Ухвала суду № 93062879, 20.11.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6999/20

Провадження № 2-а/336/148/2020

У Х В А Л А

Про залишення адміністративного позову без руху

« 20» листопада 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу «Служба інспекторів з паркування» департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Хижняка Віталія Геннадійовича про скасування повідомлення про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

18.11.2020 р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов.

Вивчивши адміністративний позов та додатки, що до нього додані, суддя вважає, що провадження у справі не може бути відкрито у зв`язку з наступним:

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Посилаючись на скрутний матеріальний стан, позивач просить звільнити його від сплати судового збору.

Перевіривши доводи, викладені у заяві, щодо звільнення від сплати судового збору, та їх обґрунтованість доказами, суддя вважає, що вбачаються підстави для відмови в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує, зокрема, компенсаційну і превентивну функцію, які полягають у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії, а також попереджає необґрунтовані звернення до судів, забезпечує виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що “характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено і в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду”.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору.

Законодавством України зазначене правове положення знайшло своє відображення в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 133 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної особи можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про відсутність доходу тощо, які належним чином підтверджують, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Аналізуючи наведене, суддя дійшов до висновку, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зокрема, законом який регулює питання про сплату судового збору, його розміру, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпаний перелік осіб які звільнені від сплати судового збору, позивач, до кола яких, не входить.

Слід зазначити, що відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Таким чином, позивачем має бути сплачено судовий збір.

При зверненні з позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з 03.01.2020 року судовий має бути сплачений за такими реквізитами:

Отримувач - УК у Шевч.р-ні м.Зап./Шевч./21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) – 38025367, Код банку отримувача (МФО) – 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN) - UA958999980313181206000008009, Код класифікації доходів бюджету –21081100, призначення – судовий збір.

Відповідно до ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня отримання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу «Служба інспекторів з паркування» департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Хижняка Віталія Геннадійовича про скасування повідомлення про накладення адміністративного стягнення, - залишити без руху.

Сповістити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви у строк не більше ніж 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали і роз`яснити, що інакше позов буде йому повернений.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Дмитрюк