Рішення № 93046005, 12.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ № 640/2904/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді - Добрівської Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників:

від позивача - Сизонової І.О.,

від відповідача - Бондаренко Н.О.,

від третіх осіб-1, -2, -3 - Фурманчука О.І. ,

від третьої особи-4 - Тищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до Національного банку Українитреті особи:1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - позивач, Профспілка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - Національний банк, відповідач), треті особи: ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа-3) та Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», третя особа-4, Банк), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку, яка полягає в не направленні до АТ КБ «ПриватБанк» вимоги про зміну керівників цього банку ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за недотримання вимог закону про бездоганну ділову репутацію;

- зобов`язати Національний банк направити до АТ КБ «Приватбанк» вимогу про зміну керівників цього банку ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за недотримання вимог закону про бездоганну ділову репутацію.

Як зазначає позивач, цей позов пред`явлений в межах повноважень первинної профспілкової організації, передбачених статтями 245 - 247 КЗпП України на захист прав та законних інтересів як членів цієї профспілки, так і в інтересах всього трудового колективу АТ КБ «Приватбанк» в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Такі інтереси полягають в усуненні від керівництва АТ КБ «ПриватБанк» Голови Правління Банку ОСОБА_4, який обізнано, діючи з корисних мотивів, системно зменшує на свою користь госпрозрахунковий дохід трудового колективу, передбачений статтею 252-5 КЗпП України, чим регулярно спричиняє йому матеріальну шкоду, тобто порушує майнові права. Цей позов пред`явлений також на виконання статті 140 КЗпП щодо суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Протиправна бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті заходів для заміни ОСОБА_4 , як керівника вищенаведеного Банку, порушує вищевказані права та законні інтереси, які, від імені вказаних вище осіб, захищає позивач як їх представник за законом.

У позовній заяві вказується про обізнаність відповідача - Національного банку про ситуацію щодо керівництва АТ КБ «ПриватБанк», про що свідчить зміст наданих ним в якості третьої особи пояснень у цивільній справі, який вказує на те, що «відповідач обізнано ігнорує відомий йому факт не бездоганності ділової репутації ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та він не збирається вживати будь-яких заходів з цього приводу». Така бездіяльність Національного банку, за твердженням позивача, є протиправною оскільки відповідач, здійснюючи згідно статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» нагляд за дотриманням банками банківського законодавства з метою забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів, та встановивши, що група керівників АТ КБ «ПриватБанк» не відповідає вимогам частини третьої статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо бездоганності ділової репутації, зобов`язаний вимагати від Банку заміни цих керівників, як це передбачено частиною п`ятнадцятою статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а Банк (АТ КБ «ПриватБанк») згідно цієї ж норми зобов`язаний виконати цю вимогу.

Стверджуючи про те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Національного банку- порушує права та законні інтереси членів Профспілки та всього трудового колективу Банку, чиї спільні інтереси вона представляє в цьому випадку, та «спричиняє їм суттєву матеріальну шкоду, яка полягає в значному безпідставному зменшенні доходів внаслідок протиправної діяльності не доброчесних керівників, так і моральну шкоду, яка полягає в духовних стражданнях від цього», - позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії на усунення наведеного порушення прав трудового колективу.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем у публічно-правових відносинах, а твердження позивача про допущення Національним банком протиправної бездіяльності ґрунтується на припущеннях і не узгоджуються з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», який передбачає повноваження Національного банку вимагати заміни будь-кого з керівників банку саме у вигляді права, а не обов`язку. Крім наведеного, відповідач вказує, що Положенням про ліцензування банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 149 від 22.12.2018 чітко встановлено повноваження Національного банку, порядок та підстави здійснення оцінки ділової репутації фізичних осіб, якого і має дотримуватись відповідач.

Відповідач наголошує, що єдиною підставою, яка визначена позивачем як така, що свідчить про наявність ознак небездоганної ділової репутації керівників Банку, вказано наявність кримінальних проваджень. Однак, станом на дату звернення позивача до суду, Національним банком у законодавчо визначеному порядку не встановлено інформації, яка б свідчила про факти невідповідності керівників Банку кваліфікаційним вимогам, що висуваються до керівників банків в частині ділової репутації, відповідно до ознак, визначених Положенням про ліцензування. Зазначені у позовній заяві факти відкритих кримінальних проваджень щодо керівників Банку не є підтвердженням відсутності у осіб бездоганної ділової репутації до моменту винесення судом відповідних вироків, що встановлює їх вину. Трактування самих лише фактів наявності відкритих кримінальних проваджень як ознак небездоганної ділової репутації є неможливим з огляду на те, що Національний банк не може перебирати на себе функції здійснення правосуддя, а також з огляду на положення статті 62 Конституції України.

Наголошуючи на тому, що ні положення Закону України «Про банки і банківську діяльність», ні інші нормативно-правові акти не містять норми про те, що Національний банк має право чи обов`язок направити вимогу Банку в порядку статті 42 вказаного Закону без дотримання процедури та порядку прийняття такого рішення відповідачем, а також зважаючи на те, що прийняття відповідного рішення є дискреційними повноваженнями Національного банку, відповідач стверджує про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

В поясненнях по суті позову представник третьої особи-4 - АТ КБ «Приватбанк» просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції представник вказує на відсутність у позивача права представляти інтереси трудового колективу АТ КБ «ПриватБанк», а також зазначає про те, що наведені позивачем обставини не є підставами для втрати особою бездоганної ділової репутації. До того ж у поясненнях зазначається про те, що моніторинг дотримання вимог до ділової репутації керівників банків є складовою діяльності Національного банку з банківського нагляду, яку він здійснює відповідно до законодавства. Здійснюючи таку діяльність Національний банк у межах власних повноважень самостійно аналізує наявну інформацію про ділову репутацію керівника, за необхідності запитуючи та уточнюючи її у самого керівників, банку та інших осіб. У межах діяльності з моніторингу ділової репутації Національний банк не обмежений формальними строками та не підзвітний у питаннях банківського нагляду перед особами, в яких він отримує наглядову інформацію, стосовно заходів реагування, які він застосовує відповідно до власних дискреційних повноважень для досягнення мети банківського нагляду. З урахування викладеного представник третьої особи-4 вказує, що факт не визнання відповідачем ділової репутації керівників банку небездоганною не свідчить про бездіяльність Національного банку, а вимоги позивача у цій частині є безпідставними.

Представником третьої особи-1 - ОСОБА_4 подані письмові пояснення по суті позову, в яких представник стверджує про безпідставність заявлених позивачем вимог і просить відмовити у їх задоволенні. Позиція третьої особи-1 мотивована тим, що законодавство передбачає право, а не обов`язок Національного банку, вимагати заміни будь-кого з керівників банку. Це право виникає лише у визначених законодавством випадках: 1) невідповідність керівника банку вимогам щодо ділової репутації (підстава, на яку посилається позивач); 2) незабезпечення належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства. Оцінка ділової репутації ОСОБА_4 вже мала місце під час погодження його на посаду керівника Банку. В подальшому Національний банк може здійснювати оцінку ділової репутації під час моніторингу відповідності керівників Банку вимогам законодавства України, зокрема у разі отримання/виявлення інформації, що може свідчити про відсутність у особи бездоганної ділової репутації (підпункт 1 пункту 367 Глава 44 Положення № 149 від 22.12.2018 «Здійснення Національним банком моніторингу за дотриманням вимог законодавства України щодо керівника банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку»). При цьому, серед підстав визнання ділової репутації особи небездоганною відсутня така підстава, як розслідування правоохоронними органами кримінальних проваджень. Це в свою чергу спростовує позицію позивача, згідно якої Голова та члени Правління АТ КБ «ПриватБанк» вважаються такими, що не мають бездоганної ділової репутації через наявність відповідних кримінальних проваджень. Протилежне твердження порушило би презумпцію невинуватості, закріплену в законодавстві України. Резюмуючи свої доводи представник ОСОБА_4 вказує, що вимога позивача визнати протиправною бездіяльність Національного банку, що полягає в не направленні до АТ КБ «ПриватБанк» вимоги про зміну керівників Банку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через недотримання приписів законодавства про бездоганну ділову репутацію не кореспондує праву Національного банку вимагати заміни будь-кого з керівників банку, не ґрунтується на жодній з передбачених чинним законодавством підстав визнання ділової репутації особи небездоганною, а також суперечить презумпції невинуватості, що закріплена в національному та міжнародному законодавстві.

Аналогічні доводи містяться і у поясненнях представника третьої особи-2 - ОСОБА_2 та третьої особи-2 - ОСОБА_3 . В цих поясненнях представник вказаних осіб також просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив та у запереченнях на пояснення третьої особи - АТ КБ «Приватбанк» представник позивача стверджує, що в силу положень пунктів 1 - 4 частини третьої статті 61 Закону України «Про запобігання корупції» факт внесення керівників банку до ЄРДР є доказом допущення вказаними вище особами вищенаведеної поведінки, тобто доказом вчиненого ними корупційного правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», іншими словами - доказами порушення закону, отже - доказом відсутності бездоганності їх ділової репутації. Також представник позивача вказує, що стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача, що виразилася в не направленні до АТ КБ «ПриватБанк» вимоги про заміну керівників, позивач мав, та наразі має на увазі, що ці дії мали бути здійснені відповідно до діючого законодавства, тобто з дотриманням усіх передбачених законом процедур.

Представник позивача наголошує, що положення статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність», передбачають єдиний спосіб реагування Національним банком на встановлену не бездоганність ділової репутації керівників банку - звернення до відповідного банку з вимогою про заміну керівника. Ніякого іншого варіанту дій Нацбанку в цьому випадку законом не передбачено. Таким чином, за твердженням представника, право Національного банку на вчинення вищенаведеної вимоги не є його дискреційним правом, тобто випадком, коли, як вказує сам відповідач, «у межах, які визначені законом адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення», оскільки законом, як вже йшлося вище, визначений тільки один варіант рішення, іншого законом не дано.

Заперечуючи проти пояснень третьої особи-4 представник позивача висловив аргументи щодо доводів представника АТ КБ «ПриватБанк» з приводу наявності у позивача повноважень для звернення до суду від імені трудового колективу Банку та наявності ознак для визнання небездоганною ділової репутації керівників банку, а також щодо обґрунтованості тверджень про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.

13.02.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 13.07.2020 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача і третіх осіб проти позову заперечили і просили відмовити у їх задоволенні.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.11.2020 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд констатує, що предметом дослідження у цій адміністративній справі є питання щодо наявності у Національного банку України за умови існування встановлених у справі обставин обов`язку вчинити відповідні дії / винести рішення щодо недотримання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог закону про бездоганну ділову репутацію і про вжиття відповідачем відповідних заходів - направити вимогу про зміну керівників АТ КБ «ПриватБанк».

Частиною другою статті 2 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України», основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

У статті 7 Закону України «Про Національний банк України» визначені інші функції до яких, зокрема, належить здійснення банківського регулювання та нагляду (пункт 8).

Банківське регулювання визначається абзацом четвертим статті 1 цього ж Закону як одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд згідно абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про Національний банк України» це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Головною метою банківського регулювання і нагляду відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України» є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Аналогічні положення закріплені і в статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в частині другій якої також встановлюється, що наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Згідно частини сімнадцятої статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Відповідно до положень статей 19 і 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус, відповідати кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності. Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. Кваліфікаційні вимоги до керівників банку встановлюються Національним банком України.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Постановою Правління Національного банку України від 22.12.2018 № 149 було затверджено Положення про ліцензування банків (далі по тексту - Положення № 149, у відповідній редакції), яке розроблене в тому числі з метою визначення вимог до ділової репутації керівників та окремих категорій працівників банків, ключових осіб банків, юридичних і фізичних осіб, які є або мають намір стати власниками істотної участі в банках, а також принципів (критеріїв) оцінки їх ділової репутації (підпункт 7 пункту 1 глави 1 розділу I Положення № 149).

