Рішення № 93071494, 19.11.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2661/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглядаючи справу № 916/2661/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/

до відповідача: споживчого товариства "Корд-09" /ЄДРПОУ 13890426, адреса - 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 115/

про стягнення коштів у розмірі 1 632,06 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника /вх. № 27032/20 від 09.10.2020 року/;

від відповідача: не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

В С Т А Н О В И В:

14.09.2020 року акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до споживчого товариства "Корд-09" про стягнення боргу за договором № 3138/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015 року у розмірі 1 632,06 грн., з яких: 1186,97 грн. - пеня, 130,59 грн. - три проценти річних, 314,51 грн. - інфляційні втрати та судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що між сторонами було укладено Договір постачання природного газу №3138/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 року, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачеві природного газу на загальну суму 37 299,33 грн, вказує, що оплату відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови Договору №3138/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-231, 264-265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525-526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2661/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 15.10.2020 р.

У судовому засіданні 15.10.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 19.11.2020 року на 11:30 год.

До судового засідання сторони не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

09.10.2020 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх. № 27032/20/, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 року направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 115, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

02.10.2020 року на адресу господарського суду Одеської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511912684578 з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2020 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91652533), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 21.12.2015 року між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /постачальник/ та ТОВ «Корд-09» укладено Договір постачання природного газу №3138/16-ТЕ-23 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до абз.1 ,2 п.6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачений обов`язок Споживача своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним Договором.

Положеннями пунктів 8.1.-8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

31.12.2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу №3138/16-ТЕ-23, а 29.01.2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору постачання природного газу №3138/16-ТЕ-23 та 31.03.2016 року укладено Додаткову угоду № 3 до Договору постачання природного газу №3138/16-ТЕ-23.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 37 299,33 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (а.с. 22-25).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за отриманий природний газ за період січень 2016 року - квітень 2016 року розрахувався несвоєчасно, що підтверджується довідкою по операціях з відповідачем (а.с.27) та не спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.8.2. Договору у разі невиконання Споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 1 186,97 грн., вважає його вірним, зробленим відповідно до умов Договору на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 314,51 грн. та 3% річних у сумі 130,59 грн., доданий позивачем до позовної заяви (а.с.10-12), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що оскільки остаточне погашення заборгованості за договором здійснено відповідачем 17.03.2017 року, то у даному випадку не підлягає застосуванню ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги ненадання відповідачем на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України заперечень щодо заявлених до стягнення суми, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 0000002024 від 05.03.2020 року /а.с. 6/.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, п. 4 ч. 2 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з споживчого товариства "Корд-09" /ЄДРПОУ 13890426, адреса - 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 115/ на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ заборгованість за договором № 3138/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015 року у розмірі 1 632,06 грн. /одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 06 копійок/, з яких: 1 186,97 грн. - пеня, 130,59 грн. - три проценти річних, 314,51 грн. - інфляційні втрати.

3. Стягнути з споживчого товариства "Корд-09" /ЄДРПОУ 13890426, адреса - 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 115/ на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. /дві тисячі сто дві гривні 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 24 листопада 2020 р.

Суддя Н.Д. Петренко