Рішення № 93071824, 24.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2763/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (08606, Київська область, Васильківський район, село Кобці, вл. Промислова, буд.15) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (63054, Харківська область, Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, буд.3) про стягнення коштів за участю представників :

позивача - Ліщишин І.В., адвокат;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шенкон" звернулось до господарського суду Харківської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" , в якій просить суд стягнути з останнього 300000,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 8046,98грн., інфляційних в сумі 6960,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4725,10грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за видатковими накладними 208 від 01.04.2019 року на суму 92000,0грн.,№323 від 02.05.2019 року на суму 32250,0грн., №329 від 03.05.2019 року на суму 94020,0грн.,№345 від 16.05.2019 року на суму 35848,74грн.,№375 від 22.05.2019 року на суму 43728,0грн., №446 від 13.06.2019 року , №529 від 01.08.2019 року на суму 77192,0грн.,№688 від 13.09.2019 року на суму 107997,94грн.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2763/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 30.09. 2020 р. о 12:00.

25.09.2020 року від Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (вх.№22232) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на скрутне становище, яке виникло з листопада 2019 р., не зміг розрахуватись з позивачем, однак на даний час здійснюються всі можливі к. :ди щодо погашення зазначеної заборгованості.

Однак, наше підприємство не визнає суму нарахованих 3% річних та втрат від інфляції, на суму 15006,98 грн., посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегіїсуддів Касаційного господарського суду 24 вересня 2019 року в постанові по справі № 922/ 1151/18.

Протокольною ухвалою господарського суду від 30.09.2020 року, підготовче засідання відкладено на "21 " жовтня 2020 р. о 12:00 год, на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК.

В судовому засіданні 21.10.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи в судовому засіданні по суті 03.11.2020 року.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 21.10.2020.

В судовому засіданні 03.11.2020 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі п.2 ч.2 ст.216 ГПК України до 24.11.2020 року.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 03.11.2020.

У судове засідання 24.11.2020 року представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення позивача про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні позивач погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.11.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по оплаті товару.

Так, позивач стверджує, що ним на підставі усної домовленості поставлено відповідачу товар , зокрема:

- 01 квітня 2019 р. здійснено поставку добавки «РуменБуфс» (буфер рубця) у кількості З тонни; адсорбенту мікотоксинів «ДокТор-ТоксХіл» у кількості 0,1 тонни, загальною вартістю із ПДВ - 92000 (дев`яносто дві тисячі) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №208 від 01 квітня 2019 р.;

02 травня 2019 р. здійснено поставку адсорбенту мікотоксинів «ДокТор-ТоксХіл» А08 у кількості 0,15 тонни, загальною вартістю із ПДВ - 32250 (тридцять дві тисячі двісті п*ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №323 від 02 травня 2019

- 03 травня 2019 р. здійснено поставку добавки «РуменБуфс» (буфер рубця) у кількості І тонни; ДВМ (Концентрат) «Шені МорМІЛК» Е02 у кількості 0,875 тонни; адсорбенту мікотоксинів «ДокТор-ТоксХіл» А08 у кількості 0,15 тонни, загальною вартістю із ПДВ - -4020 (дев`яносто чотири тисячі двадцять) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою закладною №329 від 03 травня 2019 р.;

- 16 травня 2019 р. здійснено поставку ДВМ (Концентрат) «Шені МорМІЛК» Е02 у кількості 2,125 тонни загальною вартістю із ПДВ - 35848 (тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 74 коп., що підтверджується видатковою накладною №345 від 16 травня 2019 р.;

- 22 травня 2019 р. здійснено поставку силосної плівки основної SILOFLEX " 18m*50m*150mkm чорно-біла у кількості 2 шт.; силосної плівки підкладочної SILOFLEX 18м*50м*40мкм прозора ТР у кількості 2 шт.; біологічного консерванта рослинної сировини HARVEST INTERNATIONAL pH» (75 г) у кількості 7 банок, загальною вартістю із ПДВ - 43728 (сорок три тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №375 від 22 травня 2019 р.;

- 13 червня 2019 р. здійснено поставку добавки «РуменБуфс» (буфер рубця) А05 у кількості 2,4 тонни; адсорбенту мікотоксинів «ДокТор-ТоксХіл» А08 у кількості 0,1 тонни; адсорбенту мікотоксинів «ДокТор-Токс» А07 у кількості 0,2 тонни, загальною вартістю із ПДВ - 111500 (сто одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №446 від 13 червня 2019 р.;

- 01 серпня 2019 р. здійснено поставку добавки «РуменБуфс» (буфер рубця) А05 у кількості 2 тонни; добавки «Кальцитон Органік» А01 у кількості 2,04 тонни, загальною вартістю із ПДВ - 77192 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто дві) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №529 від 01 серпня 2019 р.;

- 13 вересня 2019 р. здійснено поставку силосної плівки основної 14м*50м*150мкм чорно-біла у кількості 10 шт.; силосної плівки підкладочної 14м*50м*40мкм прозора у кількості 6 шт.; плівки вакуумної підкладочної 18м*50м*40мкм прозора у кількості 4 шт., загальною вартістю із ПДВ - 107997 (сто сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною №688 від 13 вересня 2019 р.

Проте, ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» здійснило оплату за поставку вищевказаних матеріалів частково, а саме:

- 29.03.2019 згідно рахунку №233 від 22.03.2019: 92000 (дев`яносто дві тисячі) грн. 00 коп.;

- 05.07.2019 згідно рахунку №365 від 16.05.2019: 29860 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.;

- 02.09.2019 згідно рахунку №658 від 22.08.2019: 90000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.;

- 06.09.2019 згідно рахунку №365 від 16.05.2019: 24678 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 74 коп.;

- 03.10.2019 згідно рахунку №365 від 16.05.2019: 57997 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 94 коп.

Вищевказане підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2018 по 12.08.2020.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар становить 300000,0 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 8046,98 грн. 3 % річних, 6960,0грн. інфляційних.

Також відповідач стверджує, що договором не встановлено жодних фінансових санкцій, пені, штрафних санкцій за прострочення оплати поставленого товару, тому стосовно вимог про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафу також заперечує.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Для договору купівлі-продажу законодавцем не встановлено особливих вимог до форми його укладення, крім договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Із матеріалів справи, а саме підписаних сторонами видаткових накладних, акту звірки взаємних розрахунків і платіжного доручення вбачається, що між сторонами виникло зобов`язання, яке має ознаки договору купівлі-продажу.

Тому заперечення відповідача стосовно відсутності між сторонами договірних зобов`язань є безпідставними і відхиляються судом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не подав жодних доказів на спростовування вказаної обставини та не надав жодних пояснень на спростування факту прийняття товару від позивача згідно з вказаними первинними документами.

Заперечення в тій частині, що сторони не укладали договору, є безпідставними і факту виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу товару не спростовують, адже судом вище наведене порядок укладення договорів у спрощений спосіб.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що основні положення про докази встановлюють критерії належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не подає жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені позивачем і підтверджені належними та вірогідними доказами стосовно передачі товару відповідачу і прийняття такого останнім. Суд враховує, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем підстави позову. Натомість відповідач жодними доказами не довів відсутність господарської операції між сторонами, що мали місце за вищеозначеними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, правовідносини поставки продукції між сторонами виникли внаслідок укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання видатковими накладними. Водночас видаткові накладні не містять строку оплати отриманого товару. Разом з тим, підписання сторонами первинного документа видаткової накладної фіксує здійснення сторонами господарської операції та породжує для покупця обов`язок здійснити оплату отриманого товару у встановлений законом строк - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання своєчасної оплати за поставлений товар у повному розмірі порушене відповідачем і стороною спору в даній справі не спростоване.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 231, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (63054, Харківська область, Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, буд.3, код 30957436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (08606, Київська область, Васильківський район, село Кобці, вул. Промислова, буд.15, код 37483268 ) - 300000,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 8046,98грн., інфляційних в сумі 6960,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4725,10грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (08606, Київська область, Васильківський район, село Кобці, вл. Промислова, буд.15, код 37483268 ).

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" (63054, Харківська область, Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, буд.3, код 30957436).

Повне рішення складено "24" листопада 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк