Ухвала суду № 93060295, 23.11.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1756/20

Провадження №2/548/677/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Чубенко Жанни Анатолївни про відвід головуючого судді Миркушіної Н.С., по цивільній справі № 548/1756/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіної Н.С. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про визнання заповіту недійсним.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Чубенко Ж.А. 23.11.2020 року надійшла заява про відвід головуючого – судді Миркушіної Н.С., яка вмотивована тим, що між її родиною та суддею ОСОБА_3 давно склалися особисті неприязні відносини, що ставить під сумнів неупередженість та об`єктивність судді Миркушіної Н.С., а тому, на переконання представника відповідача, за змістом п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Чубенко Ж.А. не з`явилася в заяві про відвід головуючого судді просила суд розглянути дану заяву за її з відповідачем відсутності.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання 23.11.2020 року за його відсутності.

Представник третьої особи Головного територіального управління юстиції в Полтавській областів судове засідання не з”явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Дослідивши заяву про відвід головуючого суддіта інші матеріали, на які вказує представниквідповідача, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав, з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.

Згідно із п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суд повинен вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку судді. При винесенні судового рішення щодо сторін у судовому розгляді суддя повинен бути безстороннім, вільним від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді прийняти незалежне рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до вищевказаного, суддя зобов`язаний викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так як відповідач відповідач ОСОБА_1 не довіряє суду, оскільки вона втратила довіру до головуючого судді, а в заяві про відвід судді вказано підстави, передбачені ст.36 ЦПК України, то з метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об`єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про відвід судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40, 41 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Чубенко Жанни Анатолївни про відвід головуючого судді Миркушіної Н.С., по цивільній справі № 548/1756/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про визнання заповіту недійсним,- задовольнити.

Цивільну справу № 548/1756/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про визнання заповіту недійсним, - передати до канцелярії Хорольського районного суду Полтавської області для перерозподілу справи.

Повний текст судового рішення складено 23.11.2020 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна