Рішення № 93071454, 25.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Справа № 915/1192/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/1192/20

за позовом державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”,

вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020;

до товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”,

вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 5776 грн. 62 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством (ДП) “Миколаївський морський торговельний порт” пред?явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” грошових коштів у загальній сумі 5776 грн. 62 коп., із яких: 5078 грн. 64 коп. – основний борг; 523 грн. 93 коп. – пеня; 113 грн. 24 коп. – 3 % річних; 60 грн. 81 коп. – інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” грошових зобов?язань за укладеним між позивачем та товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Європейська компанія”, правонаступником якої є відповідач, договором від 20.05.2013 № 131-Р, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ДП “Миколаївський морський торговельний порт” нараховано пеню в порядку п. 3.2 договору, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ДП “Миколаївський морський торговельний порт” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача, належним чином повідомленого про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на поштовому повідомленні про вручення відправлення з ухвалою від 29.09.2020, відзив на позовну заяву не надійшов.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між ДП “Миколаївський морський торговельний порт” (зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” (поклажодавець) укладений договір від 20.05.2013 № 131-Р (далі ? договір), у відповідності до умов якого поклажодавець зобов?язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати, а зберігач ? прийняти на крите зберігання в приміщенні чалочної (інв. № 3352, загальною площею 84,9 кв.м) протягом строку дії цього договору майно, зазначене у Переліку майна, який є додатком № 1 до договору та його невід?ємною частиною (п. 1.1 договору).

Майно, що передається за цим договором, залишається у власності поклажодавця і не переходить до власності зберігача; поклажодавець приймає надані послуги з критого зберігання майна та оплачує їх згідно з умовами цього договору (п.п. 1.2-1.3 договору).

Зберігач зобов?язався, зокрема, прийняти майно на зберігання на підставі акту прийому-передачі; повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього на підставі акту прийому-передачі; до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, оформлювати акти наданих послуг та виставляти рахунки поклажодавцю на оплату послуг. Відповідальним підрозділом для оформлення акту прийому-передачі приймально-здавальних актів є виробничий комплекс технологічного забезпечення (ВКТЗ) виконавця (п.п. 2.1.1-2.1.2, 2.1.5-2.1.6 договору).

Поклажодавець, у свою чергу, зобов?язався, зокрема, передати зберігачеві майно на крите зберігання за актом прийому-передачі; забрати у зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього договору за актом прийому-передачі; своєчасно здійснювати оплату рахунків зберігача з критого зберігання майна згідно умов розд. 3 цього договору (п.п. 2.2.1-2.2.3 договору).

При передачі майна сторони оформлюють належним чином акт прийому-передачі із зазначенням в ньому найменування майна і кількості з підписанням його в термін двох робочих днів (п. 2.2.5 договору).

До 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, зберігач складає та надає на підпис поклажодавцю приймально-здавальний акт з зазначенням наданих послуг за місяць у двох примірниках, поклажодавець підписує і повертає приймально-здавальні акти протягом доби. До 10-го числа кожного місяця поклажодавець отримує акти наданих послуг і рахунки на оплату, підписує і повертає акти наданих послуг термін двох діб, а також оплачує рахунки до 20-го числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.1-4.2 договору).

Поклажодавець щомісячно оплачує рахунки зберігача за крите зберігання майна, виставлені на підставі актів прийому-передачі та актів наданих послуг до 20-го числа місяця, наступного за звітним, з розрахунку вартості надання послуг з критого зберігання майна, за місяць ? 1175 грн. без ПДВ. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п. 3.1 договору).

Зберігач залишає за собою право на зміну тарифів на послуги за цим договором виключно уразі: підвищення мінімального рівня заробітної плати; змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше) на законодавчому рівні; інфляції; підвищення цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, комунальні послуги, закупівлю матеріалів та послуг виробників, ? з подальшим укладанням додаткової угоди до договору. При цьому тарифи на послуги зберігача змінюється на розмір зміни собівартості послуг у зв?язку з обставинами, вказаними у цьому пункті (п. 3.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє по 31.12.2013 включно. У випадку якщо поклажодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить зберігача про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же самих умовах (п. 8.1 договору).