Пунктом 60 глави 5 розділу II Положення № 149 встановлено, що ділова репутація юридичної або фізичної особи є бездоганною, якщо щодо такої особи немає ознак небездоганної ділової репутації, визначених у главах 6 та 7 розділу II цього Положення, а також якщо Національним банком не визнано ділову репутацію особи небездоганною з інших підстав відповідно до глави 8 розділу II цього Положення.

Так, главою 6 розділу II Положення № 149 визначаються ознаки небездоганної ділової репутації фізичної особи, які поділяються на такі, що пов`язані: з дотриманням закону та публічного порядку (пункт 62); з виконанням фінансових зобов`язань (пункт 63); з професійною діяльністю (пункт 64); з обійманням посад або володінням істотною участю в банках або інших кредитних установах (пункт 65).

Згідно глави 8 розділу II Положення № 149 ділова репутація юридичної або фізичної особи може бути визнана небездоганною, якщо немає визначених у главах 6 та 7 розділу II цього Положення ознак, за наявності в Національного банку відомостей, які свідчать про небездоганність ділової репутації особи (пункту 71).

До відомостей, які свідчать про небездоганність ділової репутації особи, пунктом 72 глави 8 розділу II Положення № 149 віднесено зокрема інформацію про:

1) істотні та/або систематичні порушення особою вимог банківського, фінансового, валютного, податкового законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, законодавства про цінні папери, акціонерні товариства та фондовий ринок;

2) невиконання особою фінансових зобов`язань, невідповідність діяльності особи стандартам ділової практики та/або професійної етики.

Пунктом 59 глави 5 розділу II Положення № 149 передбачено, що Національний банк здійснює оцінку ділової репутації юридичних і фізичних осіб у разі:

1) погодження статуту новоствореного банку - щодо фізичних і юридичних осіб - засновників цього банку, фізичних і юридичних осіб, які набувають істотної участі в ньому, а також керівників зазначених юридичних осіб;

2) погодження набуття або збільшення істотної участі в банку - щодо фізичних і юридичних осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, а також керівників зазначених юридичних осіб;

3) погодження на посади керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (кандидатів на ці посади) - щодо цих осіб;

4) контролю за відповідністю вимогам законодавства України власника істотної участі в банку - щодо фізичних і юридичних осіб, які володіють істотною участю в банку, а також керівників зазначених юридичних осіб;

5) моніторингу відповідності вимогам законодавства України керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту - щодо цих осіб.

Порядок і підстави здійснення Національним банком моніторингу за дотриманням вимог законодавства України щодо, зокрема, керівника банку врегульовані главою 44 розділ VI Положення № 149.

Так, згідно пункту 365 глави 44 розділ VI цього Положення встановлено, що Національний банк постійно здійснює моніторинг відповідності керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку вимогам, установленим законодавством України для відповідної посади.

Національний банк має право вимагати надання інформації, документів, пояснень щодо керівника банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку для оцінки їх відповідності вимогам законодавства України від банку, самої особи та/або запросити її на співбесіду з Кваліфікаційною комісією (пункт 366 глави 44 розділ VI Положення № 149).

Відповідно до пункту 367 глави 44 розділу VI Положення № 149 Національний банк розглядає питання про відповідність керівника банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку визначеним законодавством України вимогам у разі:

1) отримання/виявлення інформації, що може свідчити про відсутність у особи бездоганної ділової репутації;

2) отримання/виявлення інформації, що може свідчити про невідповідність особи вимогам щодо професійної придатності;

2-1) отримання/виявлення інформації, що може свідчити про недостовірність поданих до Національного банку інформації та документів щодо особи, які, за професійним судженням Національного банку, вплинули або могли вплинути на прийняття Національним банком рішення щодо цієї особи (підпункт наведений у редакції згідно з Постанови Національного банку № 121 від 19.08.2020);

3) виявлення в особи реального або потенційного конфлікту інтересів, що може вплинути на належне виконання нею повноважень і обов`язків, або інформації про те, що вона не може приділяти достатньо часу для виконання своїх посадових обов`язків;

4) отримання/виявлення інформації, що незалежний директор не відповідає вимогам законодавства України щодо його незалежності;

4-1) отримання/виявлення інформації, що член наглядової ради державного банку не відповідає вимогам статті 7 Закону про банки (підпункт наведений у редакції згідно з Постанови Національного банку № 121 від 19.08.2020);

5) виявлення порушень і/або недоліків у діяльності банку, що свідчать про низький рівень корпоративного управління в банку та неякісне виконання керівником банку, керівником підрозділу внутрішнього аудиту банку посадових обов`язків;

6) виявлення ознак здійснення банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів банку;

7) виявлення недоліків у системі внутрішнього контролю банку, уключно з тими, що стосуються управління ризиками у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Оцінка ділової репутації фізичної особи, відповідно до пункту 73 глави 9 розділу II Положення № 149, здійснюється на підставі зокрема таких документів, що подаються до Національного банку:

1) анкети фізичної особи, визначеної цим Положенням;

2) довідки компетентного органу країни, податковим резидентом якої є фізична особа, про стан виконання нею обов`язків зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) довідки компетентного органу країни постійного місця проживання фізичної особи про те, є чи немає в неї судимості;

4) інформації кваліфікованого (кваліфікованих) бюро кредитних історій про кредитну історію фізичної особи.

Також фізична особа має право подати до Національного банку, крім документів, визначених у пункті 73 глави 9 розділу II цього Положення, документи про отримані відзнаки, які підтверджують бездоганну ділову репутацію.

Згідно пункту 76 глави 10 розділу II Положення № 149 Національний банк у разі виявлення під час оцінки ділової репутації фізичної або юридичної особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 62 глави 6 розділу II цього Положення, визнає ділову репутацію такої особи небездоганною.

Фізична особа, щодо якої є ознака небездоганної ділової репутації, визначена в пунктах 63-65 глави 6 розділу II цього Положення, має право подати до Національного банку клопотання про незастосування до неї виявленої ознаки (пункт 77 глави 10 розділу II Положення № 149), яке має містити пояснення щодо причин виникнення відповідної ознаки та обґрунтування щодо її незастосування. До клопотання додаються копії документів, які підтверджують викладені особою аргументи.

Національний банк під час розгляду клопотання особи про незастосування до неї виявленої ознаки небездоганної ділової репутації комплексно аналізує подані відповідно до цього Положення документи, інформацію, включаючи отриману в процесі здійснення банківського регулювання та нагляду, отриману від інших державних органів, а також із відкритих джерел (пункт 79 глави 10 розділу II Положення № 149).

Пунктом 80 глави 10 розділу II Положення № 149 передбачено, що Національний банк під час оцінки ділової репутації фізичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену в пунктах 63-65 глави 6 розділу II цього Положення, має право прийняти одне з таких рішень:

1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, визначені в пунктах 77 та/або 78 глави 10 розділу II цього Положення, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку, є необґрунтованим);

2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання, за професійним судженням Національного банку, є обґрунтованим).

Відповідно до пункту 82 глави 10 розділу II Положення № 149 Національний банк приймає рішення про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 65 глави 6 розділу II цього Положення, з урахуванням:

1) можливості особи вплинути на обставини, що призвели до віднесення банку/іноземного банку до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії на здійснення банківської/кредитної діяльності, зокрема документального підтвердження невиконання особою своїх посадових обов`язків у період, що передував рішенню про неплатоспроможність/відкликання ліцензії (у зв`язку з усуненням від виконання обов`язків, відпусткою, хворобою), утримання особою від голосування на засіданнях колегіальних органів управління та/або від прийняття рішень із відповідних питань;

2) інформації Фонду гарантування вкладів/уповноваженого органу країни реєстрації іноземного банку з виведення неплатоспроможних кредитних установ з ринку та/або іншого уповноваженого органу щодо наявності/відсутності в діях/бездіяльності особи порушень законодавства, що призвели до віднесення банку/іноземного банку до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії на здійснення банківської/кредитної діяльності;

3) інформації, що може свідчити про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю особи та неплатоспроможністю/ліквідацією банку/іноземного банку.

У разі ж виявлення визначених у главі 8 розділу II цього Положення обставин Національний банк в силу положень, закріплених в пункті 84 глави 10 розділу II Положення № 149 має письмово повідомити про це особу, щодо якої такі обставини виявлено. Особа має право надати до Національного банку пояснення щодо цих обставин (спростувати їх або пояснити їх настання) та клопотання про невизнання її ділової репутації небездоганною. До пояснень і клопотання особи додаються документи, які підтверджують викладені нею аргументи.

Під час розгляду визначених пунктом 84 глави 10 розділу II цього Положення пояснень і клопотання особи Національний банк комплексно аналізує подані документи, інформацію, включаючи отриману в процесі здійснення банківського регулювання та нагляду, отриману від інших державних органів, а також із відкритих джерел (пункт 85 глави 10 розділу II Положення глави 10 розділу II Положення № 149).

Згідно пункту 86 глави 10 розділу II Положення № 149 Національний банк під час оцінки ділової репутації фізичної або юридичної особи, щодо якої виявлена визначена в главі 8 розділу II цього Положення інформація, має право прийняти одне з таких рішень:

1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, визначені в пункті 84 глави 10 розділу II цього Положення, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку, є необґрунтованим);

2) щодо відсутності підстав для визнання ділової репутації особи небездоганною згідно з главою 8 розділу II цього Положення (якщо надане особою клопотання, за професійним судженням Національного банку, є обґрунтованим).

Частиною п`ятнадцятою статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено право Національного банку України вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо він не відповідає вимогам щодо ділової репутації, а щодо незалежних директорів - також/або вимогам щодо незалежності, та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства, виявлених під час здійснення банківського нагляду у порядку, визначеному цим Законом. Банк зобов`язаний вжити заходів щодо заміни такого керівника банку у порядку, визначеному Національним банком України.

Наведене положення Закону знайшло своє відображення і у Положенні № 149, в пункті 371 глави 44 розділу VI якого встановлено, що Національний банк має право письмово вимагати від банку заміни керівника банку в разі прийняття Національним банком рішення про його невідповідність установленим законодавством України вимогам та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства України, виявлених під час здійснення банківського нагляду.

Аналізуючи наведені положення нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини колегія суддів, оцінюючи встановлені у справі обставини, вважає за доцільне наголосити, що за своїм визначенням бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо.

Верховним Судом у постанові від 17.07.2018 у справі № 826/7817/16 зазначається, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесенні до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійсненні.

Отже, обов`язковою умовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є встановлення судом факту ухилення цього суб`єкта від виконання закріпленого на законодавчому рівні обов`язку щодо вчинення певних дій або прийняття рішення. Якщо ж вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень ґрунтується на тому, що таким суб`єктом не реалізовано законодавчо закріпленого права (в цьому випадку - прийняти одне із визначених рішень), така вимога може бути визнана обґрунтованою лише за умови наявності всіх закріплених нормативно-правовими актами передумов для їх прийняття - здійснення відповідних процедур, в процесі яких виявляються, аналізуються і закріплюються визначені законодавцем підстави для прийняття таких рішень з урахуванням часових обмежень, в які таке рішення має або може бути прийнятим.

Разом з тим, зміст наведених спеціальних норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, вказує на те, що підставою для здійснення Національним банком оцінки ділової репутації фізичних осіб є, між іншим, моніторинг відповідності вимогам законодавства України керівників банку за наявності (виявлення та/або надходження) інформації щодо існування обставин, які могли б свідчити про можливість виявлення ознак небездоганної ділової репутації таких осіб.

Стверджуючи про наявність таких обставин, які спричинили виникнення у відповідача обов`язку оцінити ділову репутацію керівників АТ КБ «ПриватБанк» позивач вказує на розслідування правоохоронними органами України кримінальних проваджень відносно цих осіб, а також порушення ними трудового та профспілкового законодавства.

