Рішення № 93064605, 23.11.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1404/20

2/707/784/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») - звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просило суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 09 червня 2011 року в розмірі 16 803 грн 43 коп. станом на 31 травня 2020 року, та понесені ним судові витрати на оплату судового збору у сумі 2102 грн 00 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка ОСОБА_2 , яка у полальшому змінила прізвище на ОСОБА_3 , звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету - Заяву № б/н від 09 червня 2011 року. Поставивши свій підпис у заяві, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", а також "Тарифами", які викладені на офіційному сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком кредитний договір. Умови кредитного договору відповідачка належним чином не виконувала, у зв`язку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на 31 травня 2020 року становить 16 803 грн 43 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13 515 грн 75 коп., в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 515 грн 75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 011 грн 33 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 "Умов та правил надання банківських послуг»: 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 776 грн 35 коп. - штраф (процентна складова). Ураховуючи наведене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин.

Зазначена справа перебувала у провадженні судді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Л.Б.

У зв`язку зі звільненням головуючої судді Соколишиної Л.Б. з посади судді Черкаського районного суду Черкаської області у відставку справу передано на автоматизований розподіл для визначення іншого головуючого судді.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючу суддю Миколаєнко Т.А. та 17 серпня 2020 року передано їй дану справу.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 19 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 07 вересня 2020 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

07 вересня 2020 року розгляд справи було відкладено до 16 жовтня 2020 року у зв`язку з тим, що на момент розгляду справи до суду не повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.

16 жовтня 2020 року справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

Чергове судове засідання призначено на 23 листопада 2020 року.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду, які, згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримані ОСОБА_1 22 серпня 2020 року.

Повідомлення про дати розгляду справ отримані відповідачем 26 вересня 2020 року (на 16 жовтня 2020 року) та 27 жовтня 2020 року (на 23 листопада 2020 року).

Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористалася.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом установлено, що 09 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_3 , укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети - Заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого було відкрито картковий рахунок на ім`я відповідача.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 09 червня 2011 року; Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки; Довідку про видані картки; а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання заяви.

Так, з копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 09 червня 2011 року, підписаної відповідачем ОСОБА_4 , вбачається, що остання була ознайомлена з інформацією про основні умови кредитування, зокрема, базовою процентною ставкою - 3% в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році); розміром щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; терміном внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розміром комісії за зняття готівки; розміром пені за невчасне погашення заборгованості - «пеня = пеня (1) + пеня (2)», де: пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше; а також штрафом при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

З Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , встановлено, що 09.06.2011, 28.03.2012, 03.05.2012, 25.06.2012, 26.07.2013, 02.08.2013, 31.01.2017, 03.08.2018 відбувалася зміна кредитного ліміту.

Спір виник унаслідок порушення відповідачкою зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитом.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2020 року становить 16 803 грн 43 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13 515 грн 75 коп., в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 515 грн 75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 011 грн 33 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 "Умов та правил надання банківських послуг»: 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 776 грн 35 коп. - штраф (процентна складова).

Рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною. не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому чи дійсно, та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому чи прийняті, та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

Відтак, у законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.

За приписами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як зазначено вище, з копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 09 липня 2011 року вбачається, що сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору. Крім того, у цьому документі, підписаному сторонами, містяться умови договору про встановлення відповідальності у вигляді штрафів та пені за порушення зобов`язання.

Водночас, обґрунтовуючи право вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 09 червня 2011 року та копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 09 червня 2011 року, позивач посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (09 червня 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в Анкеті-Заяві позичальника та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 09 червня 2011 року, які безпосередньо підписані відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття останньою запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, а також правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові у справі № 188/1815/17 (провадження № 61-8915св19) від 27 серпня 2020 року.

Відтак, зважаючи на підписання відповідачкою 09 червня 2011 року Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги, а тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09 червня 2011 року в розмірі 16803 грн 43 коп.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору і не викликає сумніву у суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2102 грн 00 коп.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 280, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 09 червня 2011 року станом на 31 травня 2020 року в розмірі 16803 (шістнадцять тисяч вісімсот три) гривні 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Сторони:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, р/р: № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 10 липня 2012 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко