Рішення № 93050036, 18.11.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1783/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2010 року в загальному розмірі 127261,42 грн та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 11.06.2010 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк» «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, довідки про умови кредитування. Відповідач отримав кредит у розмірі 8200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.01.2019 р. утворилась заборгованість в сумі 127261,42 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7993,73 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 11.06.2010 року по 30.12.2017 року в розмірі 119267,69 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року скасоване заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.06.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка складає - 3,0 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), плата за користування кредитними коштами у звітному періоді складає - 7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття готівки - 1 % від суми операції, комісія за зняття готівки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається з пені (1) базова процентна ставка за договором /30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту та пені (2) 1 % від заборгованості, однак, не менше 30 грн на місяць, нараховується один раз на місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

ОСОБА_1 отримала кредитні картки НОМЕР_1 , за якими згідно з витягом з банківського рахунку нею здійснювалися витрати за рахунок кредитного ліміту, зі строком дії останньої 30 вересня 2016 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який з 08.09.2011 року складав 8200 грн, здійснювала витрати та платежі на погашення заборгованості.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

19.12.2017 року ОСОБА_1 було змінено прізвище на « ОСОБА_3 », про що Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис №27 від 19.12.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_2 від 19.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувалася кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснювала платежі на погашення заборгованості.

Через несвоєчасність погашення кредитної заборгованості позивачем станом на 31.01.2019 р. нарахована заборгованість в розмірі 127261,42грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 7993,73 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 11.06.2010 року по 30.12.2017 року в розмірі 119267,69 грн.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7993,73 грн, що підтверджується банківською випискою з особистого рахунка відповідача.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок заборгованості за кредитним договором з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Судом встановлено, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитними картками. Так, до кожних нових витрат, здійснених за карткою «Універсальна» у відповідний період, ставка за використання кредитних коштів становила з 11.06.2010 року 36 % річних, з 01.01.2013 року 30 % річних, з 01.09.2014 року 34,8 % річних, з 01.04.2015 року 43,2 % річних. Відповідна процента ставка продовжувала застосовуватися до витрат, здійснених в період її дії. Разом з тим, останні витрати за кредитною карткою були здійснені відповідачем 04.06.2014 року, а отже розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню під час розрахунку заборгованості за процентами становить 30,00% річних. Крім того, судом встановлено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснений з розрахунку 365 днів у році.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 31.03.2014 року позивач розпочав здійснювати банківську операцію «списання процентів за користування кредитом», з 01.07.2014 року - також нарахування пені, за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а з 30.06.2014 року отримана таким чином сума заборгованості за процентами двічі подвоювалася, що свідчить про те, що позивач став використовувати для розрахунку заборгованості за процентами подвійний коефіцієнт, а отже, банком стала використовуватися формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані проценти та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів. Крім того, до такої частини бази заборгованості, на яку нараховувалися проценти, застосовувалася процентна ставка, яка була актуальна на день нарахування процентів.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 11.06.2010 року по 31.01.2019 року позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Судом встановлено, що під час розрахунку заборгованості за процентами банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки судом встановлено, що позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів, замість формули, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані проценти та санкції (в попередньому місяці).

Так, у період з 31.03.2014 року по 02.04.2014 року, що відповідає 3 дням, тіло кредиту дорівнювало 7859,99 грн. Враховуючи те, що процентна ставка, яка застосовувалася позивачем, дорівнювала 30 % річних, отримуємо такий розрахунок:

7859,99 * 30 % (/100) / 365 * 3 (дні) = 19,38 (грн).

