Рішення № 93072290, 23.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13531/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року: №0000743302, яким збільшено на 41960,85 грн грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб; №0000763302, яким збільшено на 3832,18 грн грошове зобов`язання з військового збору; №0000753302 про застосування штрафу у сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта позапланової невиїзної перевірки від 28 жовтня 2019 року №3442/03-20-33-02/ НОМЕР_1 , про проведення якої їй не було відомо. Відповідач на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби (ДПС) про суми виплачених доходів за третій квартал 2015 року встановив отримання від Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк") доходів у вигляді додаткового блага у сумі 204383,52 грн. На думку позивача, ці відомості підтверджують лише факт подання банком податкового розрахунку за формою №1ДФ щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи ОСОБА_1 , однак на їх підставі неможливо встановити складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню). З наведених підстав позивач вважає, що висновки акта перевірки, який покладено в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкції за неподання податкової декларації про майновий стан за 2015 рік, є необґрунтованими та передчасними. При цьому контролюючий орган не впевнився, чи повідомляв її банк про наслідки списання частини заборгованості і про необхідність декларування доходів за цією операцією, не дослідив первинні документи щодо складових прощеної (анульованої) заборгованості за кредитним договором та інших даних, які впливають на визначення податкових зобов`язань згідно з нормами пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Крім того, позивач вважає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного позивач просила задовольнити позов у повністю.

Ухвалою судді від 21 вересня 2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав (а.с.29-32). В обґрунтування цієї позиції вказав, що у зв`язку із отриманням інформації про виплату ОСОБА_1 доходу та неподання нею декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої встановлено порушення останньою підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 ПК України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 33568,68 грн; пункту 162.1, статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 3065,75 грн, а також статті 49, пункту 176.1 статті 176 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік. Сума виплаченого на користь ОСОБА_1 доходу становить 204383,52 грн, що було встановлено на підставі відомостей з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів за четвертий квартал 2015 року. Цей дохід позивач отримала від АТ "ОТП Банк" у вигляді прощеного (анульованого) боргу (ознака доходу "126") та він відображений кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку за формою №1ДФ (далі - податковий розрахунок №1ДФ) за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано. Оскільки кредитором виконано вимоги підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, то боржник (позивач) самостійно мала сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Невиконання обов`язку платником податку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подання податкової декларації мало наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.71).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

У період з 18 по 22 жовтня 2019 року на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, наказу від 10 жовтня 2019 року №655, повідомлення про проведення позапланової документальної перевірки від 10 жовтня 2019 року №183 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28 жовтня 2019 року №3442/03-20-33-02/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки; а.с.13-19). За висновками акта перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 ПК України, внаслідок чого занижено податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 33568,68 грн; пункту 162.1, статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору у сумі 3065,75 грн; статті 49, пункту 176.1 статті 176 ПК України - не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік.

Такий висновок зроблено на підставі використаних під час проведення перевірки відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, відповідно до яких ОСОБА_1 отримала у четвертому кварталі 2015 року дохід у вигляді додаткового блага у сумі 204383,52 грн від АТ "ОТП Банк". Фізичною особою ОСОБА_1 дохід, отриманий від АТ "ОТП Банк" у 2015 році, не задекларований.

На підставі акта перевірки 15 січня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000743302, яким збільшено на 41960,85 грн грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (з них 33568,68 грн - основний платіж та 8392,17 грн - штрафні санкції) (а.с.20);

№0000763302, яким збільшено на 3832,18 грн грошове зобов`язання з військового збору ( з них 3065,75 грн - основний платіж та 766,43 грн - штрафні санкції) (а.с.21);

№0000753302 про застосування штрафу у сумі 170,00 грн (а.с.22).

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як обумовлено статтею 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Перевіряючи доводи позивача стосовно неповідомлення її про проведення податкової перевірки і, як наслідок, відсутність правових наслідків такої, суд встановив, що документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 проведено відповідно до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 10 жовтня 2019 року №655 (а.с.34), який видано на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто, у зв`язку із неподанням останньою декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Як видно з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке ОСОБА_1 отримала 18 жовтня 2019 року (а.с.35), вона повідомлена про проведення позапланової невиїзної перевірки письмово (повідомлення від 10 жовтня 2019 року №183) з одночасним доведенням до відома наказу від 10 жовтня 2019 року №655, про що також вказано у розділі І акта перевірки. Отже, наведене спростовує доводи позивача про недотримання порядку проведення позапланової невиїзної перевірки та про її необізнаність про застосування контролюючим органом таких заходів податкового контролю.

