Рішення № 93050177, 12.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16394/18

Провадження № 2/234/111/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників позивачів ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 234/16394/18 за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

ОСОБА_4 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_2 ,

треті особи - Перша Краматорська Державна нотаріальна контора, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, 30,

ОСОБА_7 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним правочином, -

Обставини справи:

19.10.2018 року до Краматорського міського суду з позовом звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи - Перша Краматорська Державна нотаріальна контора, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним правочином.

Із позову вбачається, що на початку 2017 року у ОСОБА_1 виникла нагальна потреба в отриманні коштів в розмірі 85 000,00 грн. Її син ОСОБА_8 повідомив про ОСОБА_7 , який надає позики, але під заставу нерухомості. Позивачі особисто, мали розмову з ОСОБА_7 та довідалась про таке: ОСОБА_7 передає ОСОБА_1 , в позику, кошти в розмірі 3000,00 доларів США, під заставу будинку АДРЕСА_1 , співвласником якого є позивачі. ОСОБА_7 повідомив, що має бути впевнений у тому, що позивачі повернуть кошти, схема працює весь час, підуть до нотаріуса для укладення договору. На 07 квітня 2017 року було вирішено укласти договір застави будинку та передачу коштів. Попередньо, ОСОБА_7 забрав у позивачів всі правовстановлюючі документи на будинок, копії паспортів та кодів, а також домову книгу. Позивачі разом з ОСОБА_7 поїхали до приватного нотаріуса. Приватний нотаріус відмовився укласти договір з підстав відсутності довідки про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовано будинок. ОСОБА_7 запропонували поїхати до знайомого державного нотаріуса. В цей же день, вони приїхали до державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О.. Там їх чекав ОСОБА_4 , з яким їх познайомив ОСОБА_7 . Нотаріусу вони розповіли, що саме їм потрібно отримати кошт в розмірі 3000,00 доларів США під заставу будинку. Вже в нотаріуса ОСОБА_7 вказав, що договір вони будуть укладати з ОСОБА_4 і не інакше. Саме за цієї умови ОСОБА_1 отримала б в позику кошти. Відповідно, 07 квітня 2017 року, вони підписали договір з відповідачем ОСОБА_4 , що був посвідчений нотаріально. Жодних коштів ОСОБА_4 позивачам не передавав. Він лише поставив власний підпис під договором, що був посвідчений нотаріально.

В розписці було обумовлено, що ОСОБА_7 передає кошти в позику ОСОБА_1 , під заставу будинку АДРЕСА_1 , який був переоформлений на ОСОБА_4 під 8% щомісячних (270 у.о.). Після повернення взятих в позику коштів, ОСОБА_7 повинен був переоформити будинок знов на позивачів.

Після отримання коштів, позивачі з будинку не виїжджали, ОСОБА_4 до будинку не вселявся. Вони продовжили мешкати у будинку та утримувати його. Впродовж усього часу ОСОБА_4 не робив жодної спроби до вселення до будинку, утримання будинку та/або прибудинкової території не здійснював, своїх речей в будинку не має.

Проценти за отримані в позику коштів ОСОБА_7 щомісячно отримував від ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_8 . Останній, за вказівкою ОСОБА_7 , здійснював переводи коштів на картку Приватбанку, через банкомат.

В квітні 2018 року позивачі зібрали всі кошти для повернення ОСОБА_7 , повідомили його про це та, додатково, 27.04.2018 року надіслали листа про таке.

В кінці квітня на початку травня 2018 року, ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_7 , передала кошти, після чого ОСОБА_7 повернув їй оригінал розписки від 07 квітня 2017 року, на підтвердження факта повернення всієї суми позики (ст.545 ЦК України).

На прохання піти до нотаріуса для переоформлення договору, ОСОБА_7 відмовив. Зв`язку з ОСОБА_4 у позивачів не було. З ним спілкувались лише через ОСОБА_7 .

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , умовою укладення договору, за яким би позивачі отримали назад у власність будинок, називали додаткову оплату коштів. Сума та умови весь час змінювались.

В травні 2018 року позивачі дізналися, що всі зняті з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 . Впродовж травня- червня 2018 року, ОСОБА_7 разом з відповідачем вчинили спроби примусового виселення з будинку, про що позивачі подавали заяви до поліції.

Наразі, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовляються розірвати договори купівлі-продажу будинку та повернути належне позивачам нерухоме майно.

Укладаючи договір купівлі-продажу житлового будинку 07 квітня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-1250, позивачі розуміли, що в такий спосіб здійснюється забезпечення повернення 3000,00 доларів США, отриманих у ОСОБА_7 і ОСОБА_4 цей факт визнавали.

Позивачі йшли на таку угоду оскільки розуміли, що всі разом, за будь-яких обставин зможуть повернути борг в розмірі 3000 доларів США, саме тому і закладали будинок. Мова завжди йшла про заставу (іпотеку).

Фактично, позивачі вчинили удаваний правочин купівлі-продажу житлового будинку. Між ними було укладено договір іпотеки будинку.

Відповідно до ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вищий спеціалізований суд України здійснив аналіз судової практики внаслідок застосування судами роз`яснень, викладених у пост.

Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", де зазначено: на відміну від фіктивного, удаваний правочин, тобто правочин, який вчинений, щоб приховати інший, має на меті виникнення правових наслідків, але не тих, які афішуються фактом його вчинення. Фактично сторони прагнуть до вчинення іншого правочину. Дефектність прикриваю чого правочину очевидна.

Тобто удаваний правочин вчиняється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого наявні два правочини - той, що прикривається, тобто прихований, і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Його мета полягає не тільки в тому, щоб приховати дійсну волю сторін, а й спричинити інші наслідки, які випливають із правочину, що прикривається.

В п. 25 Постанови ПВСУ №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно, договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.04.2017 року має бути визнаний удаваним згідно з положеннями частин 3, 5 ст. 203, статей 215, 235 ЦК, оскільки, насправді між позивачами та ОСОБА_4 було укладено договори іпотеки в забезпечення виконання умов договору позики укладеним з ОСОБА_7 .

Частиною 2 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти. Подібна норма закріплена і п.6 ст.120 Земельного кодексу України: істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуття права власності на ці об`єкти.

Всупереч вимогам статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, якими врегульовано порядок переходу права власності на будівлю, державний нотаріус Фареник О.О. посвідчив спірний договір, без довідки про кадастровий номер / земельної ділянки на які розташований будинок АДРЕСА_1 , не вказавши в спірному договорі розмір та кадастровий номер і земельної ділянки.

Відповідно до ч. ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною і ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно із 4.3 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших і реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно, вимога про скасування рішення державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареника Олега Олександровича як державного реєстратора є похідною від спору.

Просять суд винести рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 07 квітня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-1250 державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареником Олегом Олександровичем, як удаваний правочин та такий, що суперечить законодавству України.

Скасувати рішення державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареника Олега Олександровича як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 199357 від 07.04.2017 року, яким зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), право власності на будинок АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4,ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) всі понесені судові витрати.

Ухвалою Краматорського міського суду від 24.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовчий розгляд на 23.11.2018 року на 9:10 год.

Ухвалою Краматорського міського суду від 15.04.2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду на 30.07.2019 року о 13:00 год.

Ухвалою Краматорського міського суду від 24.07.2020 року, вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Данелюк О.М.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав.

Відповідач та ОСОБА_4 та його представник з позовом не погодилися, надали письмові пояснення із яких вбачається, що між ним та позивачами було 07.04.2017 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. Цей будинок він придбав за 83600 грн, на місці розрахувався з продавцями.

Третя особа Державний нотаріус до судового засідання не з`явився, але надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі. Винести рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_7 до суду не з`явився, про час та розгляд справи повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивачі її куми, знає все життя. У 2017 році, їм потрібні були гроші в розмірі 3000 доларів США. Їх з кимось познайомили. Вона приїхала за місцем їх мешкання в квітні 2017 року, туди приїхав ОСОБА_7 , розмова була про те, що останній дасть їм гроші в залог будинку. Через деякий час вона дізналася, що позивачі уклали договір купівлі-продажу, їх обманули. Продавати будинок вони ніколи не збиралися.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що позивачі-його сусіди. У 2017 році, вони просили в борг 3000 дол. США, він відмовив, так як не мав грошей. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - не знає. В будинку проживає вся родина, іншого житла у них немає, тому наміру саме продати будинок у них не було.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В судовому засіданні встановлено, згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.04.2017 року, зареєстрований в реєстрі №2-1250 нотаріусом Першої Краматорської нотаріальної контори, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 продали ОСОБА_4 житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці Краматорської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 договору купівлі-продажу продаж будинку вчиняється за 83600 грн, які покупець сплатив продавцям до підписання цього договору, про що маються підписи сторін в договорі.

Згідно оригіналу та копії розписки від 07.04.2017 року, ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 отримала 3000 доларів США. від ОСОБА_11 за продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 заперечувала, що підписувала вказану розписку та просила призначити по справі судово почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку експертів від 03.06.2020 року №7498/7499/20-32, підпис від імені ОСОБА_1 у правому нижньому куті розписки від 07.04.2017 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 3000 доларів США від ОСОБА_4 за проданий нею будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний за допомогою писального приладу, а саме кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки та без застосування технічних засобів.

Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у правому нижньому куті розписки від 07.04.2017 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 3000 доларів США від ОСОБА_4 за проданий нею будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 або іншою особою не виявилося можливим з причин, наведених у п.2 дослідницької частини висновку експертів, а саме форму лінії основи підпису та її напрямок встановити неможливо через відсутність нижніх частин елементів підпису.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 07.04.2017 року, державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори Фареник Олег Олександрович вніс запис договір купівлі-продажу, серія та номер: 2-1250, власник ОСОБА_4 .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1)визнання права;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)примусове виконання обов`язку в натурі;

6)зміна правовідношення;

7)припинення правовідношення;

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)відшкодування моральної(немайнової) шкоди;

10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеного цим кодексом.

Вдповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Так, суд приходить до висновку, що позивачами в судовому засіданні не доведено, що договір купівлі-продажу будинку від 07.04.2017 року є удаваним та суперечить іншим перевіреними судом доказами.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.1 статті 218 ЦК України, правило наведеної норми стосується випадків, коли сторони заперечують сам факт укладення договору, натомість у вказаному випадку письмова форма договору є дотриманою та не оспорюється сторонами, спірним питанням є виключно дійсність та реальний характер волевиявлення учасників та очікувані наслідки в результаті його укладення.

Згідно норм статей 212-214 ЦК України для визнання правочину удаваним необхідно мати на увазі, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди, наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо, оскільки удаваний правочин може бути вчинений як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування іншого незаконного правочину, при цьому будь-якого обмеження щодо наявності умислу в усіх сторін такого правочину законом не встановлено. Такий умисел може бути завуальований лише однією стороною, про що інша сторона може не знати, як і навпаки.

Твердження позивачів, що ними було укладено договір застави не найшло свого підтвердження в судовому засіданні. Посилання на розписку від 07.04.2017 року, про те, що позивачка ОСОБА_1 , взяла в борг суму грошей в розмірі 3000 доларів США у ОСОБА_7 під заставу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути підставою визнання договору купівлі-продажу удаваним, оскільки ОСОБА_7 не є стороною вказаного договору.

За таких обставин посилання позивачів та їх представника на показання свідків в силу вимог ст. 78 ЦПК України є недопустимими доказами, оскільки договір купівлі - продажу нерухомого майна потребує письмової форми, що і виконано сторонами. У зв`язку з цим відповідно до положень ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на показаннях свідків.

В судовому засіданні позивачами не доведено ті обставини, що ОСОБА_4 , який був стороною договору купівлі-продажу, не виконав дій, які б свідчили про удаваність дій з його боку для приховання іншого правочину. Суд приходить до висновку про відсутність з його боку дій щодо приховання іншого правочину.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи - Перша Краматорська Державна нотаріальна контора, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним правочином - слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 78, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.16, 212. 214, 218, 235, 657 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи- Перша Краматорська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7 , про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним правочином - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Повний текст рішення складено 23.11.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк