Рішення № 93049725, 20.11.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.11.2020 227/2859/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Заварзіна Я.С.

представника позивача - Сєргєєва Р.А.

представника відповідача - Стогній Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергєєва Рута Альгімантівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди, третя особа на стороні відповідача - ДП «Добропіллявугілля» (ЄУНСС № 227/2859/20),-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що він з серпня 1995 року по лютий 2000 року працював гірничим працівником 3 розряду підземно, з 13 травня 2000 року по 30 листопада 2016 року прохідником 5 розряду підземно на ТОВ «ДТЕК» Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління Добропільське». 01.12.2016 року був звільнений за станом здоров`я. Під час роботи у вугільній промисловості, виконуючи важку роботу, лікарями позивачу було встановлено діагноз: хронічний попереково-грижова радикулопатія L5 S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, хронічний бронхіт II ст., в фазі ремісії, дифузний пневмосклероз, легенева недостатність. Відповідачем було організовано розслідування причин виникнення професійного захворювання, за підсумками якого було складено акт за встановленою формою. На підставі Акту №19 розслідування причин виникненняхронічного професійного захворювання від 25.10.2017 року позивачу 16.11.2018 року на МСЄК безстроково було встановлено 40 % втрати працездатності на III групу інвалідності. Після встановлення втрати професійної працездатності позивач з усіма необхідними документами звернувся у Відділення виконавчої Дирекції ФССНВ і ПЗ у м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної йому професійним захворюванням на виробництві, де йому були призначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме одноразова допомога і щомісячні регресні виплати. В наслідок захворювання від шкідливих умов праці, в яких позивач тривалий час працював на виробництві, заподіяні йому, насамперед, фізичний біль, і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення особистих немайнових прав позивача. У зв`язку з захворюванням цілком порушена нормальна життєдіяльність позивача, який з 2016 року майже постійно знаходився на лікуванні та продовжує періодично проходити курс лікування. Професійні захворювання, які позивач отримав від умов праці на виробництві залишили для його здоров`я невиліковні наслідки, він відчуває постійний біль в ліві нозі при ходьбі, зовсім відмовився на пересування на далекі відстані, при зміні погоди відчуває постійний біть в попереку, постійно приймає ліки. Позивачу приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень, що випливають з наслідків професійного захворювання на виробництві, тому вважає, що йому заподіяна істотна моральна шкода, яку він оцінює у 40000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ДП «Добропіллявугілля», оскільки судове рішення не може вплинути на права або обов`язки вказаного підприємства.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сєргєєва Р.А., яка діє на підставі ордеру серії ДН№056482 від 23.07.2020 року, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Стогній Я.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача з підстав викладених в у поясненнях. (а.с.42-43) В письмових поясненнях зазначено, що пред`явлення вимог до відповідача про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням не підлягають задоволенню, так як вказане професійне захворювання позивач фактично отримав працюючи на підприємстві ДП «Добропіллявугілля». Крім того, за час роботи позивача в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (з 2011 по 2016 рік) останній більше 1 року з відпрацьованих років перебував у відпустках та на лікарняному, а працюючи на стан здоров`я не скаржився, не надавав достовірну інформацію про динаміку захворювань, не вживав заходів лікування захворювань, однак проходив періодичні медичні огляди, в ході яких був визнаний придатним до роботи. Вказане на думку представника відповідача свідчить про те, що вина відповідача в заподіянні моральної шкоди позивачу не встановлена. Також представником відповідача зазначено, що виникнення у позивача профзахворювання є саме недостовірні відомості, які зазначені у медичних довідках. Крім того вказував на те, що звертаючись до суду позивач не надав належного розрахунку моральної шкоди, яку він просить стягнути з відповідача. На підставі викладеного представник відповідача вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди у відповідача відсутні.

Представник третьої особи ДП «Добропіллявугілля» в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення щодо позову, в обґрунтування яких зазначено, що позивач ОСОБА_1 не надав ніяких підтверджень, доказів які б свідчили про те, що внаслідок протиправних дій ДП «Добропіллявугілля» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» йому було завдано моральну шкоду, за період роботи позивач не в повній мірі дотримувався правил охорони праці, що призвело до розвитку професійного захворювання, тому ДП «Добропіллявугілля» повністю заперечує проти позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній докази, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з наявної копії трудової книжки ОСОБА_1 , останній перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля», а саме з 14.08.1995 року переведений учнем гірничого підземного з повним робочим днем в шахті, в подальшому на ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Звільнений 01.12.2016 року згідно п. 2 ст. 40 КЗпП «за станом здоров`я». (а.с.7-8)

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За час роботи ДП «Добропіллявугілля» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 25.10.2017 року, який затверджено 30.10.2017 року (а.с.9-10). Вказаним актом підтверджується, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в умовах впливу несприятливих виробничих факторів.

Висновком МСЕК АБ № 0048443 (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках) від 16.11.2017 року підтверджується встановлення позивачу 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. (а.с.11)

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.

Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров`ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 встановлено, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.9-10) та висновком МСЕК АБ№ 0048443 від 16.11.2017 року (а.с.11).

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання № 19 за формою П-4 від 25.10.2017. (а.с.9-10) підтверджується, що за період роботи на шахті «Добропільська», виробничого об`єднання «Добропіллявугілля», на шахті «Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» піддавався впливу несприятливих виробничих факторів. За період роботи на шахті «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 11.01.2016 по 01.12.2016 року умови праці прохідника дільниці підготовчих робіт №3 ОСОБА_1 відповідно до «Гігієнічної класифікації праці по показникам шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу» № 248 від 08.04.2014 року відносяться до пилу - 3 клас 4 ступінь; по шуму - 3 клас 1 ступінь; по мікроклімату - 3 клас 2 ступінь; по важкості праці - 3 клас 2 ступінь; по напруженості праці - 3 клас 2 ступінь.

Внаслідок тривалої роботи в умовах впливу несприятливих виробничих факторів ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: 1) хронічна радикулопатія L5 S1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом; супутні: хронічний бронхіт II ст. в фазі ремісії, дифузний пневмосклероз, легенева недостатність, гіпертонічна хвороба І-ІІІ ст.,міопія сл.ст., хронічний карієс.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними. Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК АБ № 0048443 від 16.11.2017 року.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що пошкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров`я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності, медичні документи.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідач під час роботи позивача допустили перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди після отримання позивачем профзахворювання, так як внаслідок професійного захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, останньому умовами виробництва, заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що порушило його звичні нормальні зв`язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Велика Палата Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, у своїй постанові від 05 грудня 2018 року по справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463 цс18) зазначила: «Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 40 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована та є завищеною.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 25000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не надав переконливих доказів, в тому числі медичних висновків, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров`я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача суд керується наступним.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру. Від сплати судового збору позивач, на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь держави підлягає стягнення сума судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 206, 211, 247,258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергєєва Рута Альгімантівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди, третя особа на стороні відповідача - ДП «Добропіллявугілля» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» (код ЄДРПОУ 37014600, МФО 335106) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» (код ЄДРПОУ 37014600, МФО 335106) на користь державного бюджету судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 23 листопада 2020 року.

Суддя А.О.Кошля

20.11.2020