Ухвала суду № 93059419, 24.11.2020, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1277/20

Провадження № 1-і/577/8/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2020 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря Волошко І.С.,

прокурора Волосюк Ю.Б.,

захисника Сипленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Конотопі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, розведеного, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта середня, раніше неодноразово судимого, останній раз 13.09.2017 року Конотопським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України до 2 років обмеження волі, звільнився 17.12.2018 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 міс. 3 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120192000800001256 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строк якого продовжений до 24 год. 28.11.2020 року, з визначеним розміром застави.

Пунктом 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 року для розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 визначено суддю Рідзевську І.О.

У клопотанні прокурор просить продовжити встановлений запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 . На обґрунтування прокурор зазначила, що у підготовчому судовому засіданні 15.01.2020 року ухвалою Конотопського міськрайонного суду обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, якій був продовжений судом, строк якого закінчується 28.11.2020 року о 24 год. 00 хв. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України судом були встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор Волосюк Ю.Б. в судовому засіданні клопотання підтримала, просить його задовольнити. Зазначила, що ризики не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Сипленко О.В., кожен окремо, просять пом`якшити запобіжний захід, змінивши на домашній арешт, посилаючись на незадовільний стан здоров`я і необхідність проведення хірургічної операції з приводу видалення спиці в ключиці, яку в умовах утримання в слідчому ізоляторі зробити неможливо.

Суд заслухавши учасників процесу виходить з наступного.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 30.09.2020 року під головуванням судді Кравченка В.А. обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 28.11.2020 року до 24.00 год.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів який обвинувачується у серії злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотиків, що відповідно ст. 12 КК України є тяжкими та передбачають покарання у виді виключно позбавлення волі на строк до 10 років. Між тим, ОСОБА_1 ніде не працював, існуючи за рахунок незаконного збуту наркотичних засобів, систематично на протязі тривалого часу вживав наркотичні засоби та психотропні речовини, на час скоєння злочинів знаходився у стані наркотичного сп`яніння. Обвинувачений є особою, схильною до скоєння злочинів, тричі судимий, кожного разу за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, має не зняті та не погашені судимості, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнившись 17.12.2018 року з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став та упродовж року вчинив серію нових умисних злочинів, що беззаперечно свідчить про стійку антисоціальну поведінку обвинуваченого, який на шлях виправлення не став.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 , даних про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи, соціальних зв`язків, має судимості, з 26.05.2011 року перебуває на обліку у лікаря нарколога КЦРЛ з приводу епізодичного вживання наркотичних речовин, а також страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, синдром залежності, стан відміни неускладнений. F 11.30, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Посилання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я є необґрунтованим, оскільки, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд доходить переконанню, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Отже, враховуючи, що дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 спливають 28.11.2020 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який на даний час не має і учасниками процесу докази на підтвердження цих підстав суду надані не були; продовжують існувати ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний цей запобіжний захід.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 необхідно продовжити на строк 60 днів.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою до 24 години 20 січня 2021 року, з раніше визначеними умовами та розміром застави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення через Конотопський міськрайонний суд, а обвинуваченому з моменту отримання її копії.

СуддяІ. О. Рідзевська