Відтак, на думку суду, позивач не була позбавлена можливості реалізувати своє право, визначене підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, бути присутньою під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом (у даному випадку щодо укладення кредитного договору, виникнення заборгованості і списання боргу за кредитним договором).

Позивач участі у проведенні перевірки не взяла, що не є перешкодою для її проведення.

Поштове відправлення із складеним на виконання вимог пункту 86.4 статті 86 ПК України актом документальної невиїзної перевірки від 28 жовтня 2019 року №3442/03-20-33-02/ НОМЕР_2 , надіслане за податковою адресою позивача, відповідно до довідки оператора поштового зв`язку повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання (а.с.37-38) та відповідно до положень пункту 42.5 статті 42 ПК України вважається врученим.

Акт перевірки за змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення (у випадках, визначених статтею 54 ПК України).

Оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено факту порушення проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, то суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про неможливість застосування правових наслідків такої перевірки. Відтак, акт перевірки є доказом - джерелом інформації стосовно виявлених порушень вимог податкового законодавства.

Отже, суду належить перевірити доводи сторін стосовно наявності/відсутності підстав для нарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафу за неподання ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та є вичерпним.

За змістом підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вирішуючи питання щодо обов`язку позивача сплатити податок на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, суд зазначає, що відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), з якої встановлено, що АТ "ОТП Банк" у четвертому кварталі 2015 року нараховано ОСОБА_1 дохід у сумі 204383,52 грн з ознакою "126" - додаткове благо.

Підпунктом "б" пункту 176.2 статі 176 ПК України обумовлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556) за ознакою доходу "126" передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Поряд із цим, за змістом підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Так Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі - Закон №321-VIII, набрав чинності 07 травня 2015 року) підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України доповнено абзацом другим, за змістом якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Наведені вище норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Тому боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку.

Крім того, Законом №321-VIII підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України також доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Застосування вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, однак необхідною передумовою застосування цих положень є саме зміна валюти кредитування.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 04 червня 2020 року у справі №826/7305/17, від 19 липня 2019 року у справі №826/4240/18, від 05 листопада 2019 року у справі №821/465/17, від 14 листопада 2019 року у справі №520/10880/18.

Проте у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 червня 2020 року у справі №260/769/19, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

Таким чином, визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, суми пені), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин.

Як встановлено судом, контролюючий орган вживав заходів для перевірки податкової інформації щодо операцій з нарахування АТ "ОТП Банк" доходу у вигляді додаткового блага на користь ОСОБА_1 згідно з податковим розрахунком №1ДФ за четвертий квартал 2015 року. З цією метою ним надіслано на адресу АТ "ОТП Банк" відповідний запит від 28 листопада 2018 року №21094/10/03-20-55-13 (а.с.74). Листом від 19 грудня 2018 року №01-05-19-6/10311 банк підтвердив інформацію у податковому розрахунку за формою №1ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій, (пені), прощених (анульованих) ним як кредитором за самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та про повідомлення платника податку шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу про обов`язок сплатити податки та збори з доходу від сум прощеного боргу (а.с.75).

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що позивач також повинна доводити свої вимоги та надати усі наявні у неї докази щодо спірних правовідносин, у тому числі й ті, які стосуються її відносин із банком (кредитором), яким прощеного (анульовано) борг за кредитом. Проте жодні докази позивач не надала.

У свою чергу, відповідач надав наявну у нього інформацію, перевірку якої він здійснював шляхом звірки із АТ "ОТП Банк".

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі №340/588/19 наголосив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З метою офіційного з`ясування обставин у справі суд ухвалою від 27 жовтня 2020 року витребував в АТ "ОТП Банк" інформацію з підтверджуючими доказами щодо нарахованого ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага у сумі 204383,52 грн (а.с.76-77).

На виконання вимог ухвали суду АТ "ОТП Банк" листом від 13 листопада 2020 року №68-68-3-1-68-3-2/17381 повідомив, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір №3 від 15 червня 2015 року до кредитного договору №ML-А03/117/2008 від 17 липня 2008 року (надалі - договір про прощення боргу), відповідно до якого банком було прощено (анульовано) частину боргу в валюті кредиту, а саме 9705,36 доларів США (основна сума боргу), що в еквіваленті станом на дату укладення договору про прощення боргу за курсом Національного банку України становить 204383,52 грн. При цьому станом на 01 січня 2014 року сума боргу становила 19988,28 доларів США (19506,04 доларів - тіло кредиту та 482,24 доларів - нараховані відсотки). Зауважено, що валюта зобов`язання не змінювалася (а.с.83-85).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні умови, за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, а саме - зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої; прощена сума боргу становить основну суму боргу.

