Рішення № 93049885, 24.11.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10190/20

Провадження №2-а/263/242/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря Ничипорук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В.Банних Луганського Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Авраменка С.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до в. о.начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В.Банних Луганського Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Авраменка С.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ДЛРУ №076749 від 07.08.2020 р., складеною в. о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенантом Авраменком С.М., його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Вважає, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вказує на те, що 07.08.2020 року він разом зі своєю сім`єю перетнув кордон на особистому транспорті. При перевірці паспортного контролю працівник ВПС «Мілове» запитав його місце мешкання, на що останньому було повідомлено, що позивач разом з родиною мешкає в місті Маріуполь Донецької області, як тимчасово переміщена особа, та були передані данні про адресу для внесення до відома проходження самоізоляції до програми «Дій вдома». Після перевірки документів працівник ВПС «Мілове» видав документи на транспортний засіб та контрольний талон на перетин кордону. Через деякий час ОСОБА_2 видав постанову, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 перетнув кордон через тимчасово непрацюючий ПП «Новоазовськ». Таким чином, правопорушення, зазначене у постанові підтверджується тільки зі слів прикордонника, протокол про адміністративне правопорушення не складався, свідки правопорушення відсутні. Позивач зазначає, що постанова йому не оголошувалася, про її складання його ніхто не повідомив, права йому не були роз`ясненні. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, який порядок (нормативно-правовий акт) він порушив, а постанова взагалі не відображає дійсних обставин справи.

У зв`язку з наведеним, просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДЛРУ №076749 від 07.08.2020 р., про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

26.08.2020 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року відкрито провадження в справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДЛРУ № 076749 від 07.08.2020 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. за те, що 07.08.2020 року о 16-50 год. під час проходження прикордонного контролю було виявлено вищевказаного громадянина України ( ОСОБА_1 ), який пояснив, що приблизно о 01-00 год. 06.08.2020 року перетнув ДКУ з ТОТУ до РФ через тимчасово недіючий пункт пропуску через державний кордон України «Новоазовськ», чим порушив п.3 «Порядку в`їзду осіб, переміщених товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщених товарів з таких територій», затвердженого ПКМУ від 17.07.19 р. №815, тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1ст. 258 КУпАП «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу,якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається».

Вказане свідчить, що посадовою особою не були виконані вимоги ст. 258 КУпАП, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого прийнято рішення про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення, про що також зазначає позивач та її представник.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 204-2 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача ОСОБА_1 07.08.2020 року при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Крім того, відповідач не подав до суду належні і допустимі докази на підтвердження правомірності дій по ухваленню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотриманню порядку складання цієї постанови та ознайомлення з нею, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, і на спростування даного позову.

Тобто, відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

За встановлених і наведених судом обставин, суд вважає, що постанова по притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена всупереч зазначеним нормам КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З метою повного захисту прав позивача, на підставі ч. 2ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю доказів тієї події правопорушення, яка відображена в оскаржуваній постанові.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 420,40 грн. на рахунок бюджетних асигнувань із відповідача.

Керуючись ст. 2,9,10,73-77,139,241-246,286 КАС України, ст.7,33,247,251,268,283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В.Банних Луганського Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Авраменка С.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДЛРУ №076749 від 07.08.2020 р., складену в. о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Мілове» ім. В. Банних Луганського Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенантом Авраменком С.М., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського Прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В. Банних (код ЄДРПОУ 14321736) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Г. Шатілова