Ухвала суду № 93050212, 23.11.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/7569/20

Провадження №2/235/2366/20

УХВАЛА

23 листопада 2020 року Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Бородавка К.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом про скасування розпорядження в.п. Покровського міського голови Донецької області №318pro від 19.11.2020 «Про виконання обов`язків».

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить заборонити виконуючому повноваження Покровського міського голови Донецької області вчиняти будь-які дії, направлені на припинення з ним трудових правовідносин як з виконуючим обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування Покровської міської ради».

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач категорично не погоджується з правомірністю оскаржуваного розпорядження та вважає його таким, що порушує його законні права та інтереси, враховуючи приписи ст.21, ст.23 та ст.32 КЗпП України і характер строкового договору, адже приймаючи оскаржуване розпорядження, Покровська міська рада фактично незаконно змінила умови трудового договору без згоди позивача, встановивши строк закінчення трудового договору - 23.11.2020.

За приписами ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приписами ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є заборона вчиняти певні дії.

За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача із тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, зазначається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,

чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, можливо констатувати, що забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заявлена позивачем вимога про заборону виконуючому повноваження Покровського міського голови Донецької області вчиняти будь-які дії, направлені на припинення з ним трудових правовідносин як з виконуючим обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування Покровської міської ради» не відповідає принципам розумності, обґрунтованості та адекватності, не може вважатись такою, що є співмірною із заявленою позивачем позовною вимогою. По-перше, спірні правовідносини між позивачем та відповідачами виникли з приводу правомірності розпорядження в.п.Покровського міського голови Донецької області №318 pro від 19.11.2020 «Про виконання обов`язків», яким встановлений строк для виконання позивачем обов`язків генерального директора КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області до 23.11.2020, та в якому не йдеться про припинення трудових правовідносин з позивачем. По-друге, дії, направлені на припинення трудових правовідносин з працівником, відносяться до дискреційних повноважень роботодавця (засновника або уповноваженого ним органу). По-третє, обґрунтованість заявлених вимог задля забезпечення позову зводиться до неправомірності оскаржуваного розпорядження від 19.11.2020 №318.

Також необхідно зазначити, що положеннями КЗпП України передбачено, що працівник, якого незаконно звільнено (припинено трудові правовідносини), повинен бути поновлений на роботі, а працівник, якого було прийнято на роботу на відповідну посаду, підлягає переведенню на іншу посаду, а якщо цього зробити неможливо, то такий працівник підлягає звільненню у порядку, визначеному трудовим законодавством. Отже, доводи позивача про те, що незастосування заявленого ним заходу забезпечення позову може ускладнити чи утруднити виконання рішення суду про скасування розпорядження в.п.Покровського міського голови Донецької області №318 pro від 19.11.2020 «Про виконання обов`язків», є неспроможними та безпідставними, оскільки порядок відновлення трудових прав працівника у разі ухвалення судом відповідного рішення визначений КЗпП України.

Таким чином, не висловлюючи наперед своєї правової позиції щодо порушення трудових прав позивача оскаржуваним розпорядженням, суддя доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя