Вирок № 93057374, 24.11.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №451/333/17

Провадження №1-кп/943/23/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: Коса І.Б.

секретаря судового засідання Дутки С.І.

за участю прокурора Ожибко Х.В.

з участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Рачинського В.З.,

з участю потерпілого ОСОБА_2 та його представника-адвоката Сорокопуда М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140280000513 від 18.11.2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта загальна середня, працюючого верстатником у ТзОВ «Мебель-Сервіс», одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

17 листопада 2016 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на території автостанції у місті Радехів, що на вул. Витківська, під час словесного конфлікту зі ОСОБА_2 , умисно наніс йому два удари рукою по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на землю. Після цього ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів ногами потерпілому ОСОБА_2 в різні частини тіла, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки, закритого перелому ІХ-ХІ ребер зліва, лівобічного гемотораксу, забою лівої легені та забійні гематоми грудної клітки, що утворились від дії тупих твердих предметів, могли виникнути 17.11.2016 року та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення.

Таким чином, ОСОБА_1 вищевказаними своїми діями скоїв умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що ввечері 17 листопада 2016 року, перебуваючи на автостанції, що в м. Радехів Львіської області під час словесного конфлікту зі ОСОБА_2 , наніс йому декілька ударів руками та ногами у різні ділянки тіла. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, оскільки він вперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштувався, має на утриманні троє дітей, через важкий матеріальний стан частково наскільки зміг відшкодував потерпілому завдані збитки та попросив у нього вибачення та запевнив суд, що більше такого не повториться.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищенаведене та показання самого обвинуваченого, суд вважає доведеним факт умисного спричинення обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння потерпілому за фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, які ніким не оспорюються. Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за частиною 1 статті 121 КК України, оскільки він вчинив умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Отже, при обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та характер його вчинення, особу винного, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він став на шлях виправлення і більше з його боку такого не повториться, частково відшкодував завдані злочином збитки, має постійне місце роботи та проживання, за місцем якого характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2013 р.н. та ОСОБА_5 , 2003 р.н., на час розгляду кримінального провадження працевлаштувався, Наведені обставини судом враховуються як такі, що пом`якшують покарання в силу вимог статті 66 КК України. Натомість, обставин, які обтяжують покарання в силу вимог статті 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі, що є у даному випадку безальтернативним видом покарання.

Частиною другою статті 50 цього Кодексу передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відтак, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу винного, наявність кількох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що при застосуванні покарання у виді позбавлення волі виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Арешти в даному кримінальному провадженні не накладались, речових доказів не має, а процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Ураховуючи наведене та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 370, ст. 373, ст. 374 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення даного вироку.

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. Б. Кос