Вирок № 93056462, 24.11.2020, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________

Справа №: 528/1300/20

В И Р О К

Іменем України

24 листопада 2020 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі судового засідання Коваленко О.В.

за участю:

прокурора Бондаренка О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020175150000079 від 03.11.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінка, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді макетника в ТОВ «БРАЙТ РІЕЛЕТІ» (ЄДРПОУ 31777112), маючого на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, перебуваючого на військовому обліку, інвалідом не являється, участі в АТО та ООС не брав, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

в с т а н о в и в:

01.11.2020 близько 13 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебував поблизу подвір`я АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_2 , де між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої на ґрунті тривалих неприязних відносин у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_2 металевою совковою лопатою з дерев`яним руків`ям, яку тримав обома руками, один удар боковою частиною металевої поверхні зверху вниз зліва на право відносно себе в область правого зап`ястку, від чого вона впала на землю на лівий бік, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наніс один удар зверху вниз випуклою частиною совка лопати в область правої сідниці потерпілої, від чого у лопати відламалося дерев`яне руків`я, яким ОСОБА_1 наніс ще два удари по зовнішній поверхні правої гомілки потерпілої, спричинивши таким чином тілесні ушкодження у вигляді осадженої гематоми правого передпліччя та синців правої сідниці і правої гомілки та ступні, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 199 від 04.11.2020 за ступенем тяжкості відноситься до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорює, просив призначити йому покарання у виді штрафу.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілої, та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допит обвинуваченого здійснено не було, оскільки останній відмовився від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України.

Враховуючи встановлений порядок, судом досліджені лише докази, що свідчать про особу обвинуваченого, зважаючи на відсутність процесуальних витрат та речових доказів.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію обвинуваченого, відсутність з цього приводу клопотань прокурора і потерпілої.

При цьому, розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винним, зважаючи на повне визнання ним вини під час судового розгляду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як дії, які виразилися у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаної статті кримінального закону.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання відносно ОСОБА_1 покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

Так, санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 50 до 240 годин, або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на трок до двох років, що свідчить згідно ст. 12 КК України, про вчинення обвинуваченим кримінального проступку.

Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого органом досудового розслідування та судом не встановлено. Щодо наявності пом`якшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття.

Щодо особи обвинуваченого. Так, обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку та не є військовослужбовцем. Має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину.

Обвинувачений ОСОБА_1 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Крім того, підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому - судом не встановлені.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої вину обвинуваченого обставину, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача та потерпілої, яка погодилась з видом та мірою покарання зазначеного прокурором, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 за вчинення кримінального проступку належить призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Зважаючи на викладене, визначена судом міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його особу.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено.

Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ч. 3, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65-67, ч.2 ст. 125 КК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розімір 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: Гребінківське УК/Гребін. р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37714540; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (IBAN): UA318999980313060106000016089; рахунок отримувача: UA888999980313070106000010004; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.

Суддя М. Вітківський