Ухвала суду № 93056709, 23.11.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-м/537/3/2018

Справа № 537/2148/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Дядечко І.І., за участі секретаря судового засідання Кошеленко Я.С., прокурора Задирієнка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи за клопотанням Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, відносно громадянина України ОСОБА_1 ,

встановив:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебувало клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Октябрського району м. Могильова від 12.12.2017 з частковим приєднанням невідбутого покарання за вироком суду Смолевічського району Мінської області від 02.09.2016 відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , засудженого за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 205, ч. 2 ст. 411 КК Республіки Білорусь (справа №537/2148/18).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.06.2018 клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, відносно громадянина України ОСОБА_1 задоволено. Приведено у відповідність із законодавством України вирок суду Октябрьского району м. Могильова від 12.12.2017, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 411 КК Республіки Білорусь та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 73 КК Республіки Білорусь за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду Смолевічського району Мінської області від 02.09.2016 року, на підставі ч. 1 ст. 74 КК Республіки Білорусь 3 роки 4 місяці позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах суворого режиму. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати засудженим за ст. 391 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного ОСОБА_1 за вироком суду Смолевічського району Мінської області від 02.09.2016 3 роки 4 місяці позбавлення волі та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 4 місяці позбавлення волі.

До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1 , відповідно до якого останній просить ознайомити його з протоколом судового засідання справи № 537/2148/18.

14.02.2020 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області засудженого ОСОБА_1 , переведено із ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та тимчасово залишено в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» на час ознайомлення з матеріалами справи за клопотанням Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, відносно громадянина України ОСОБА_1 (справа № 537/2148/18).

Згідно розписок засудженого ОСОБА_1 , останній ознайомився з незначною кількістю аркушів справи, а саме: 17.08.2020 з 1 по 15 а.с.; 18.08.2020 відмовився виходити з камерного приміщення; 22.09.2020 відмовився ознайомлюватись посилаючись на головну біль; 23.09.2020 з 15 по 25 а.с.; 19.10.2020 відмовився їхати посилаючись на погане самопочуття та поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19); 05.11.2020 з 25 по 29 а.с.

Дії суду в випадку затягування засудженим з ознайомленням КПК України не передбачені. При цьому в ч. 6 ст. 9 КПК України зазначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. В п. 21 вказаної частини передбачено розумність строків. З врахуванням цього принципу ч. 10 ст. 290 КПК України передбачено, що в разі зволікання при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування можливо обмежити строк такого ознайомлення. Таким чином вважаю, що в даному випадку також можливо обмежити засудженого у строках ознайомлення.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» від 30.05.2008 № 6, слід визнати правильною практику тих суддів, які обмежують час на ознайомлення з матеріалами справи, а потім припиняють ознайомлення у випадку недобросовісного користування (зловживання) особи своїми процесуальними правами (зокрема при явному затягуванні ознайомлення чи висуванні не передбачених законом вимог щодо умов такого ознайомлення).

З матеріалів справи вбачається, що засуджений кожного разу знайомиться з невеликою кількістю матеріалів справи.

Вказані дані свідчать про явне, систематичне, немотивоване зволікання в ознайомленні із матеріалами справи зі сторони засудженого ОСОБА_1 , який явно зловживає правом на ознайомлення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне в судовому засіданні поставити на обговорення питання щодо обмеження ОСОБА_1 строку для ознайомлення з матеріалами справи та звукозаписом судового засідання, встановивши розумний строк такого ознайомлення.

Засуджений ОСОБА_1 судове засідання не доставлений, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, на даний час перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти проведення судового засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», оскільки ОСОБА_1 на даний час перебуває там.

Відповідно до ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Право обвинуваченого (засудженого) на ознайомлення із матеріалами справи є складовими конституційного права на захист (ст. 63 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/2012 встановив, що вимоги Кодексу узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини та з підпунктом «b» пункту 3 статті 6 Конвенції, відповідно до якого кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості для підготовки свого захисту.

Із рішення Конституційного Суду України від 18 січня 2012 року по справі № 1-4/2012, вбачається, що ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи є елементом кримінального судочинства і його порядок відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначається законами України. Відтак, право на таке ознайомлення не є абсолютним.

Тобто, при вирішенні питання щодо забезпечення можливості надання особі матеріалів справи на ознайомлення, суд повинен виходити із норм закону, які регулюють порядок такого ознайомлення.

Згідно ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Ст. 393 КПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати, зокрема обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник.

Як вбачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 на даний час перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 на даний час перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», прокурор не заперечує про здійснення дистанційного судового провадження, то суд дійшов висновку, що з метою забезпечення оперативності судового провадження, встановлення обмеження строку на ознайомлення, оскільки засуджений зловживає правом на ознайомлення, необхідно судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи №537/2148/18 проводити в режимі відеоконференції.

Керуючись ст.ст. 336, 371, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Судове засідання з розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи за клопотанням Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, відносно громадянина України ОСОБА_1 проводити в режимі відеоконференції.

Доручити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 91, електрона адреса: psi123@pl.kvs.gov.ua) забезпечити проведення 30 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. відеоконференцію за участю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області.

Доручити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)», забезпечити виконання дій, що передбачені ч. 4 ст. 336 КПК України.

В судове засідання викликати прокурора та інших учасників судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.І.Дядечко