Аналогічну арифметичну операцію здійснено за період з 03.04.2014 року по 16.04.2014 року, коли тіло кредиту дорівнювало 7970,99 грн, а кількість днів у періоді складала 14 днів, а отже заборгованість за процентами складала 91,72 грн; за період з 17.04.2014 року по 21.04.2014 року: 7986,99 грн / 5 днів = 32,82 грн; за 22.04.2014 року: 7872,31 грн / 1 день = 6,47 грн; за період з 23.04.2014 року по 02.05.2014 року: 7878,31 грн / 10 днів = 64,75 грн; за період з 03.05.2014 року по 28.05.2014 року: 7997,31 грн / 26 днів = 170,90 грн; за 29.05.2014 року: 7897,73 грн / 1 день = 6,49 грн; за період з 30.05.2014 року по 03.06.2014 року: 7940,73 грн / 5 днів = 32,63 грн; за період з 04.06.2014 року по 21.03.2016 року: 7993,73 грн / 657 днів = 4316,61 грн; за період з 22.03.2016 року по 30.09.2016 року: 7993,73 грн / 193 дні = 1268,05 грн.

Крім того, станом на 30.03.2014 року позивачем були нараховані проценти в розмірі 204,52 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 11.06.2010 року по 30.09.2016 року дорівнює 6214,34 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

Також позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, нарахованих після 30.09.2016 року, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 30 вересня 2016 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

З тих же підстав є необґрунтованим є нарахування пені за період з 30.09.2016 року по 31.01.2019 року.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, відповідно до якої кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому судами безпідставно застосовано позовну давність й до цих вимог.

Водночас судом встановлено, що у період з 22.04.2014 року по 29.05.2014 року відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, частина з яких в сукупному розмірі 403,94 грн була віднесена позивачем на погашення процентів за користування кредитом, а отже вказані кошти мають бути відняті від заборгованості за процентами, розмір якої був встановлений судом та складав 6214,34 грн. А отже, отримуємо такий розрахунок: 6214,34 - 403,94 = 5810,40 (грн).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно х ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 22 березня 2019 року, що підтверджується відміткою, здійсненою працівником суду під час реєстрації справи у суді, та судом було встановлено що кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки, було 30 вересня 2016 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 7993,73 грн та процентів за користування кредитом за період з 22.03.2016 року по 30.09.2016 року, розмір яких встановлено судом в сумі 1268,05 грн, були пред`явлені позивачем в межах строку загальної позовної давності.

Водночас позовні вимоги, щодо стягнення процентів за користування кредитом, нараховані позивачем за період з 11.06.2010 року по 21.03.2016 року, розмір яких встановлено судом в сумі 4542,35 грн (5810,40 - 1268,05 = 4542,35) заявлені позивачем поза межами загального строку позовної давності.

Крім того, судом встановлено, що у період з 25.07.2014 року по 29.12.2015 року за рахунок платежів відповідача позивачем були спрямовані грошові кошти в розмірі 450 грн на погашення заборгованості за пенею, що не відповідає вимогам закону та умовам договору з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру пені - 50 грн і 100 грн на місяць, як зазначено в розрахунку заборгованості, здійсненому позивачем.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не нараховував пеню відповідно до умов договору, викладених в довідці про умови кредитування, відповідно до яких її розмір відповідає базовій процентній ставці за договором / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту та пені 1 % від заборгованості, однак, не менше 30 грн на місяць, нараховується один раз на місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму 50 грн і більше.

Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 , 3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УІІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки судом була встановлена необґрунтованість нарахування пені відповідачу, та, разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ним на погашені пені були спрямовані кошти відповідача в розмірі 450 грн, суд дійшов висновку про необхідність віднести вказану суму на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, що відповідає черговості погашення вимог за грошовим зобов`язання, передбаченої ст. 534 ЦК України.

А отже, отримуємо такий розрахунок: 1268,05 грн - 450 грн = 818,05 (грн).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2010 року станом на 31.01.2019 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7993 гривень 73 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 818 гривень 05 копійок, а всього в розмірі 8811 гривень 78 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 133,01 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2010 року станом на 31.01.2019 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7993 гривень 73 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 818 гривень 05 копійок, а всього в розмірі 8811 (восьми тисяч восьмисот одинадцяти) гривень 78 копійок.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.06.2010 року, яка включає: заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 11.06.2010 року по 30.12.2017 року в розмірі 118449 (ста вісімнадцяти тисяч чотирьохсот сорока дев`яти) гривень 64 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 133 (ста тридцяти трьох) гривень 01 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя