повинні підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року № 811/1507/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів заяви вбачається, що заява в інтересах ОСОБА_1 підписана представником позивача Дзундзою Ю.Р.

На підтвердження своїх повноважень підписант надав засвідчену копію довіреності засвідченої приватним нотаріусом Черняк С.М. 09.06.2020 р. за реєстровим №526.

Судом встановлено, що до заяви не додано ані ордеру ані договору про надання правової допомоги (витягу з нього).

Тобто, у матеріалах заяви відсутні належні докази на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий таким (такому) представникам (представнику).

З викладеного слідує висновок, що заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, судом встановлено, що заява про встановлення судового контролю від імені ОСОБА_1 підписано особою, яка не має права його підписувати.

За наведених обставин, враховуючи факт підписання позовної заяви особою, яка не має права його підписувати, суд прийшов до висновку, що даний позов необхідно повернути заявнику без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 55, 59, 60, 166, 167, 171, 242, 248 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Дзундзи Ю.Р. про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/6593/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0310 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали надіслати заявнику разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами, у справі залишити копію.

Роз`яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя В.С. Віхрова