При цьому, серед тих ознак небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаними з дотриманням закону та публічного порядку, які визначені у пункті 62 глави 6 розділу II Положення № 149, відсутні такі, що вказують на можливість визнання ділової репутації керівника банка небездоганною з підстав наявності інформації відкритих кримінальних проваджень, що знаходяться на стадії розслідування (без наявності судимості, засудження такої особи за вчинення відповідного злочину).

Доказів наявності вироків суду відносно керівників АТ КБ «ПриватБанк» та/або судових постанов про закриття кримінальних проваджень з нереабілітуючих підстав позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не виявлено.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що ті кримінальні провадження, які містяться у Єдиному реєстрі досудових розслідувань і на які посилається позивач як на доказ небездоганності ділової репутації керівників АТ КБ «ПриватБанк», зареєстровані здебільшого за заявами про злочин саме Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк», голови цієї організації і її члена.

Не містить затверджений Правлінням Національного банку України перелік ознак небездоганної ділової репутації фізичної особи і такої ознаки, як «порушення цієї особою трудового та профспілкового законодавства».

За твердженням позивача, на такий факт вказує наявність судового рішення у цивільній справі №201/11580/19, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 та скасовано наказ Голови правління АТ КБ «ПриватБанк» про тимчасове відсторонення від роботи. Однак, наведений позов був пред`явлений саме до АТ КБ «ПриватБанку» і оцінка, що здійснювалась судом у вказаній справі, надавалась саме спірному наказу з точки зору дотримання норм трудового законодавства. При цьому, оцінка дотримання керівниками банків вимог трудового законодавства не віднесена до повноважень Національного банку України в силу специфіки правовідносин, в яких Національний банк здійснює банківське регулювання і нагляд.

Інші положення глав 6, 8 і 44 розділу II Положення № 149 також не містять підстав для визнання тієї інформації, яка повідомлена позивачем в якості ознак небездоганної ділової репутації фізичної особи - керівника банку. До того ж, ні Конституція України, ні Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» не наділяють Національний банк, як особливого центрального органу державного управління правом вільного тлумачення норм права, в тому числі і тих, що затвердженні Правлінням Національного банку України, а також на власний розсуд розширювати їх зміст.

У зв`язку з наведеним доводи представника позивача про те, що визначені у Положенні № 149 ознаки небездоганної ділової репутації фізичної особи - керівника банку не є вичерпними, не визнаються судом такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки суперечать принципу юридичної визначеності («доброго врядування» і «належної адміністрації»), покликаного запобігти свавільному застосуванню відповідного матеріального законодавства.

Наведене в сукупності дає суду привід для висновку, що наведені позивачем обставини, про існування яких був обізнаний відповідач, не повинні були слугувати для останнього підставою для оцінки ділової репутації керівників АТ КБ «ПриватБанк» і, тим більше, для визнання такої небездоганної.

Суд також констатує, що Положенням № 149 передбачено алгоритм дій Національного банку у разі виявлення під час оцінки ділової репутації фізичної або юридичної особи ознаки небездоганної ділової репутації, який передбачає, крім всебічного аналізу інформації (отриманої і витребуваної), також і забезпечення права особи, чия ділова репутація підлягає оцінці, висловити свої аргументи і надати відповідні документи. Тільки за умови дотримання відповідачем порядку розгляду вказаного питання із забезпеченням прав фізичних осіб на участь у прийнятті відповідного рішення наділяє Національний банк правом прийняти одне з тих рішень, що визначені Положенням № 149. Зазначене виключає можливість постановлення судом рішення про покладення на відповідача обов`язку «направити до АТ КБ «Приватбанк» вимогу про зміну керівників цього банку ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за недотримання вимог закону про бездоганну ділову репутацію».

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявність обставин, які б вказували на наявність правових підстав для визнання факту допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а також для покладення на останнього обов`язку прийняти певне рішення і вчинити певні дії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів, наведених учасниками справи в обґрунтування своїх позицій суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: А.І. Кузьменко Л.О. Маруліна