Умови договору неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення до нього додаткових угод. Так, зокрема, додатковою угодою від 28.07.2016 № 4 сторонами погоджено заміну поклажодавця з ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” на ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”; умови зазначеної додаткової угоди розповсюджуються на відносини між ними, які виникли з 01.07.2016 (п.п. 1-2, 4 додаткової угоди № 4 до договору).

Додатковою угодою від 29.12.2016 № 5 до договору сторони вирішили змінити пункт 3.1 договору та погодили, що поклажодавець щомісячно оплачує рахунки зберігача за крите зберігання майна, виставлені на підставі акту прийому-передачі та актів наданих послуг до 20-го числа місяця, наступного за звітним, з розрахунку вартості надання послуг з критого зберігання майна, за місяць у розмірі 1423 грн. 37 коп. без ПДВ. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Додаткова угода № 5 набирає чинності з 01.01.2017; у всьому іншому сторони керуються чинним вищезазначеним договором (п. 2 додаткової угоди № 5 до договору).

За твердженнями ДП “Миколаївський морський торговельний порт”, відповідачем під час дії договору допущено порушення його умов щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг.

Так, позивачем на оплату наданих у листопаді 2019 року послуг виставлено ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” рахунок від 30.11.2019 № 22078331 на суму 5078 грн. 64 коп. з ПДВ з призначенням платежу “За зберігання майна у листопаді 2019 року, № 131-Р/4 від 20.05.2013”, а також складено акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 № 22078331, згідно якого: “Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги згідно договору № 131-Р/4 від 20.05.2013….Крите зберігання майна в приміщенні чалочної. інв. № 3352 (ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ…”).

Зазначені рахунок та акт наданих послуг (виконаних робіт) позивачем направлені ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” разом із супровідним листом від 11.12.2019 № 03/1613, що підтверджується відповідним фіскальним чеком АТ “Укрпошта” від 11.12.2019 № ФН 3000509083 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5402000993521 з відміткою про отримання представником відповідача 12.12.2019.

За твердженнями позивача, акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 № 22078331 ТОВ “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” не підписано та не повернуто ДП “Миколаївський морський торговельний порт”; рахунок від 30.11.2019 № 22078331 відповідачем не оплачено і досі.

Цивільним законодавством передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов?язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (п. 1 ст. 936 ЦК України).

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (ч.ч. 1, 3 ст. 937 ЦК України).

Згаданою вище статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Із змісту наведених вище положень законодавства випливає, що необхідною умовою дотримання письмової форми договору зберігання є посвідчення прийняття речі на зберігання розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Умовами пунктів 2.1.1, 2.2.5 договору, які за своїм змістом відповідають зазначеним вимогам закону, також визначено обов?язок зберігача прийняти майно на зберігання на підставі акту прийому-передачі, в якому мають бути зазначеними найменування майна і його кількість.

Отже, фактичне прийняття позивачем на зберігання майна відповідача має бути оформленим актом прийому-передачі.

Крім того, у відповідності до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 5. оплата послуг зберігача також має здійснюватися на підставі, зокрема, акту прийому-передачі майна.

Попри це, судом встановлено, що матеріали справи не містять відповідного акту прийому-передачі майна, який міг би свідчити про фактичне прийняття ДП “Миколаївський морський торговельний порт” на зберігання майна відповідача, зазначеного у додатку № 1 до договору, та про належне дотримання сторонами письмової форми договору.

Суд звертає увагу також на те, що позивачем не подано і інших доказів, які могли б свідчити про фактичне виконання сторонами умов договору: підписаних сторонами актів наданих послуг та доказів оплати таких послуг у попередні періоди, тощо.

Крім того, як акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2019 № 22078331, так і рахунок від 30.11.2019 № 22078331 містять посилання на договір від 20.05.2013 № 131-Р/4, тоді як предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором від 20.05.213 № 131-Р.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.ст. 77, 78 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем не доведено наявності передбачених законодавством підстав для задоволення позову в даній справі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” відмовити повністю.

2. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко