Ухвала суду № 93045970, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/23322/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДР: 00032684) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДР: 00015622), в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 25.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 61849480;

2) зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 61849480 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позов надісланий до суду 28.09.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.

Зокрема, ухвалою судді, в порядку виконання обов`язку, визначеного ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивача було зобов`язано надати суду:

1) уточнену позовну заяви із приведенням її у відповідність до вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України із обґрунтуванням вимоги зобов`язального характеру та із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі без руху, у т.ч. (щодо прохальної частини позову);

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 4204.00 грн.;

3) доказів, на які позивач посилається у позовній заяві, у тому числі рішення Окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 826/13331/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020;

4) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;

5) доказів, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача у вигляді з яких можливо встановити їх зміст, зокрема, довідки від 06.05.2020 № 22/6-887, копії листа МВС України адресованого ГУ ПФУ в м. Києві, заяви про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою суду від 05.10.2020 була звернута увага позивача на те, що у позовній заяві позивач просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 25.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 61849480 та 2) зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 61849480 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач не конкретизує, якого саме державного виконавця позивач просить суд скасувати постанову та зобов`язати закінчити виконавче провадження № 61849480.

Крім того, була звернута увага позивача на те, що за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн.. (1,5% від 5100,00 грн., але не меньше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 2102,00 грн. - за вимогу майнового характеру та 2102,00 грн. за вимогу немайнового характеру).

Також була звернута увага позивача і на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду доказів на які позивач посилається у позовній заяві, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 826/13331/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020.

Крім іншого, ухвалою суду від 05.10.2020 також була звернута увага позивача на пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого 2 ст. 287 КАС України, оскільки позивач оскаржує дії відповідача та просить скасовувати постанову, прийняту 25.08.2020, натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 28.09.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 також було акцентовано увагу позивача на тому, що з доданих позивачем до позовної заяви довідки від 06.05.2020 № 22/6-887, копії листа адресованого МВС України на адресу ГУ ПФУ в м. Києві, заяви про закінчення виконавчого провадження, останні наданні позивачем у такому вигляді, з яких у повному обсязі неможливо встановити зміст таких документів, заради фіксування інформації яких останні були створені.

12.10.2020 на усунення недоліків позовної заяви надійшла заява про усунення недоліків до якої додано лише документ про сплату судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Вказану ухвалу суду було отримано позивачем 29.10.2020, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0105105736793.

В той же час, 04.11.2020 до суду надійшла заява представника позивача, в якій представник позивача просив суд продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.11.2020 позивачу продовжено строк протягом 5 днів з дати отримання даної ухвали шляхом подання до суду (зважаючи на надання доказів про сплату судового збору у розмірі 4204,00 грн.):

1) уточненої позовної заяви із приведенням позовної заяви у відповідність до вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України із обґрунтуванням вимоги зобов`язального характеру та із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі без руху, у т.ч. (щодо прохальної частини позову);

2) доказів, на які позивач посилається у позовній заяві, у тому числі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 826/13331/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020;

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;

4) доказів, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача у вигляді з якого можливо встановити їх зміст, зокрема, довідки від 06.05.2020 № 22/6-887, копії листа адресованого МВС України на адресу ГУ ПФУ в м. Києві, заяви про закінчення виконавчого провадження.

18.11.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів судової справи доказів на усунення недоліків позовної заяви.

До вказаного клопотання позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 25.098.2020 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн. у ВП № 61849480;

2) скасувати постанову Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.098.2020 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн. у ВП № 61849480;

Також, на усунення недоліків позовної заяви також надано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 826/13331/18 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, довідку від 06.05.2020 № 22/6-887, копію листа адресованого МВС України на адресу ГУ ПФУ в м. Києві та заяву про закінчення виконавчого провадження у належному вигляді, тобто у вигляді, з яких можливо встановити зміст таких документів.

Відтак, недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн., надання суду уточненої позовної заяви, доказів, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача у вигляді з яких можливо встановити їх зміст, позивачем усунуто.

Крім того, позивачем суду надано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій заявник просить суд поновити строк звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що 16.09.2020 на адресу МВС України було надіслано копію постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61849480, з огляду на що, виходячи з положень ч. 1 та ч. 9 ст. 120, а також ч. 1 ст. 121 КАС України строк звернення до суду щодо оскарження постанови від 25.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 61849480 пропущений з поважних причин.

Разом з тим, викладені у заяві на усунення недоліків причини поважності пропуску строку на звернення до суду, є неповажними з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, учасник виконавчого провадження має право звернутися з позовною заявою до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів заподіяними рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця.

Так, як вже було зазначено судом, у заяві про поновлення строк звернення до суду позивач наголосив, що 16.09.2020 на адресу МВС України було надіслано копію постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61849480.

Разом з тим, в порушення обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем, ні до заяви про поновлення строку звернення до суду, ні до позовної заяви, не надано суду жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів, які б підтвердили доводи позивача, зокрема, не надано суду ані супровідного листа державного виконавця з відміткою МВС України про отримання останнім спірної постанови, ані будь-яких інших документів з яких можливо було б пересвідчитись, що оскаржувану постанову отримано позивачем саме: 16.09.2020, з огляду на що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, також є не поважними.

В той же час, суд акцентує увагу суду на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 1 п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевказане, а також зважаючи на те, що причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, що викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними та беручи до уваги те, що матеріали позовної заяви не містять інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст. 123, ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнати неповажними.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін