Рішення № 93071631, 25.11.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 Справа № 917/1543/20

за позовною заявою Приватного підприємства «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ», вул. Велика Набережна, 51-г, к. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39630

до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Чорновола, 22-а, м. Полтава, 36039

про стягнення 102 062,68 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Дерій Ю.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 102 062,68 грн. за договором купівлі-продажу (поставки) товарів № 04/18-Б від 20.03.2018, з яких 54815,01 грн. інфляційні витрати та 47247,67 грн. 3% річних за період з 01.08.2019 по 17.07.2020.

Ухвалою від 22.09.2020 позовна заява була залишена без руху в зв`язку з невиконанням позивачем вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою від 02.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату переданого йому товару у визначений договором строк, тому у позивача виникло право на стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 01.09.2019 по 30.06.2020 та 3% річних за період з 01.08.2019 по 17.07.2020; що факт порушення грошового зобов`язання встановлений рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1487/19 від 16.01.2020. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, були задоволені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за інший (попередній) період. Заборгованість по договору включаючи штраф, пеню, 3% річних, інфляційні втрати, була погашена відповідачем 17.07.2020 року; посилається на постанову Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, де наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

У відзиві на позовну заяву від 19.10.2019 (вх. № 11774 від 22.10.2020) відповідач позовні вимоги не визнає, посилається на п. 7.3.12. Договору № 04/18-Б від 20.03.2018 за яким нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання. Тобто стягнення 3% річних за період з 01.08.2019 по 16.07.2020 та інфляційних втрат з 01.09.2019 по 30.06.2020 умовами Договору не передбачено. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15, відповідач вважає, що спірні правовідносини між ним та відповідачем виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У відповіді на відзив від 28.10.2020 позивач повідомив, що правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15, на яку посилається відповідач у відзиві, застовуватись не може, оскільки від неї відступила Велика Палата у постанові від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц. Також позивач у відповіді на відзив процитував позицію Великої Палати Верховного Суду, що зазначена у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, згідно якої незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідачем подані до суду заперечення від 03.11.2020 року, в яких він у задоволенні позову просить відмовити і одночасно надає власний розрахунок інфляційних втрат. Відповідач вважає, що інфляційне збільшення боргу має становити 39589,77 грн., а період прострочення обраховуватись з 01.07.2019 року по 30.06.2020 року.

Ухвалою від 13.11.2020 суд відхилив клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.03.2018 р. між ПП "Торговий дім "Мегаполіс - ХХІ" (позивач, за умовами договору - постачальник) та ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України" (відповідач, за умовами договору - покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) товарів № 04/18-Б (далі - Договір).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари Код ДК 021:2015 44113610-4 Бітум (Бітум БНД 60/90(70/100) ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (надалі іменується - Товар);

- найменування (номенклатура, асортимент) Товару: бітум БНД 60/90 (70/100). Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору становить 1000,0 тн. Кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається, відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього Договору. Покупець на свій розсуд керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару та не зобов`язаний замовляти Товар на всю суму, визначену Сторонами як ціна Договору (п. 1.2. Договору);

- ціна цього Договору становить 14 490 000,00грн., у тому числі ПДВ - 2 415 000,00грн., станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару (п. 3.1.Договору);

- загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору (п. 3.2.Договору);

- ціна за одиницю товару на момент укладання договору складає 14 490,00 грн/тн з ПДВ (п. 3.6.Договору);

- розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати покупцем paxунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі (п. 4.1.Договору);

- рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (п. 4.2.Договору);

- сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий Товар протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазнаний в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплатити відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань (п. 4.3.Договору);

- платіжні документи за цим Договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів (п. 4.5.Договору);

- постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника). Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці Покупця вказується: найменування товару; кількість товару; найменування структурного Підрозділу, до складу якого постачається Товар; адреса місця постачання; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені Покупцем одержувати Товар. Постачальник розглядає заявку покупця в 2 денний строк та акцептує її або надає покупцю ґрунтовані заперечення у письмовій формі (п. 5.1.Договору);

- після передачі Товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору (п. 5.3.Договору);

- датою передачі Товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання Постачальником умов договору (п. 5.4.Договору);

- покупець зобов`язаний приймати поставлені Товари згідно з видатковими накладними, актом приймання-передачі товару; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари; належним чином виконувати умови Договору (п. 6.1.Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1 Договору);

- порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пп. 7.3.1 Договору).

