Вирок № 93056472, 19.11.2020, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/188/20

Провадження № 1-кп/529/11/20

В И Р О К

іменем України

19 листопада 2020 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

з участю секретаря с/з - Скрипник Р.А., Бурлиги Н.Л.

прокурора - Скубачевського П.П.,

потерпілого - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників - Тарана Р.Ф., Матюха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019170160000224 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чапаєвка Диканського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, невійськовозобов`язаного, не працюючого, раніше судимого:

- 17 жовтня 2016 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- 13 червня 2017 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ст. ст. 185 ч. 3, 71 ч. 1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,

- 26 липня 2017 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ст. ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, умовно-достроково звільнений ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року на невідбутий строк 1 /один/ рік 8 /вісім/ місяців 10 /десять/ днів,

- 04 березня 2020 року вироком Київського районного суду м. Полтави за ст. ст. 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі

- 06 травня 2020 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ст. ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 70 КК України до 2 років позбавлення волі,

- 15 червня 2020 року вироком Ленінського районного суду м. Полтави за ст. ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,

- 08 вересня 2020 року вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ст. ст. 185 ч. 2, 369 ч. 1, 70 ч. 1, 4 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України,

та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Терешки Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, військовозобов`язаного, не працюючого, раніше судимого:

- 19 червня 2020 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який має непогашені та незняті у встановленому законом порядку судимості, близько 00 год. 10 хв. 05 листопада 2019 року, реалізовуючи спільний кримінально протиправний намір на викрадення чужого майна, за попередньою змовою, керуючись корисливим мотивом та метою, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, а обвинувачений ОСОБА_3 повторно, шляхом відмикання ключем металевого замка, проникли до приміщення гаража, належного потерпілому ОСОБА_2 , звідки викрали бензопилу марки БП 4500 у пластиковому корпусі оранжевого кольору вартістю 1600 грн 00 коп, електродриль у корпусі чорного та синього кольору вартістю 800 грн 00 коп, електрошліфувальну машинку марки DWT-125С у пластиковому корпусі темно-зеленого кольору вартістю 900 грн 00 коп, якими розпорядилися на власний розсуд, завдавши такими діями потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 3300 грн 00 коп.

Продовжуючи спільну протиправну діяльність, у грудні 2019 року по АДРЕСА_4, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за попередньою змовою, керуючись корисливим мотивом та метою, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно, шляхом злому металевого замка, проникли до приміщення гаража, належного потерпілому ОСОБА_6 звідки викрали електроподовжувач розміром 2х1,5 мм, довжиною 55 м, вартістю 250 грн 00 коп, яким розпорядилися на власний розсуд, завдавши такими діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на вказану суму.

Продовжуючи спільну протиправну діяльність, у грудні 2019 року по АДРЕСА_4 обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою, керуючись корисливим мотивом та метою, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно, шляхом відмикання гвинтового замка, проникли до приміщення гаража, належного потерпілій ОСОБА_7 , звідки викрали металеву каністру об`ємом 40 л, заповнену бензином марки А-95, загальною вартістю 1104 грн 00 коп, якою розпорядилися на власний розсуд, завдавши такими діями потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.

Продовжуючи свою кримінально протиправну діяльність, 06 січня 2020 року близько 00 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, що належить його батьку ОСОБА_1 , з метою поїздити для власного задоволення, по АДРЕСА_3 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно, за допомогою металевих ножиць, шляхом пошкодження замка, проник до приміщення гаража, належного потерпілому ОСОБА_1 після чого, відкривши незамкнені водійські двері, сів до салону автомобіля ИЖ 21251, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та за допомогою ключа запалення, який знаходився в замку, запустив двигун та розпочав рух, таким чином незаконно заволодівши вказаним транспортним засобом, що належить потерпілому ОСОБА_1 .

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнали повністю. При цьому, обвинувачені пояснили, що вночі 05 листопада 2019 року вони, за попередньою змовою між собою прийшли до належного потерпілому ОСОБА_2 гаражного приміщення по АДРЕСА_3 , та відімкнувши ключем металевий замок, проникли до гаража, звідки викрали бензопилу, електродриль та електрошліфувальну машинку. Обвинувачені вказали, що викрадене майно продали знайомим, а отримані грошові кошти витратили на власні потреби.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також вказали, що у грудні 2019 року вони, прийшовши до належного потерпілому ОСОБА_6 гаражного приміщення по АДРЕСА_3 , зламали металевий замок та проникли до гаража, звідки викрали електроподовжувач. Обвинувачені зазначили, що вони вказаний електроподовжувач обпалили у вогні для отримання з нього алюмінієвого дроту, який в подальшому здали як кольоровий брухт, а отримані кошти витратили на власні потреби.

Також обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що у грудні 2019 року вони прийшли до належного потерпілій ОСОБА_7 гаража по АДРЕСА_3 та відімкнувши гвинтовий замок, проникли до гаража, звідки викрали металеву каністру об`ємом 40 л, яка була заповнена бензином. Обвинувачені вказали, що вказаним викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Кожен із обвинувачених вказав, що щиро кається у вчиненні вище зазначених кримінальних правопорушень.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 також повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому вказав, що вночі 06 січня 2020 року, він, пошкодивши за допомогою металевих ножиць замок на дверях належного його батьку ОСОБА_1 гаража по АДРЕСА_3 , проник до гаража та з метою поїздити для власного задоволення, сів у незамкнений автомобіль батька НОМЕР_3 та завівши його за допомогою ключа, який знаходився у замку запалення, виїхав з гаража, таким чином заволодівши цим транспортним засобом. Обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що щиро кається у вчиненому.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд провадження у їх відсутність. ОСОБА_7 у заяві вказала, що наполягає на тяжкому покаранні.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не наполягали на суворому покаранні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, кожен визнали повністю, обставини кримінального провадження обвинуваченими та іншими учасниками судового провадження не оспорюються, то після роз`яснення обвинуваченим та іншим учасникам кримінального провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження був обмежений допитом обвинувачених, потерпілих та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особи цих обвинувачених і досудової доповіді представника уповноваженого органу з питань пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з визнанням недоцільності дослідження інших доказів, що стосуються обвинувачення стосовно кожного із обвинувачених.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднане із проникненням в приміщення та за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та поєднане із проникненням в приміщення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднане із проникненням в приміщення.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кожним із них кримінальних правопорушень, особу кожного обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання кожному із обвинувачених, суд враховує щире каяття кожного обвинуваченого, активне сприяння їх слідству у розкритті кримінальних правопорушень, молодий вік обвинувачених.

Згідно із ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд також враховує відшкодування завданих ним збитків потерпілому ОСОБА_1 шляхом повернення потерпілому належного йому автомобіля, яким обвинувачений незаконно заволодів.

Згідно із ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинувачених судом не встановлено.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який хоч і щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, має молодий вік, однак, маючи непогашені та незняті у встановленому законом порядку судимості за вчинення злочинів проти власності, повторно вчинив тяжкі умисні кримінальні правопорушення, збитки не відшкодовані в повному обсязі, за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_3 характеризується як особа, яка схильна до крадіжок, не працює, не займається суспільно-корисною діяльністю, хоча є працездатною особою.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоч і щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, має молодий вік, однак вчинив тяжкий умисний злочин, за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_3 , збитки не відшкодовані, також засуджений вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2020 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, 75 КК України, за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 має посередню характеристику, ніде не працює, не займається суспільно-корисною діяльністю, хоча є працездатною особою. Відповідно до висновку, викладеному в досудовій доповіді представника органу з питань пробації, згідно з якими виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб), однак ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів. Окрім того, у провадженні суду перебуває ще інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України.

Отже, враховуючи антисоціальну поведінку обвинувачених, їх небажання стати на шлях виправлення та стійкість до протиправної поведінки, суд не вбачає підстав для застосування по відношенню до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 положень ст..ст. 69, 75 КК України та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції інкримінованих їм статтей у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім покаранням за вчинене та недопущення вчинення інших кримінальних правопорушень.

Виходячи з наявних і обґрунтованих ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, маючи схильність до вчинення кримінальних правопорушень, може переховуватися та вчинити нові кримінальні правопорушення, суд приходить до висновку про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Враховуючи, що по справі були понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 628 грн 04 коп, то відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України ці витрати слід стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 100, 124 ч. 2, 349, 369-371, 373-374, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначеного за цим вироком суду та попереднім вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року у виді двох років і двох місяців позбавлення волі, остаточно до відбування обвинуваченому ОСОБА_3 визначити покарання у виді п`яти років і шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 31 січня 2020 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави 628 /шістсот двадцять вісім/ грн 04 коп в рахунок відшкодування вартості проведеної авто-товарознавчої експертизи.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2020 року, щодо ОСОБА_4 виконувати самостійно.

Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту із зали суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 19 листопада 2020 року.

Речовий доказ у вигляді обгорівших рештків електроподовжувача, що зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Диканського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області, - знищити.

Речовий доказ у вигляді флеш-накопичувача марки "Apacer" 16GB S/№ 1928 МVHN003481129, на якому містяться відеофайли РІСТ 3799, РІСТ 3800, РІСТ 3801, РІСТ 3802, РІСТ 3803, РІСТ 3804, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження та є власністю потерпілого ОСОБА_1 , - повернути йому як його власність.

Речовий доказ у вигляді легкового автомобіля "Москвич" ИЖ 21251, державний номерний знак НОМЕР_1 , жовтого кольору, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1 , залишити йому як його власність.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити кожному із обвинувачених та прокурору.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження.

Вирок суду, за виключенням тих обставин, що не були досліджені в судовому засіданні, може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області, а обвинуваченими в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуюча Л.Є. Петренко