Вирок № 93048873, 19.11.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/303/20

Провадження № 1-кп/135/49/20

ВИРОК

іменем України

19.11.2020 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Компанійця В.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 , його законного представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020070000198, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, непрацюючого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2019 близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом із пасажиром ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним мотоциклом марки XGJAO моделі XGJ200GY-7 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині дороги вул. Хлібозаводська в напрямку заводу ферментних препаратів від залізничного переїзду в м. Ладижин Вінницької області.

У порушення вимог п.п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км /год.), 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.05.2001 (далі – ПДР України), водій ОСОБА_1 , рухаючись зі швидкістю 73,67-76,26 км/год., не врахувавши дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, відволікшись від керування транспортним засобом, змінив напрямок руху вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, після чого здійснив зіткнення з бордюрним каменем зустрічної смуги руху, та виїхав за межі проїжджої частини дороги, де допустив падіння транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експерта № 141 від 09.10.2019, пасажир мотоцикла ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої ключиці, закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку, забійних ран м`яких тканин голови. Закритий перелом середньої третини правої ключиці відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я більш як 21 день. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійні рани м`яких тканин голови відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно висновку експерта № 507/508/20-21 від 05.02.2020 в ситуації, яка склалася, в діях водія мотоцикла марки XGJAO ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.4 ПДР України, які знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винність у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Показав, що відпочивав з друзями на річці, разом вживали алкоголь, вирішив їхати в місто, товариш надав свій мотоцикл. ОСОБА_4 захотів їхати разом з ним. Біля 14 години він, будучи в стані алкогольного сп`яніння, керував мотоциклом, був із пасажиром ОСОБА_2 , рухався по дорозі по вул. Хлібозаводська в напрямку заводу ферментних препаратів від залізничного переїзду в м. Ладижин Вінницької області. Не врахував дорожню обстановку, змінив напрям руху вліво та зіткнувся з бордюром. В результаті чого він та потерпілий впали з мотоцикла на узбіччя дороги. Люди, які їхали автомобілем зупинились, він попросив викликати швидку допомогу. Коли приїхала швидка, лікарі забрали на ношах ОСОБА_2 в лікарню. Він поїхав в лікарню з ним автомобілем швидкої допомоги. Після чого поліцейські забрали його на місце ДТП, де він розповів про обставини події. Наступного дня пішов в лікарню, щоб запитати як стан потерпілого. Декілька разів ходив в лікарню провідувати потерпілого. Просив в нього вибачення. Його мати переказувала кошти матері потерпілого, неодноразово дзвонила, щоб допомогти матеріально з лікуванням. Загалом перерахували на картку матері потерпілого 5000 грн.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі та обмежившись лише допитом обвинуваченого, думки потерпілого та його законного представника, дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, те, що за місцем проживання компрометуючих матеріалів щодо нього немає. Обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Що підтверджується як визнанням своєї провини обвинуваченим в судовому засіданні, в якому він неодноразово вказував, що жалкує про вчинене, раніше вибачався перед потерпілим, а також просив вибачення і в судовому засіданні, так і його показами про те, що він навідував потерпілого, частково компенсував завдану матеріальну шкоду, що визнається законним представником потерпілого. Про щире каяття обвинуваченого свідчить також його повне й безумовне визнання завданої злочином матеріальної шкоди, а також визнання спричинення моральної шкоди, та визнання розміру суми її компенсації.

Обставиною яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує й думку потерпілого та його законного представника, які в судовому засіданні просили не позбавляти волі обвинуваченого, надавши йому можливість відшкодувати завдану потерпілому шкоду.

Суд враховує також і матеріали досудової доповіді, із висновку якої зазначено, зокрема, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеки для суспільства.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, стан здоров`я обвинуваченого, наявні відомості про майновий стан, відсутність постійного місця роботи, повідомлення обвинуваченого про бажання відшкодувати матеріальну шкоду, часткове відшкодування матеріальної шкоди, повне визнання пред?явленої суми компенсації за завдану моральну шкоду, відсутність відомостей про те, що раніше він притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, і в даному конкретному випадку вважає за можливе, виправлення останнього в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак знаходить правові підстави для його звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі правил ст. 75 КК України, одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового злочину.

При цьому, вирішуючи питання про можливість призначення додаткового покарання, суд враховує, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік згідно постанови Ладижинського міського суду від 16.12.2019 за вчинення 25.08.2019 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, немає підстав для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає положення п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Законним представником потерпілого ОСОБА_3 пред`явлено цивільний позов, згідно якого вона просила стягнути з ОСОБА_1 7390,70 грн матеріальної шкоди та 100000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Згідно позову зазначено, що матеріальна шкода складається із понесених витрат на придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, витрат для проведення операції та лікування у післяопераційний період. Завдана моральна шкода обґрунтована тим, що потерпілому нанесено невідворотної шкоди здоров`ю, він переніс фізичний біль, страждання у зв?язку з лікуванням, реабілітаційним періодом, значний стрес у зв`язку із ДТП.

Потерпілий та його законний представник в судовому засіданні підтримали поданий цивільний позов. Вказали, що обвинуваченим було сплачено 5000 грн. під час лікування потерпілого.

Обвинувачений визнав цивільний позов, вказавши, що частково відшкодував потерпілому витрати на лікування в сумі 5000 грн.

Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно ч.1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в п. 13 звертається увага судів, що, покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. При цьому характер та розмір заподіяної шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, що складається із витрат законного представника потерпілого на придбання медичних препаратів, на проходження обстеження, лікування, розмір яких 7390,7 грн не оспорюються учасниками кримінального провадження, підлягають частковому задоволенню в сумі 2390,70 грн, враховуючи, що ОСОБА_1 сплачено під час лікування потерпілого 5000 грн. При цьому суд враховує дату скоєння ДТП, дати придбання медичнихз препаратів, що підтверджується довідкою КП «Ладижинська міська лікарня» від 02.09.2020, копією виписки КП «Ладижинська міська лікарня» від 05.02.2020 та копією медичної картою амбулаторного хворого ОСОБА_2 .. Відтак, вважає доведеним, що вказані витрати законний представник потерпілого понесла у зв`язку з необхідністю лікування сина ОСОБА_2 від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.

Суд вважає необхідним цивільний позов законного представника потерпілого в частині стягнення моральної шкоди задовольнити, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілий отримав тілесні ушкодження, тому суд вважає, що йому була завдана моральна шкода. Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить також з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілому фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у його житті, пов`язаних із тривалим лікуванням, під час якого вимушений був приймати ліки, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану здоров`я. Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченого, потерпілого та його законного представника, суд вважає, що моральна шкода підлягає компенсації в сумі 100000 грн, що визнається обвинуваченим. При цьому суд враховує не лише неоспорювану учасниками процесу неоціненну шкоду, яка завдана здоров`ю потерпілого, оскільки в його житті і здоров`ї відбулись невідворотні зміни, а й реальну можливість обвинуваченого, виходячи із наявних відомостей про його майновий стан, компенсувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. 2, 6 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з-поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позивачем при подачі позову не було сплачено судового збору, оскільки він звільнений від сплати судового збору за вимогою про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Оскільки кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, тому на підставі положень ст. 141 ЦПК України, у даному кримінальному провадженні судовий збір в розмірі 1073,90 грн має бути стягнутий з ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати в сумі 3768 грн за проведення судових експертиз.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі строком два роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2390,70 грн в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 100000 грн компенсації за завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 3768 грн. та судовий збір в розмірі 1073,90 грн.

Речові докази, а саме: мотоцикл марки XGJAO моделі XGJ200GY-7, д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , та який на праві користування належить ОСОБА_6 - залишити законному володільцю ОСОБА_6 , скасувавши арешт цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.08.2019.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя