Рішення № 93066201, 16.11.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18887/19

провадження № 2/753/2740/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарі Пугач Д.С.,

за участю

представника позивача Гончарової Ж.В.

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києва" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням загального користування,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

До суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_5 . Відповідно до технічного плану будівлі за літерою А по АДРЕСА_1 , поверх XVI, приміщення за номером VI є місцем загального користування для житлових приміщень (квартири), зокрема, за номером 113 та 114. Відповідач є мешканцем квартири АДРЕСА_1 , в коридорі загального користування на 16 поверсі цього будинку без проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил, без відповідного дозволу, встановив перегородку з пластикових дверей. Встановлення відповідачем перегородки в коридорі загального користування чинить позивачеві перешкоди у користуванні своєю власністю, а саме: перегородка відокремлює частину коридору разом із елементом опалення коридору, елементом освітлення коридору, обмежує доступ до коридору та балкону загального користування; перекриває шляхи евакуації на поверсі. Балкон, як місце загального користування відповідач засклив та облаштував під власні потреби. Крім того відповідачем змонтовано утеплювач з невизначеною пожежною небезпекою на стінах загального коридору, чим створено небезпечні умови для проживання. Як зазначає позивач, такі дії відповідача є незаконними та порушують його права, як співвласника багатоквартирного будинку /а.с. 1-3/.

Відповідач надав відзив до суду, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Вказав, що всі власники квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 є співвласниками (без права приватизації) допоміжних приміщень, в тому числі приміщення номер VI вказаного будинку і є рівними у праві користуватися ними рівноправно. Позивачем не надано суду належних доказів того, що йому чиняться перешкоди в користуванні коридором та балконом. До комунальних органів із заявами та скаргами звертався лише позивач. Інші співвласники будинку не висловлювали своїх заперечень проти засклення балкону та встановлення перегородки з пластиковими дверима. А ні позивач, а ні управитель - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києва" не скликали зборів співвласників вказаного будинку з питань обмеження права користування спільним майном, усунення обмежень щодо користування ним та приведення приміщення в первинний стан. Зазначив, що протоколи про адміністративне правопорушення складені відносно ньогоза ст. 150 КУпАП неправомірно. Позивач тривалий час не мешкає у квартирі № 114 , для власного проживання квартиру не використовує, здає її в оренду іншим особам без належного оформлення даних правовідносин. Таким чином, позивач не користується допоміжними нежилими приміщеннями та приміщеннями загального користування. Тому, обставини викладені ним в позові щодо обмеження його у праві користування коридором чи балконом не мають місця. А ні перегородка, а ні балкон не зачиняються і можуть вільно використовуватися співвласниками будинку. Лише факт встановлення перегородки та скління балкону не можуть свідчити про обмеження позивача в праві користування приміщеннями загального користування. Твердження позивача стосовно того, що перегородка відокремлює частину коридору разом із елементами опалення коридору та елементу освітлення коридору також не відповідають дійсності, оскільки ні приміщення XI - балкон, ні приміщення VI - коридор не обладнані елементами опалення. Конструкція перегородки виготовлена з металопластику зі вставками склопакетів, що пропускає природне світло з балконного вікна в денний час. Сама конструкція перегородки не перекриває елементи штучного освітлення, яке встановлено в коридорі загального користування (приміщення VI). Таким чином і в денний, і в нічній час коридор загального користування належним чином освітлюється. Звернув увагу суду на те, що позивачем не доведено порушення ним Державних будівельних норм України ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення» (далі по тексту ДБН), що призвели до обмеження або порушення його прав /а.с. 51-58/.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, дала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав в повному обсязі заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи Київської міської державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких представник просив ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Від третьої особи КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києва" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) учасників справи /а.с. 33-34/.

Ухвалою суду від 25.02.2020 залишено без задоволення заяву представника позивача - адвоката Гончарової Ж.В. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /а.с. 46-47/.

Ухвалою суду від 03.03.2020 витребувано у Київської міської державної адміністрації належним чином засвідчену копію постанови Адміністративної комісії Київської державної адміністрації від 18.06.2018 № 1299 /а.с. 90-91/.

Ухвалами суду від 31.07.2020 та від 03.11.2020 були задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Гончарової Ж.В. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.

Факт встановлення відповідачем перегородки пластикових дверей в коридорі загальної користування на 16 поверсі в будинку АДРЕСА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 200/210 від 12.03.2018 року, складеного начальником Житлово-експлуатаційної дільниці-210 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» відносно ОСОБА_2 за ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) /а.с. 12/.

Постановою Адміністративної комісії Київської міської державної адміністрації від 18.06.2018 № 1299 ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ст. 150 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 грн.

У відповідності до вказаної постанови ОСОБА_2 в коридорі загального користування на 16 поверсі в будинку АДРЕСА_1 без пред`явлення дозвільної документації встановив перегородку з пластикових дверей, чим порушив п. 1.4.3 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 /а.с. 96/.

Зазначена постанова відповідачем не оскаржувалася, адміністративний штраф ним сплачено, що було визнано останнім в судовому засіданні.

Крім того відповідачем в судовому засіданні визнавався факт облицювання стін коридору загального користування та скління балкону.

Судом встановлено, що перегородка збудована відповідачем незаконно без отримання дозволу та згоди усіх співвласників.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 /а.с. 8/.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 103599381 квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 /а.с. 66/.

ІV. Оцінка cуду.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.

У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.

У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов`язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.

Факт незаконного встановлення перегородки відповідачем у коридорі загального користування підтверджено матеріалами у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Верховний Суд у своїх правових позиціях по справі про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням вказував, що відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж встановленої перегородки та привести приміщення загального користування у належний первісний стан шляхом відновлення освітлення та демонтажу зі стін на шлях евакуації встановленого облицювання, позивач посилався на те, що внаслідок встановлення такої перегородки остання відокремлює частину коридору разом із елементом опалення коридору, елементом освітлення коридору, обмежує доступ до коридору та балкону загального користування, перекриває шляхи евакуації на поверсі, а стіни на шляхах евакуації оздоблені горючим облицюванням з невизначеною пожежною небезпекою, чим створено небезпечні умови для проживання.

До обов`язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Не допускається за другим абзацем п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Аналізуючи зібрані по справі письмові докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні приміщенням загального коридору 16 поверху будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно встановленої перегородки та приведення приміщення загального користування 16 поверху будинку АДРЕСА_1 у належний первісний стан шляхом відновлення освітлення, оскільки перегородка встановлена без отримання дозвільних документів та згоди позивача, як співвласника багатоквартирного будинку. Крім того враховуючи, що позивач посилався на те, що відповідачем оздоблені стіни коридору горючим облицюванням з невизначеною пожежною небезпекою, чим створено небезпечні умови для проживання, а відповідачем не спростовані вказані доводи, хоча саме на відповідача в даному випадку покладається тягар доказування протилежного, суд вважає законною та обгрунтованою вимогу позивача про демонтаж зі стін на шляхах евакуації встановленого облицювання.

V. Судові витрати.

Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 24.07.2018 між ОСОБА_3 та ТОВ «1 ПРАВОВА КОМПАНІЯ», в особі директора Мудрак Т.В. було укладено Договір № 24/07 про надання правової допомоги (далі - Договір).

Згідно актів приймання - передачі від 06.07.2018, 06.08.2018 до Договору, підписаних ОСОБА_3 та ТОВ «1 ПРАВОВА КОМПАНІЯ», в особі директора Мудрак Т.В. , виконавцем були виконані наступні роботи (послуги): надана юридична консультація з питання усунення перешкод у вигляді незаконно зведеної пластикової конструкції, а саме: дверей місці загального користування, за адресою: АДРЕСА_1 , на 16-му поверсі; здійснено правовий аналіз зібраної доказової бази; розроблено правову стратегію вирішення питання з урахуванням практики, моніторингу чинного законодавства; розроблено позовну заяву про зобов`язання усунення перешкод приміщення загального користування; сформовано необхідний пакет документів для сторін та суду.

ОСОБА_3 сплачено на рахунок ТОВ «1 ПРАВОВА КОМПАНІЯ» згідно квитанцій: 25.07.2018 - 3750,00 грн., 05.07.2018 - 2150,00 грн.

Представником позивача - адвокатом Гончаровою Ж.В. разом з позовною заявою було подано попередній розрахунок суми судових витрат в розмірі 11 186, 80 грн., з яких 1536,80 грн. судовий збір, 9650,00 грн. витрати на правничу допомогу, в тому числі: юридичну консультацію у справі, здійснення правового аналізу документів, підготовку та подання до суду позовної заяви, складання адвокатських запитів, участь в судових засіданнях.

Таким чином фактично правова допомога у справі позивачу надавалася адвокатом Гончаровою Ж.В., яка складала та підписувала позов, готувала адвокатські запити від імені позивача та приймала участь в судових засіданнях, а не ТОВ «1 ПРАВОВА КОМПАНІЯ».

Водночас, належних доказів сплати позивачем коштів за такі послуги адвокату Гончаровій Ж.В. матеріали справи не містять, як і доказів того, що адвокат діяла в інтересах ТОВ «1 ПРАВОВА КОМПАНІЯ».

Враховуючи те, що доказів про оплату послуг адвоката /видатковий касовий ордер, квитанція про оплату наданих послуг, акт виконаних робіт/, позивачем не надано, відсутні підстави для покладення таких витрат на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, а позивач сплатив суму судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп., то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, статтями ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 приміщенням загального користування шістнадцятого поверху будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно встановленої перегородки та привести приміщення загального користування шістнадцятого поверху будинку АДРЕСА_1 у належний первісний стан шляхом відновлення освітлення та демонтажу зі стін на шляхах евакуації встановленого облицювання.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Третя особа: Київська міська державна адміністрація, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ: 00022527.

Третя особа: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києва", м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-а, ЄДРПОУ:39604270.

Суддя: Ю.С. Мицик