Пунктом 10.1 Договору, сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Сторін і діє до 31.12.2018 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Зазначений Договір купівлі-продажу (поставки) товарів № 04/18-Б від 20.03.2018р. підписний сторонами та скріплений їх печатками.

15.06.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 04/18-Б від 20.03.2018р., якою сторони внесли зміни у п. 3.6. Договору, зазначивши, що ціна за одиницю товару становить 15 900,00грн/т з ПДВ , яка розповсюджується на товар, що залишився до поставки в кількості 886,8тн., а також внесли зміни до реквізитів постачальника.

На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 1 640 268,00 грн., у тому числі :

1. по поставці товару за 16.04.2018р. на суму 306 028,80грн. з ПДВ, що підтверджується: письмовою заявкою №01-18/71-8 від 13.04.2018р.; видатковою накладною № 2 від 16.04.2018р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 56 від 16.04.2018р.; рахунком на оплату №3 від 16.04.2018р.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2 від 16.04.2018р.; паспортом якості № 15 від 15.04.2018р;

2. по поставці товару за 17.04.2018р. на суму 309 796,20грн. з ПДВ, що підтверджується: письмовою заявкою №01-18/73-2 від 17.04.2018р.; видатковою накладною № 3 від 17.04.2018р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 57 від 17.04.2018р.; рахунком на оплату №4 від 17.04.2018р.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3 від 17.04.2018р.; паспортом якості № 16 від 16.04.2018р.;

3. по поставці товару за 04.05.2018р. на суму 348 339,60грн. з ПДВ, що підтверджується: письмовою заявкою №01-18/83-2 від 03.05.2018р.; видатковою накладною № 11 від 04.05.2018р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 70 від 04.05.2018р.; рахунком на оплату №12 від 04.05.2018р.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 11 від 04.05.2018р.; паспортом якості № 57 від 03.05.2018р.;

4. по поставці товару за 05.05.2018р. на суму 348 049,80грн. з ПДВ, що підтверджується: письмовою заявкою №01-18/83-2 від 03.05.2018р. (та ж сама, що й на поставку 04.05.2018р.); видатковою накладною № 12 від 05.05.2018р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 70 від 04.05.2018р. (та ж сама, що й на поставку 04.05.2018р.); рахунком на оплату №13 від 05.05.2018р.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 12 від 05.05.2018р.; паспортом якості № 60 від 04.05.2018р.;

5. по поставці товару за 11.05.2018р. на суму 328 053,60грн. з ПДВ, що підтверджується: письмовою заявкою №01-18/88-9 від 10.05.2018р.; видатковою накладною № 19 від 11.05.2018р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 70 від 04.05.2018р. (таж сама, що й на поставки 04.05.2018р. та 05.05.2018р.); рахунком на оплату №20 від 11.05.2018р.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 19 від 11.05.2018р.; сертифікатом відповідності № UА1.035.0026186-16.

Зазначені вище фактичні обставини були встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 у справі № 917/1487/19, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020.

Вказаним рішенням суду, зокрема, було стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Мегаполіс - ХХІ" 49 589,65 3% річних за період з 18.07.2018 по 31.07.2019 та 147 907,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 30.06.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При розгляді справи № 917/1487/19 судом встановлено, що в зв`язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) товарів №04/18-Б від 20.03.2018 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості отриманого товару, за ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворилась заборгованість, про стягнення якої ПП «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ» було подано відповідний позов до господарського суду Полтавської області.

Як було встановлено судом, вказаним рішенням суду було стягнуто з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 49 589,65 3% річних за період з 18.07.2018 по 31.07.2019 та 147 907,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 30.06.2019.

Отже, суд погоджується з посиланням позивача що зазначена сума заборгованості є доведеною та не потребує повторному доведенню.

