Ухвала суду № 93054107, 23.11.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16649/16-ц

Провадження № 4-с/344/98/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Тринчука В.В.,

секретаря Горайської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_1 , до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на бездіяльність органу примусового виконання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Батога В.В. від 05 березня 2020 року і зняти арешт з коштів накладений за цією постановою.

Заявник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, клопотань щодо реалізації своїх процесуальних прав суду не подано.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду:а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, з урахуванням правових приписів ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України дана скарга подана з пропущенням процесуальних строків для подання скарги.

При цьому, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

По відношення до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (стаття 126 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, закінчення строку, передбаченого ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України становить собою юридичний факт, який може бути підставою для правових наслідків, визначених частиною другою ст. 126 названого Кодексу.

У відповідності з положеннями частини першої ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує дії (бездіяльність), та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.

Отже за правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У матеріалах справи (т.3 а.с.192-194, 196-197) містяться відомості про відправлення боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримання ним 12.03.2020 року даного листа з постановою про відкриття провадження від 05.03.2020 року. При цьому 05.03.2020 року згідно матеріалів справи головним державним виконавцем Батогом В.В. відправлено ОСОБА_1 виклик до державного виконавця, яким останній зобов`язав заявника з`явитись до нього та надати підтверджуючі документи щодо сплати боргу (т.3 а.с. 189-191, а.с. 195). А тому доводи скаржника щодо неотримання ним постанови від 05.03.2020 року про відкриття ВП № 61457735 та постанови від 05.03.2020 року про накладення арешту на грошову кошти спростовуються матеріалами справи та недоведені скаржником. Скаржник у своїй скарзі просить поновити строк на подання скарги на постанову державного виконавця Батога В.В. від 05.03.2020 року.

Одним із основоположних принципів здійснення цивільного судочинства є змагальність сторін, за яким, зокрема, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Однак незважаючи на вищевказані законодавчі норми, скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку, а тому в суду відсутні підстави для прийняти рішення про поважність причин пропуску вказаного строку для звернення до суду із вказаною скаргою.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_2 слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 353, 354, 447, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про неправомірні дії державного виконавця - залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Тринчук