Рішення № 93069854, 13.11.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3837/20

Номер провадження2/711/1642/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання Зайцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Топора Артема Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ТопораА.І. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги мотивує тим ,що йому ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вказаний транспортний засіб позивач набув на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц, якою зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області передати автомобіль фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 , як стягувачу в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження № 41091101.При цьому, вказана ухвала мотивована тим, що відбулась реалізація майна в порядку, що визначений статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) та серед іншого, вказано: « ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку своєчасно повідомив державного виконавця про його згоду отримання у власність майна боржника в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №41091101. ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідної згоди у встановлений законом термін не надав, а відтак відмовився від свого пріоритетного права на задоволення вимог за рахунок заставленого майна. За таких обставин державний виконавець зобов`язаний вчинити дії щодо вирішення питання про передачу ОСОБА_1 фургону-рефрижератора з дотриманням вимог, передбачених положеннями ч.9-12 ст.62 Закону №606-XIV, але цього не зробив». Апеляційний суд Черкаської області своєю ухвалою від 13.03.2017 у справі № 711/9185/16-ц, при перегляді ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц, дійшов до таких висновків: «За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець зобов`язаний вчинити дії щодо виконання рішення суду про повернення боргу шляхом передачі фургону-рефрижератора ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на статтю 54 Закону України «Про виконавче провадження» є непереконливим. Частиною 5 вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація заставного майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. На підставі приведених вище норм колегія суддів вважає, що дії органів ДВС про передачу заставного автомобіля скаржнику в рахунок погашення боргу за рішенням суду були б законними та обґрунтованими».

Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю постановою від 10.06.2019 у справі № 711/9185/16-ц (провадження № 61-15986св18), касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» вирішив залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30.03.2017 залишити без змін. Верховний суд встановив: «Заставлене майно неодноразово виставлялось на публічні торги, проте реалізовано не було. У зв`язку з неможливістю продажу фургона-рефрижератора-С боржника на публічних торгах через низький купівельний попит, 01 вересня 2016 року державним виконавцем надіслано ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» лист з роз`ясненням їх права щодо залишення за собою зазначеного майна в рахунок погашення боргу, який було отримано ОСОБА_1 09 вересня 2016 року, а ПАТ «ВіЕйБі Банк» - 06 вересня 2016 року. 18 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області із заявою, в якій повідомив про свою згоду отримати належний боржникові фургон-рефрижератор-С у рахунок погашення заборгованості. ПАТ «ВіЕйБі Банк» отримавши 06 вересня 2016 року лист державного виконавця з роз`ясненням права банку на залишення за собою нереалізованого майна, згоди на отримання у власність нереалізованого майна боржника не заявляв».В межах постанови від 10.06.2019 у справі № 711/9185/16-ц (провадження № 61-15986св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов до такого правового висновку: «Частиною третьою статті 21 Закону України «Про заставу» встановлено, що якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором. З огляду на вказані вище норми матеріального права, суди попередніх інстанцій врахували відсутність згоди ПАТ «ВіЕйБі Банк» на залишення заставленого майна за банком, у той час як ОСОБА_1 своєчасно повідомив державного виконавця про його згоду на отримання у власність майна боржника у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом. Отже державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, отримавши вищевказану заяву ОСОБА_1 , не вчинив дій, спрямованих на передачу стягувачу фургона-рефрижератора-С, чим порушив вимоги частини дев`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 ».

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Коробковою Г.О. від 16.05.2017 належний ОСОБА_2 транспортний засіб переданий у власність ОСОБА_1 .

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Позивач, як власник майна - не може в повній мірі реалізувати своє право власності на автомобіль, оскільки позбавлений права вільно його відчужувати.

Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заставлене майно передано ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу, тобто відбулась примусова реалізація предмета застави - примусовий його продаж в процесі примусового виконання рішення суду. Це один із видів реалізації заставленого майна, тобто примусового продажу. Звернення стягнення на заставлене майно можливе за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса. Проте, ні суд, ні нотаріус не зможуть звернути стягнення на цей транспортний засіб, так як на підставі вказаних по тексту позову ухвали суду, постанови та акту державного виконавця - це майно примусово реалізовано і передано ОСОБА_1 у власність. ОСОБА_1 є власником цього майна і автомобілю присвоєний новий державний номерний знак.

У ОСОБА_1 немає ніяких зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», а тому належний йому на праві приватної власності автомобіль не може бути під обтяженням заставою за борги іншої особи. Одержати задоволення за рахунок майна ОСОБА_1 за невиконання зобов`язань боржником ОСОБА_2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» не може, так як мій Клієнт не є боржником. Ніяких існуючих вимог з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до нього не має і не може бути в майбутньому. Таким чином, наявність чи відсутність обтяження заставою ніяким чином не впливає на право Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» стягувати заборгованість з ОСОБА_3 та вже не виконує ту забезпечувальну функцію, яку воно мало раніше, при укладенні договору застави між відповідачами.

Водночас, інформує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2019 у справі № 711/3427/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» про припинення застави задоволений, у зв`язку із чим, визнано припиненою заставу автомобіля фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 згідно договору застави від 04.07.2007 № 044/1/Z1, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та за договором від 13.03.2018 № 406 про відступлення прав за договором застави з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» та скасовано запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження даного автомобіля.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28.01.2020 у справі № 711/3427/19 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2019 у справі № 711/3427/19 скасоване і ухвалено нове рішення, яким відмовлено в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» та ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.03.2020 у справі 711/3427/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28.01.2020 у справі № 711/3427/19 вирішено відмовити.

Просить суд , зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення суду подати держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження, що зареєстроване на підставі договору застави від 04.07.2007 № 044/1/Z1, і подальшого вилучення запису від 10.08.2017 № 16416976 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно автомобіля фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» понесені позивачем судові витрати. Відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору.

Представник позивача адвокат Топор А.І. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,враховуючи все вищевикладене в позовній заяві, розглянути справу без його присутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили.Відзив суду не надали.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі. В заяві зазначено ,що на підставі статті 206 ЦПК України робить заяву про визнання позову ОСОБА_1 ,щодо зобов`язання ТОВ«Фінансова компанія Кредит-Капітал» протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення суду подати держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження, що зареєстроване на підставі договору застави від 04.07.2007 № 044/1/Z1, і подальшого вилучення запису від 10.08.2017 № 16416976 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно автомобіля фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Суд , вивчивши та дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено ,що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Даний транспортний засіб позивач набув на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц, якою зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області передати автомобіль фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 , як стягувачу в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження № 41091101.

Дана ухвала мотивована тим, що відбулась реалізація майна в порядку, що визначений статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) та серед іншого, вказано: « ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку своєчасно повідомив державного виконавця про його згоду отримання у власність майна боржника в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №41091101. ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідної згоди у встановлений законом термін не надав, а відтак відмовився від свого пріоритетного права на задоволення вимог за рахунок заставленого майна. За таких обставин державний виконавець зобов`язаний вчинити дії щодо вирішення питання про передачу фургону-рефрижератора з дотриманням вимог, передбачених положеннями ч.9-12 ст.62 Закону №606-XIV, але цього не зробив».

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 13.03.2017 у справі № 711/9185/16-ц, при перегляді ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц, дійшов до таких висновків: «За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець зобов`язаний вчинити дії щодо виконання рішення суду про повернення боргу шляхом передачі фургону-рефрижератора ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на статтю 54 Закону України «Про виконавче провадження» є непереконливим. Частиною 5 вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація заставного майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. На підставі приведених вище норм колегія суддів вважає, що дії органів ДВС про передачу заставного автомобіля скаржнику в рахунок погашення боргу за рішенням суду були б законними та обґрунтованими».

Також, Верховний Суд постановою від 10.06.2019 у справі № 711/9185/16-ц (провадження № 61-15986св18), касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» вирішив залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30.03.2017 залишити без змін. Верховний суд встановив: «Заставлене майно неодноразово виставлялось на публічні торги, проте реалізовано не було. У зв`язку з неможливістю продажу фургона-рефрижератора-С боржника на публічних торгах через низький купівельний попит, 01 вересня 2016 року державним виконавцем надіслано ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» лист з роз`ясненням їх права щодо залишення за собою зазначеного майна в рахунок погашення боргу, який було отримано ОСОБА_1 09 вересня 2016 року, а ПАТ «ВіЕйБі Банк» - 06 вересня 2016 року. 18 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області із заявою, в якій повідомив про свою згоду отримати належний боржникові фургон-рефрижератор-С у рахунок погашення заборгованості. ПАТ «ВіЕйБі Банк» отримавши 06 вересня 2016 року лист державного виконавця з роз`ясненням права банку на залишення за собою нереалізованого майна, згоди на отримання у власність нереалізованого майна боржника не заявляв».

В межах постанови від 10.06.2019 у справі № 711/9185/16-ц (провадження № 61-15986св18) Верховний Суд дійшов до такого правового висновку: «Частиною третьою статті 21 Закону України «Про заставу» встановлено, що якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором. З огляду на вказані вище норми матеріального права, суди попередніх інстанцій врахували відсутність згоди ПАТ «ВіЕйБі Банк» на залишення заставленого майна за банком, у той час як ОСОБА_1 своєчасно повідомив державного виконавця про його згоду на отримання у власність майна боржника у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом. Отже державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, отримавши вищевказану заяву ОСОБА_1 , не вчинив дій, спрямованих на передачу стягувачу фургона-рефрижератора-С, чим порушив вимоги частини дев`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 ».

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Коробковою Г.О. від 16.05.2017 належний ОСОБА_2 транспортний засіб переданий у власність ОСОБА_1 .

16.05.2017 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Коробковою Г.О. складений акт про передачу вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц, Територіальний сервісний центр № 7141 Міністерства внутрішніх справ України здійснив реєстрацію ОСОБА_1 власником, видав йому нові номери та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Також в рамках виконавчого провадження № 41091101 було здійснено процедуру реалізації автомобіля фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , оскільки, передача майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2016 у справі № 711/9185/16-ц вже встановлено обставини саме примусової реалізації транспортного засобу і у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», і у відповідності до Закону України «Про заставу»: «Як встановлено судом, ПАТ «ВіЕйБі Банк» листом від 22.06.2012р. /а.с.41/ надав згоду на реалізацію заставленого майна в загальному порядку у зв`язку з чим 02.07.2012р. державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту та оголошення заборони його відчуження. Таким чином, за згодою заставодержателя було державним виконавцем було звернуто стягнення на заставлене майно».

Позивач ОСОБА_1 судом встановлено,не зміг відчужити належний йому автомобіль з огляду на те, що Державний реєстр обтяжень рухомого майна містить запис від 10.08.2017 № 16416976 про обтяження зазначеного вище транспортного засобу заставою на підставі договору застави від 04.07.2007 № 044/1/Z1. Територіальний сервісний центр № 7141 Міністерства внутрішніх справ України листом від 19.03.2019 № 31/23/41-664 повідомив про можливість перереєстрації автомобіля лише за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя) на підставі абзацу 3 пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.04.2018 № 55470875, 13.04.2018 до запису від 10.08.2017 № 16416976 внесено зміни, якими замінено обтяжувача з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал».

Відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ч.2статті31 визначено, що продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації не більш як п`ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами 24 - 27 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви.

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

Реєстратор вправі відмовити у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження, якщо відомості, зазначені в заяві, не відповідають Реєстру, про що повідомляє обтяжувача письмово протягом двох робочих днів після прийняття заяви.

У разі внесення запису до Реєстру про припинення обтяження реєстратор видає обтяжувачу чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п`яти днів надсилає боржнику.

Відомості про припинення обтяження вносяться до Реєстру безоплатно.

В статті 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону від 17.07.1997 № 475/97-ВР, також закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплене право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно зо закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позивач, як власник майна - не може в повній мірі реалізувати своє право власності на автомобіль, оскільки позбавлений права вільно його відчужувати.

Згідно з частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено ,що заставлене майно передано ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу, тобто відбулась примусова реалізація предмета застави - примусовий його продаж в процесі примусового виконання рішення суду. У ОСОБА_1 немає ніяких зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», а тому належний йому на праві приватної власності автомобіль не може бути під обтяженням заставою за борги іншої особи. Одержати задоволення за рахунок майна ОСОБА_1 за невиконання зобов`язань боржником ОСОБА_2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» не може, так як позивач не є боржником. Ніяких існуючих вимог з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до позивача не має.

В статті 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону від 17.07.1997 № 475/97-ВР, також закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплене право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно зо закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 , необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840грн.80коп. Відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору,що підтверджується посвідченням (арк.15).

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141,175,184 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Топора Артема Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення суду подати держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження, що зареєстроване на підставі договору застави від 04.07.2007 № 044/1/Z1, і подальшого вилучення запису від 10.08.2017 № 16416976 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно автомобіля фургон-рефрижератор-С марки МАN, модель 18.224, 1999 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840грн.80коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 13.11.2020р.

Головуючий: О. Г. Казидуб