В подальшому, заборгованість за рішенням суду від 16.01.2020 по справі № 917/1487/19, включаючи основну заборгованість по договору, штраф, пеню, 3% річних, інфляційні втрати на зальну суму 1 00 000,00 грн., була погашена відповідачем платіжними дорученнями №1404 від 01.07.2020 на суму 100 000,00 грн., № 1419 від 08.07.2020 на суму 100 000,00 грн., №1421 від 09.07.2020 на суму 100 000,00 грн., №1427 від 10.07.2020 на суму 700 000,00 грн., № 466 від 17.08.2020 на суму 886 722,55 грн. (а.с. 46-50).

В зв`язку з несвоєчасним виконанням зазначеного рішення суду позивачем нараховано інфляційні витрати за період з 01.09.2019 по 30.06.2020 від суми боргу в розмірі 1 640 268,00грн. на суму 54815,01грн., та три процента річних за період з 01.08.2019 по 16.07.2020 від суми боргу в розмірі 1 640 268,00 грн. на суму 47 247,67грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 47 247,67 грн. за період з 01.08.2019 по 16.07.2020 від суми основного боргу 1 640 268,00грн. При перевірці розміру 3% річних судом не було виявлено їх завищення з боку позивача. Так, рішенням суду від 16.01.2020 по справі № 917/1487/19 охоплюється період 3% річних по 31.07.2019, річні по справі № 917/1543/20 нараховуються позивачем за наступний період з 01.08.2019 до моменту погашення відповідачем заборгованості, встановленої вказаним рішенням суду, повністю.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних на суму 47 247,67 грн. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Позивач також просить стягнути інфляційні витрати в розмірі 54815,01 грн. за період з вересня 2019 по червень 2020.

При вирішення позову в цій частині вимог судом враховується наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Судом береться до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд погоджується з посиланнями відповідача у запереченнях на відзив на ту обставину, що інфляційні втрати потрібно рахувати з 01.07.2019.

Вимоги про сплату інфляційних витрат та 3% річних кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу. Судом встановлено, що за рішенням суду від 16.01.2020 по справі № 917/1487/19 інфляційні витрати стягувалися за період з 01.05.2018 по 30.06.2019, тобто у позивача виникло право нараховувати інфляційні витрати за наступний період вже з 01.07.2019, проте позивач рахує інфляційні з вересня 2019 оскільки у липні та серпні 2019 мала місце дефляція.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.08.2020 № 924/534/19, статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, перевіривши розрахунок позивача суд виявив, що здійснене нарахування інфляційних витрат не за весь період прострочення, а лише за його певну частину, призвело до завищення її розміру.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат є правомірними на суму 39590,21 грн. за період з 01.07.2019 по 30.06.2020. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Твердження відповідача про те, що нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання суд вважає помилковими виходячи з наступного.

У пункті 7.3.12. Договору сторонами дійсно узгоджено, що нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

При цьому суд прийшов до висновку, що наявність у договорі застереження про припинення нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання через один місяць від дня порушення такого зобов`язання не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таке застереження є підставою для звільнення покупця від договірної відповідальності, яка має іншу правову природу (неустойка, штраф, пеня) та не розповсюджується на відповідальність, передбачену діючим законодавством.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 по справі № 912/2828/18.

Порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, адже наявність передбачених у договорі обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

При цьому відповідальність у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливим видом відповідальності, яка передбачена не договором, що укладається на розсуд сторін, а законом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ст.625 ЦК України передбачена можливість узгодження умовами договору лише іншого розміру процентів.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Таким чином, за змістом наведеної норми нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.

Посилання відповідача на те, що спірні правовідносини між ним та відповідачем виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), є хибними та відхиляються судом виходячи з наступного.

Від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15, на яку посилається відповідач у відзиві, відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

З огляду на зазначені вище обставини, з ухваленням рішення від 16.01.2020 № 917/1487/19 про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 17.08.2020 (дата останнього платежу з погашення боргу). Тож кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення до 17.08.2020.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 1788,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Чорновола, 22-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Мегаполіс-ХХІ», вул. Велика Набережна, 51-г, к. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 33672324) – 47 247,67 грн. 3% річних, 39 589,77 грн. інфляційних втрат; 1788,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко