Рішення № 93061227, 24.11.2020, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 621/2161/20

Провадження 2/621/847/20

24 листопада 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Філіп`євої В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лацько А.С.,

розглянувши за відсутністю учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дружини, в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2018 року Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 163. Під час шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони не проживають разом, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають. Син проживає разом із позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 не надає ніякої допомоги на утримання сина та на утримання дружини. Відповідач працює, має постійний регулярний дохід, достатній для того, щоб надавати матеріальну допомогу на утримання сина та на утримання дружини, однак добровільно такої допомоги не надає.

Враховуючи вищезазначене, позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03 вересня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Учасники справи, повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій підтримала позов та просила ухвалити заочне рішення. Розгляд справи просила провести без її участі, на фіксуванні судового процесу технічними засобами не наполягала (а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128, частини 4 статті 129 Цивільного процесуального кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою про отримання ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з доданими документами та судової повістки та конвертами про направлення судової кореспонденції (а.с.23-24,31-32,34).

Причин неявки до суду ОСОБА_2 не повідомив, відзиву на позов не подав. Заяв про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі ч.4 ст.223, п.4 ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Відповідно до положень ч.2 статті 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

24 листопада 2020 року судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд встановив, що 08 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08 грудня 2018 року, актовий запис № 163 від 08 грудня 2018 року (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі - батько ОСОБА_2 , матір ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 виданим Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 27 від 21 травня 2019 року (а. с. 10).

Позивач, згідно відомостей позовної заяви та копії паспорту, зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно відомостей відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Згідно відомостей, наданих виконавчим комітетом Зміївської міської ради Харківської області, за вих. №984/02-19 від 25 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Вказаними відомостями підтверджуються твердження позивача про окреме проживання сторін у справі та проживання малолітнього сина разом з позивачем.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 6 статті 84 Сімейного кодексу України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

Частиною 1 ст. 80 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем у позові стверджувалося, що з нею проживає дитина, яка не досягла трирічного віку; батько дитини, який проживає окремо, має постійний дохід і може надавати їй матеріальну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частки його доходів.

Разом з тим, відповідач не надав доказів відсутності можливості надавати допомогу дружині.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної заяви та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 доходу (заробітку) відповідача.

Згідно із статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

В частині стягнення аліментів рішення належить звернути до негайного виконання в межах платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 211, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.08.2020 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., які перерахувати на рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено та підписано 24 листопада 2020 року.

Головуючий: В.В. Філіп`єва