Ухвала суду № 93050934, 20.11.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2606/20

Провадження №1-кп/307/817/20

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

20 листопада 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Стецюк М.Д., за участю секретаря судового засідання Цех Г.М., прокурора Левкулич В.І., захисника Левко Т.Т., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Тячів кримінальне провадження №12020070160000677 від 03 серпня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Тячівського районного суду Закарпатської області від Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070160000677 від 03 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Ухалою суду від 01 жовтня 2020 року призначено підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженні.

В підготовче судове засідання не з`явився захисник Ціпле І.Ю., надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

Потерпіла ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2020 року, доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області призначити обвинуваченому ОСОБА_1 захисника для проведення окремої процесуальної дії, а саме для вирішення питання продовження запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 14 год. 00 хв. 20 листопада 2020 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, пославшись на те, що строк тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні, продовжують існувати. Оскільки, ОСОБА_1 , є раніше неодноразово судимим,обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. Разом з цим, у межах зазначеного кримінального провадження судове слідство ще не розпочато, потерпілі та свідки не допитані, таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Захисник обвинуваченого в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити, та обрати запобіжний західу вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акта, матеріали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05 серпня 2020 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 жовтня 2020 року.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком до 24 год. 00 хв. 23 листопада 2020 року.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано. Натомість, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. Також, у межах зазначеного кримінального провадження судовий розгляд ще не розпочато, потерпілі та свідки не допитані, таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на потерпілих та свідків. Окрім цього, ОСОБА_1 , є раніше неодноразово судимим, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаний із триманням під вартою, у тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а тому вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 24 год. 00 хв. 18 січня 2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: М.Д. Стецюк