За умовами, визначеними підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Лише у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Доводи позивача про неповідомлення банком про прощення боргу спростовується наявними у справі доказами - копією договору №3 від 15 червня 2015 року до кредитного договору №ML-А03/117/2008 від 17 липня 2008 року (надалі - договір про прощення боргу; а.с.86-87). Відповідно до пункту 3.7 договору про прощення боргу підписанням цього договору позичальник підтверджує, що банк повідомив про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Укладення такого договору є одним із способів, визначених підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, про повідомлення кредитором боржника про прощення боргу. Отже, боржник ( ОСОБА_1 ) має обов`язок самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Таким чином, судом встановлено факт отримання позивачем у 2015 році доходу у вигляді додаткового блага у сумі 204383,52 грн, який підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пункту 167.1 статті 167 ПК України, а тому ОСОБА_1 зобов`язана була сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Статтею 167 ПК України визначено ставки податку з доходів фізичних осіб. Так згідно з пунктом 167.1 названої статті ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Статтею 8 Закону України 28 грудня 2014 року №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

З урахуванням положень статті 167 ПК України ставка податку у 2015 році з доходу, що не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати (12180,00 грн) становить 15%, а понад цю суму - 20% (так у розрахунку відповідача - а.с.19).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000743302, яким збільшено на 41960,85 грн грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (з них 33568,68 грн - основний платіж та 8392,17 грн - штрафні санкції).

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року №0000763302 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з військового збору у сумі 3832,18 грн та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, суд виходить із того, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 1-6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для нарахування та утримання військового збору, так само як і податку на доходи фізичних осіб, у даному випадку є наявність факту отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага. За таких обставин правомірним є визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Аналогічна правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права у взаємозв`язку із обставинами справи, що подібні до цієї справи, висловлена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №260/769/19.

З огляду на зазначене дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага, включається до загального річного (місячного) оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%, тому сума військового збору згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15 січня 2020 року №0000763302, яким збільшено на 3832,18 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 3065,75 грн та за штрафними санкціями -766,43 грн) нарахована позивачу контролюючим органом також правомірно.

Крім того, підпунктом "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено обов`язок платників податку подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 179.1, 179.7 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України).

Позивач не спростувала доводів відповідача про неподання нею декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (до 01 травня 2016 року); про наявність у неї такого обов`язку вона заперечувала.

Однак суд на підставі аналізу положень податкового законодавства та обставин у справі дійшов висновку, що ОСОБА_1 , отримавши дохід у вигляді прощеного (анульованого) боргу за кредитом, що становить основну суму боргу, мала обов`язок подати податкову декларацію та сплатити податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Про наявність у неї такого обов`язку вона була обізнана, оскільки кредитор (банк) шляхом укладення із нею додаткової угоди повідомив її про прощення (анулювання) боргу, що підтверджено доказами, та таку інформацію АТ "ОТП Банк" підтвердив контролюючому органу листом від 19 грудня 2018 року №01-05-19-6/10311 (вх. від 24 січня 2019 року №2856/10/55).

Оскільки ОСОБА_1 податкову декларацію у строки та спосіб, визначений ПК України не подала, податкові зобов`язання не сплатила, то збільшення їй грошових зобов`язань (податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій) податковими повідомленнями-рішеннями від 15 січня 2020 року №0000743302, №0000763302 та №0000753302 відповідає положенням ПК України. Доводи позову не знайшли свого підтвердження ні в частині протиправності податкової перевірки, ні в частині недоведеності підстав для нарахування контролюючим органом грошового зобов`язання.

Судова практика, на яку посилається позивач у додаткових поясненнях (постанови судів апеляційної інстанції), не мають преюдиційного значення при вирішенні даного спору та не стосується тих самих осіб, щодо яких вирішується даний спір. Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не у постановах суду апеляційної інстанції).

Встановлені судом обставини не дають підстав для висновків про помилковість спірних податкових повідомлень-рішень та їх протиправність, а отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року №0000743302, №0000763302 та №0000753302 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк